Ухвала суду № 35751391, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К/9991/16021/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року

у справі № 2а-5387/10/1270

за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, позов Державного підприємства «Луганськвугілля» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо самостійного зарахування сплачених ДП «Луганськвугілля» сум в рахунок податкового боргу (податкових зобов'язань), які не вказані в реквізиті «Призначення платежу», визначеному у платіжних дорученнях: із сплати податку на додану вартість: № 1366П від 21 серпня 2009 року на суму в розмірі 28 725,47 грн.; № 854-Б від 25 серпня 2009 року на суму в розмірі 57 023,53 грн.; № 857-Б від 25 серпня 2009 року на суму в розмірі 3 196 177,23 грн.; № 925-БН від 01 вересня 2009 року на суму в розмірі 556 977,94 грн.; № 923-БН від 01 вересня 2009 року на суму в розмірі 251 890,34 грн.; № 927-БН від 01 вересня 2009 року на суму в розмірі 1 604 654,68 грн.; № 922-БН від 01 вересня 2009 року на суму в розмірі 300 823,53 грн.; № 7 від 04 вересня 2009 року на суму в розмірі 1 200 000,00 грн.; № 1551-П від 09 вересня 2009 року на суму в розмірі 10 000,00 грн.; № 27У від 09 вересня 2009 року на суму в розмірі 180 000,00 грн.; № 29У від 10 вересня 2009 року на суму в розмірі 100 000,00 грн.; № 1580-П від 15 вересня 2009 року на суму в розмірі 50 000,00 грн.; № 1590-П від 17 вересня 2009 року на суму в розмірі 100 000,00 грн.; № 1611-П від 22 вересня 2009 року на суму в розмірі 19 462,03 грн.; № 51-У від 23 вересня 2009 року на суму в розмірі 500 000,00 грн.; № 940-БН від 29 вересня 2009 на суму в розмірі 500 000,00 грн.; № 1649-П від 02 жовтня 2009 року на суму в розмірі 35 400,00 грн.; № 1656-П від 02 жовтня 2009 року на суму в розмірі 3 147,20 грн.; № 1687-П від 14 жовтня 2009 року на суму в розмірі 10 000,00 грн.; № 1682-П від 14 жовтня 2009 року на суму в розмірі 10 000,00 грн.; № 1703-П від 16 жовтня 2009 року на суму в розмірі 63 000,00 грн.; № 125-УН від 20 жовтня 2009 року на суму в розмірі 500 000,00 грн.; № 158-УН від 27 жовтня 2009 року на суму в розмірі 480 000,00 грн.; № 1029-БН від 30 жовтня 2009 року на суму в розмірі 21 468,49 грн.; № 1030-БН від 30 жовтня 2009 року на суму в розмірі 300 823,53 грн.; № 1031-БН від 30 жовтня 2009 року на суму в розмірі 130 343,14 грн.; № 1032-БН від 30 жовтня 2009 року на суму в розмірі 275 656,51 грн.; № 1033 від 30 жовтня 2009 року на суму в розмірі 3 357 264,93 грн.; № 1028-БН від 30 жовтня 2009 року на суму в розмірі 500 000,00 грн.; із сплати комунального податку: № 1122-П від 10 липня 2010 року на суму в розмірі 330,00 грн.; № 1535-П від 08 вересня 2009 року на суму в розмірі 330,00 грн.; № 1942-П від 30 листопада 2009 року на суму в розмірі 400,00 грн.; із сплати земельного податку: № 1138-П від 15 липня 2009 року на суму в розмірі 4 650,86 грн.; № 1229-П від 07 серпня 2009 року на суму в розмірі 4 650,86 грн.; № 1021-БН від 30 жовтня 2009 року на суму в розмірі 4 650,86 грн.; № 1943-ПН від 30 листопада 2009 року на суму в розмірі 4 650,86 грн.; із сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища: № 941-БН від 29 вересня 2009 року на суму в розмірі 35 300,00 грн.; із сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету: № 1947-ПН від 30 листопада 2009 року на суму в розмірі 200 000,00 грн.; № 1121-БН від 30 грудня 2009 року на суму в розмірі 200 000,00 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000948012/0 від 27 січня 2010 року, № 0000958012/0 від 27 січня 2010 року, № 0000968012/0 від 27 січня 2010 року, № 0000978012/0 від 27 січня 2010 року, № 00000988012/0 від 27 січня 2010 року, № 0000998012/0 від 27 січня 2010 року, № 0001008012/0 від 27 січня 2010 року, № 0001018012/0 від 27 січня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Луганськвугілля» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Луганськвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 21 листопада 2006 року по 30 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 17/08-2/32473323 від 18 січня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000948012/0 від 27 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 7 308 400,07 грн., № 0000958012/0 від 27 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 107,93 грн., № 0000968012/0 від 27 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 178,84 грн., № 0000978012/0 від 27 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 67,82 грн., № 00000988012/0 від 27 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 17 747,35 грн., № 0000998012/0 від 27 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 1 739,94 грн., № 0001008012/0 від 27 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 17 361,16 грн., № 0001018012/0 від 27 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 197 336,43 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 4.1 рішення Луганської міської ради від 25 вересня 2001 року № 28/4, частини 1 статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 7.3 розділу 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 6.5 розділу 6 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр та Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 року № 105/309, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, комунального податку, земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Крім того, судами встановлено, що позивачем платіжними дорученнями, які містять реквізит «Призначення платежу», сплачувались до бюджету узгоджені суми поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суми розстроченого податкового боргу з податку на додану вартість відповідно до договору про реструктуризацію податкового боргу № 13/24 від 30 березня 2006 року, суми розстроченого податкового боргу з податку на додану вартість рішеннями Господарського суду Луганської області від 29 січня 2007 року у справі № 12/604ад, від 26 грудня 2005 року у справі № 12/778 та рішенням Державної податкової адміністрації в Луганській області № 28 від 30 вересня 2009 року, узгоджені суми поточних податкових зобов'язань з комунального податку, земельного податку, а також заборгованість із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та суми розстроченого податкового боргу із збору за забруднення навколишнього природного середовища рішенням Господарського суду Луганської області від 26 березня 2007 року у справі № 10/130ад.

Однак, відповідачем сплачені ДП «Луганськвугілля» суми спрямовувались на погашення податкового боргу інших періодів.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

При цьому пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як передбачено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення, є неправомірним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.