Постанова № 35750971, 03.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 922/2548/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СК Восток", с. Бугаївка Ізюмського району Харківської області (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2013 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013

зі справи № 922/2548/13

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі - територіальне відділення АМК),

до Товариства

про стягнення штрафу та пені.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Харченко С.В.,

відповідача - Ткаченко С.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення штрафу в сумі 68 000 грн. на підставі рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 19.02.2013 № 29-к (далі - Рішення № 29-к) та пені, нарахованої за несплату цього штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2013 (суддя Жиляєв Є.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, судді Гончар Т.В. і Істоміна О.А.): позов задоволено; з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України: 68 000 грн. штрафу; 53 040 грн. пені; 2 420, 80 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх інстанцій з даної справи і припинити провадження в ній. Скаргу з посиланням на приписи статті 124 Конституції України, статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статей 8, 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 4, 35, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 3, 6, розділу VIII Кодексу адміністративного судочинства України мотивовано порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необгрунтованість та відсутність підстав для задоволення скарги, і просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин.

Згідно з Рішенням № 29-к, прийнятим у справі № 2/12-248-12:

- дії Товариства у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК у встановлені головою цього відділення строки, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 68 000 грн.

Копію Рішення № 29-к отримано Товариством 28.02.2013.

За станом на 23.07.2013 (день розгляду справи господарським судом першої інстанції) Рішення № 29-к не було оскаржено або визнано недійсним в установленому законом порядку, а в матеріалах справи відсутні докази сплати Товариством штрафу. Відтак правомірним є нарахування територіальним відділенням АМК у порядку статті 56 названого Закону пені за період з 30.01.2013 по 20.06.2013 включно (за 52 календарних дні) у сумі 53 040 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що безпідставним та необґрунтованим є посилання Товариства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 у справі № 820/2860/13-а, якими Рішення № 29-к визнано таким, що прийнято при неповному та неправильному встановленні обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. При цьому апеляційний господарський суд виходив з того, що "відповідач (Товариство) оскаржив рішення АМК не за підстудністю" і що згадані судові акти адміністративного суду "відповідно до статті 35 ГПК України не мають преюдиціального значення для розгляду даної господарської справи."

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України: у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як зазначено в абзаці третьому підпункту 2.6 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Відтак, маючи на час повторного розгляду даної справи судові акти адміністративного суду, які набрали законної сили (притому, що на час розгляду цієї справи місцевим господарським судом перший з них - постанова від 04.06.2013 - ще не набрала законної сили, а другого - ухвали від 01.08.2013 - ще не існувало, тобто вона не могла бути подана до місцевого господарського суду), апеляційний господарський суд мав здійснити оцінку згаданих судових актів як доказів у справі. Цього апеляційним господарським судом не здійснено, а касаційна інстанція відповідно до частини першої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з огляду на приписи частини першої статті 43, пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду названої інстанції. У такому розгляді суду слід врахувати викладене, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СК Восток" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 зі справи № 922/2548/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов