Ухвала суду № 35751385, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/12068/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року

у справі № 2а-10017/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» (позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 1229/23-06/0 від 16 грудня 2005 року. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Житловий Альянс».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Житловий Альянс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 04 серпня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої складено акт № 646/23-6/33104978 від 06 грудня 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1229/23-06/0 від 16 грудня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 410 168,00 грн. (235 584,00 грн. - основний платіж, 174 584,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу суми «чистих платежів», які сплачували учасники Системи «Альянс», як поворотної фінансової допомоги.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Поряд з цим, як встановлено судами, в охоплений перевіркою період позивач здійснював фінансово-господарську діяльність у сфері надання послуг населенню, спрямованих на придбання товару на умовах Системи «Альянс» на підставі укладених з фізичними особами договорів.

Вказана система полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості (квартиру, іншу нерухомість). Система «Альянс» встановлює відповідні механізми, що забезпечують придбання кожним з учасників товару шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. Суть консорціуму (або «придбання в групі») полягає в тому, що особи, у яких недостатньо коштів для придбання товару, самостійно одноразовим платежем об'єднують свої фінансові можливості (здійснюють взаємне фінансування).

Відповідно до пункту 3.3 статті 3 Умов діяльності Системи «Альянс» (додаток № 2 до договору) учасник системи доручає позивачу суми «чистих платежів», що вносяться ним на розрахунковий рахунок підприємства щомісячно, та є власністю учасника.

Згідно з пунктом 9.1 статті 9 Умов діяльності Системи «Альянс» у випадку розірвання договору учаснику повертається сума, внесених ним на рахунок ТОВ «Житловий Альянс» коштів.

Таким чином, позивач не має права розпоряджатись вільно, на власний розсуд коштами, що сплачуються як «чисті платежі» та використовувати їх на власні потреби, а спрямовує їх виключно на формування фонду групи та його розподілу серед учасників відповідної групи. Суми «чистих платежів» не переходять у власність позивача через відсутність таких складових ознак як вільне користування та розпорядження, а відтак вони не можуть бути сумою позики (поворотною фінансовою допомогою).

З огляду на викладене, сам по собі факт отримання коштів позивачем не може свідчити про отримання останнім доходу, оскільки ці надходження обтяжені зобов'язанням щодо їх повернення, проте строк повернення та сума чітко не визначені, а отже у ТОВ «Житловий Альянс» не було підстав для збільшення валового доходу на суми отриманих «чистих платежів».

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.