Ухвала суду № 35751186, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/12036/11

К/9991/12080/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси та Прокуратури Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року

у справі № 2а-7879/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси,

Головного управління Державного казначейства України в Одеській області,

за участю Прокуратури Приморського району м. Одеси,

Прокуратури Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (відповідач-2), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000952350/0 від 18 вересня 2009 року та № 0000952350/1 від 30 листопада 2009 року, зобов'язати відповідача-1 надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 043 344,00 грн., а також зобов'язати відповідача-2 перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок підприємства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000952350/0 від 18 вересня 2009 року та № 0000952350/1 від 30 листопада 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 та прокуратура оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Прокуратура Одеської області в поданій касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сіносмарт Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в березні 2009 року, за результатами якої складено акт № 11344/23-512/35049170 від 10 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000952350/0 від 18 вересня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 043 344,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000952350/1 від 30 листопада 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленнням до відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 1 043 344,00 грн. з огляду на те, що ТОВ «Сіносмарт Україна» мало обсяги оподатковуваних операцій за останні дванадцять місяців менші, ніж заявлена ним сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року.

При цьому податковим органом при визначенні обсягу оподатковуваних операцій позивача не враховано операції із ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту за квітень 2008 року та квітень 2009 року та операції з експорту за березень, квітень та травень 2009 року.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) не має права на отримання бюджетного відшкодування.

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону № 168/97-ВР оподатковуваною операцією є операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Підпунктами 3.1.2, 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників подат ку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України; поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що оподатковувана поставка є різновидом оподатковуваної операції. При цьому визначальною ознакою такої оподатковуваної операції, а відтак і оподатковуваної поставки, є виникнення у результаті її здійснення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

В свою чергу, як встановлено судами при дослідженні наданих позивачем податкових декларацій, які прийнято податковим органом, обсяг оподаткованих операцій позивача за останні 12 календарних місяців з моменту заявлення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме - з червня 2008 року по травень 2009 року складає більше дев'яти мільйонів, тобто більше суми, заявленої ТОВ «Сіносмарт Україна» до бюджетного відшкодування у травні 2009 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у контролюючого органу в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси та Прокуратури Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.