Постанова № 35751013, 03.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 910/8895/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.10.2013у справі господарського суду міста Києва № 910/8895/13за позовомЗаступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерство енергетики та вугільної промисловості УкраїнидоПАТ "Укргазвидобування"простягнення 3065700,93 грнза участю представників: від прокуратури - Томчук М.О.від позивача -1. Удоєва Л.Д. 2. не з'явився від відповідача -Топов В.Г.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/8895/13 (суддя - Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 (головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" 3065700,93 грн заборгованості.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 5, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст. ст. 2, 29 ГПК України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.12.2013 № 03-05/2683 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Грейц К.В., судді - Бакуліна С.В., Поляк О.І. (доповідач).

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України подано не було.

У судове засідання 03.12.2013 з'явилися прокурор, представники позивача-1 та відповідача, представник позивача-2 своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.07.2012 між ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" (позивач) та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір підряду № УБГ 229/04-12 на виконання геофізичних досліджень та прострілювально - вибухових робіт у свердловинах (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується в 2012 році виконати геофізичні дослідження та прострілювально - вибухові роботи в свердловинах замовника на підставі його замовлень, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

У п. 1.2 договору зазначено найменування робіт - геофізичні дослідження та прострілювально - вибухові роботи в свердловинах. Перелік та обсяг робіт визначається у технічному завдані (додаток № 1 до договору) та кошторисі (додаток № 2 до договору). Результатом робіт є матеріали по геофізичних дослідженнях та роботах в свердловинах.

Ціна договору визначена на підставі кошторису і становить 14041666,67 грн, крім того ПДВ у розмірі 2808333,33 грн, всього з врахуванням ПДВ - 16850000,00 грн (п.3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору оплата за фактично виконані роботи здійснюється замовником протягом 60 банківських днів на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Судами також встановлено, що протягом вересня - грудня 2012 року ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" були виконані, а ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії БУ "Укрбургаз" прийняті геофізичні дослідження, прострілювально - вибухові та промислово-геофізичні роботи у свердловинах на загальну суму 3065700,80 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами на виконання геофізичних досліджень та прострілювально - вибухових робіт у свердловинах від 28.09.2012 на суму 755743,19 грн, від 31.10.2012 на суму 8882,94 грн, від 31.10.2012 на суму 310628,87 грн, від 31.10.2012 на суму 130938,78 грн, від 09.11.2012 на суму 733548,11 грн, від 28.12.2012 на суму 907008,60 грн та акт без дати на суму 218950,44 грн.

Однак, відповідач взяте на себе за договором грошове зобов'язання не виконав, у зв'язку у з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 3065700,93 грн.

Звертаючись до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, прокурор, обґрунтовуючи, у чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, зазначив, що ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.06.2000 № 197 на базі структурного підрозділу "Полтавське управління геофізичних робіт" ВАТ "Укрнафта" та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010, яке і визначене прокурором як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання відповідачем взятих на себе обов'язків за договором та, як наслідок, відсутність надходжень грошових коштів перешкоджає державному підприємству виконувати покладені на нього завдання і здійснювати діяльність, пов'язану з підвищенням видобутку вуглеводнів та нарощення мінерально-сировинної бази держави.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій мотивованим та правомірним, виходячи з наступних підстав.

Як правильно зазначено господарськими судами, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким в силу ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

З аналізу наведених норм слідує, що за своєю правовою природою договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов'язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з наведених норм права та умов п. 4.1 договору, встановивши, що наявними матеріалами справи підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на загальну суму 3065700,80 грн, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача виник обов'язок з їх повної оплати, а відтак, враховуючи відсутність доказів його виконання відповідачем, правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення спірної суми боргу.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що в силу ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Статтею 2 ГПК України закріплено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) слідує, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги умотивоване формулювання прокурором інтересів держави, оцінивши при цьому правильність визначення ним органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд правомірно зазначив про необґрунтованість доводів скаржника стосовно відсутності у прокурора підстав для подання даної позовної заяви.

Крім цього, у поданій касаційній скарзі заявник послався на те, що 27.12.2012 ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" була припинена в результаті її перетворення у ПАТ "Укргазвидобування", у зв'язку з чим із вказаної дати припинила свою діяльність і філія ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" - БУ "Укрбургаз". Оскільки чинним законодавством не передбачено правонаступництва філій чи інших відокремлених підрозділів юридичної особи, то, на думку скаржника, ПАТ "Укргазвидобування" є неналежним відповідачем у даній справі, а ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" втратило своє право вимоги, що виникло з договору підряду № УБГ 229/04-12 від 31.07.2012.

Проте наведене твердження не спростовує правомірності висновків господарських судів, оскільки за змістом ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми, у результаті якої до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. З огляду на викладене, встановивши, що стороною у договорі підряду № УБГ 229/04-12 від 31.07.2012, а відтак і боржником у спірних правовідносинах була саме ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" як юридична особа, а не філія як відокремлений підрозділ останньої, у той час як згідно з п. 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" воно є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", суд апеляційної інстанції мотивовано відхилив вищенаведені доводи скаржника та правомірно вказав про належність відповідача у даній справі.

При цьому посилання скаржника на ч. 5 ст. 107 ЦК України є помилковими, оскільки в останній йдеться про субсидіарну відповідальність юридичної особи - правонаступника, яка утворилася саме внаслідок поділу, проте не перетворення.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі господарського суду міста Києва № 910/8895/13.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі господарського суду міста Києва № 910/8895/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк