Постанова № 35750974, 03.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 904/3273/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А.суддівКочерової Н.О. (доповідач), Мележик Н.І.,розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р.у справі№ 904/3273/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"довідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 11 350 952, 57 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Шатунов А.О., дов. від 02.01.2013

від відповідача: Масюк О.В., дов. від 25.12.2012

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 53-02/5324 від 24.05.2013р. та заяви про зменшення позовних вимог № 5302/6050 від 21.06.2013р. просив стягнути з відповідача 9 574 899,23 грн. основного боргу, 933 431,63 грн. інфляційних втрат, 749 990, 05 грн. трьох відсотків річних та 922 541, 54 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2013р. (суддя Суховаров А.В.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.07.2013р., позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" 9 574 899, 23 грн. основного боргу, 749 990, 05 грн. 3% річних, 933 431, 63 грн. інфляційних втрат та 63 607, 78 грн. витрат по сплаті судового збору В решті позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є обґрунтованими, оскільки відповідач договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, розмір основної заборгованості підтверджено наявними у справі доказами, а докази добровільної сплати спірної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відмовляючи у стягненні сум пені, суд виходив з того, що позивач розрахував пеню за період поза межами встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності та з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. (колегія суддів у складі: Сизько І.А. - головуючий, Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) апеляційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2013р. - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 06.05.2010р. між відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", (продавець, позивач) та відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець, відповідач) укладено договір №726д (далі за текстом - договір), за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець - прийняти та оплатити залізорудну сировину: руду агломераційну (РА) виробництва ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" ТУ У 13.1-00191307-021:2008 із змістом Fe - 56% ( п.1.1 договору).

Загальний обсяг товару визначається обсягом товару, що підлягає поставці в період з травня 2010р. по березень 2011р. включно, у відповідності з специфікаціями до договору (п. 2.2 договору).

Специфікацією №1 від 06.05.2010р. до договору сторони обумовили поставку руди агломераційної (РА) по ТУ У 13.1-00191307-021:2008 із змістом Fe - 56% у кількості 19 138, 00 тон. загальною вартістю 9 530 724, 00 грн.

На виконання умов договору позивачем в травні 2010р. поставлено відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 9 574 899, 23 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.5. договору ціна товару встановлюється в гривнах на умовах, передбачених цим договором та обумовлюється в специфікаціях до вказаного договору. Порядок оплати вказується у специфікаціях до договору.

Згідно з п.п. 1, 6 Специфікації №1 від 06.05.2010р. до договору загальна вартість договору склала 9 530 724, 00 грн.; оплата за товар здійснюється протягом 10 календарних днів після відвантаження декадної партії товару (строк платежу не пізніше 10, 20 та останнього числа місяця).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач, в порушення умов договору, поставлений позивачем товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 9 574 899, 23 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, підписаних представниками сторін та завірених печатками підприємств, станом на 16.12.2010р., 01.01.2011р., 01.12.2011р., 01.01.2012р. в розмірі 9 574 899, 23 грн. Тобто, підписавши вказані акти взаєморозрахунків, відповідач тим самим визнав за собою наявність перед позивачем заборгованості в зазначеному розмірі за поставлений згідно договору № 726д від 06.05.2010р. товар, а вказані акти взаєморозрахунків є доказом існування у відповідача перед позивачем такої заборгованості. При цьому, доказів сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 574 899, 23 грн. заборгованості за договором № 726д від 06.05.2010р., а також 933 431, 63 грн. інфляційних втрат та 749 990,05 грн. трьох відсотків річних в заявленому позивачем до стягнення розмірі, оскільки факт наявності у відповідача перед позивачем боргу та факт порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, встановлених договором, є доведеними та мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання. При цьому, як вірно вказано судами, розрахунок інфляційних втрат за період з червня 2010р. по грудень 2012р. та трьох відсотків річних за період з 11.06.2010р. по 18.01.2013р., заявлених позивачем до стягнення згідно заяви про зменшення позовних вимог № 5302/6050 від 21.06.2013р., обґрунтовано проведено позивачем з урахуванням скорочення терміну їх нарахування до дати набрання чинності статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідачем не оскаржується та, відповідно, в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду, якою рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову залишене без змін, відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. у справі № 904/3273/13 - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

Н. Мележик