Постанова № 35750968, 02.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Справа № 920/709/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Рибець В.М.

від відповідача 1: Сіденко Л.В.

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р.

у справі № 920/709/13 Господарського суду Сумської області

за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз",

та до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити дії та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про зобов'язання відповідача -1 списати відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" заборгованість позивача за спожитий газ, що виникла станом на 01.09.2012 р., в сумі 385086,51грн., а також про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги №14/7366/12 від 27.12.2012р., за яким право вимоги на вказану заборгованість передано новому кредиторові - Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.06.2013 р. (суддя Лущик М.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р. (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми пунктів 2,3 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" , оскільки позивачем дотримано визначену цими нормами процедуру списання заборгованості; так як заборгованість підлягає списанню, то за спірним договором уступки права вимоги передано неіснуючу заборгованість, тому договір є недійсним відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" просить оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (газозбутова організація) та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (покупець) укладено договір на постачання природного газу №20-7/ТКЕ/Н/РО-368-11, відповідно до умов якого газозбутова організація зобов'язалась передати у власність покупця в IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями), а позивач зобов'язався в свою чергу прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно з підпунктом 4.3. пункту 4 названого договору, оплата за газ здійснюється покупцем (позивачем) виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати заявлених обсягів газу протягом місяця поставки в наступному порядку: 35% від вартості заявлених обсягів до 10 числа місяця поставки газу; 35% від вартості заявлених обсягів до 20 числа місяця поставки газу; 30% від вартості заявлених обсягів до останнього банківського дня місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов зазначеного договору та додаткових угод до нього перший відповідач протягом зазначеного у договорі періоду здійснював поставки позивачу природного газу в обумовлених сторонами обсягах, однак оплата проводилась позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 01.09.2012 року виникла заборгованість перед першим відповідачем в розмірі 385086,51грн., що не заперечується сторонами у справі.

30.10.2012р. набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", ч.1 ст. 2 якого передбачено списання заборгованості підприємствам оборонно-промислового комплексу за природний газ та послуги з його транспортування, яка обліковується станом на 1вересня 2012року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом.

Позивач включений до складу Державного концерну "Укроборонпром".

14.12.2012р. позивач надіслав на адресу першого відповідача лист №3881, в якому просив провести списання існуючої заборгованості станом на 01.09.2012р. за природний газ у розмірі 385086,51грн. згідно із вищеназваним Законом. Однак, перший відповідач листом №30/2432 від 26.12.2012р. відмовив позивачеві у списанні зазначеної заборгованості.

27.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №14/7366/12, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги до позивача за договором постачання природного газу №20-7/ТКЕ/Н/РО/368-11 від 30.09.2011р., у тому числі права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" своїх зобов'язань за даним договором. Відповідно до пункту 2.2. договору № 14/7366/12 від 27.12.2012, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, про що складається акт приймання-передачі. 29.12.2012р. відповідачами було складено акт приймання-передачі документів.

Новий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повідомило позивача про відступлення права вимоги за договором№20-7/ТКЕ/Н/РО-368-11 відповідно до договору №14/7366/12.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" встановлено процедуру списання заборгованості, відповідно до якої списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

З встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що акт звіряння учасників процедури списання, в якому б зазначалися обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" відмовилось підписувати, тобто взаємно погоджене підписання акта в розумінні положень пунктів 3, 4 ч.2 ст. 2 вищезазначеного Закону не відбулось, а отже заборгованість у розмірі 385086,51грн. не була списаною, тобто існувала на час укладення спірного договору уступки права вимоги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В обґрунтування позовних вимог (як і обґрунтування вимог касаційної скарги) про визнання спірного договору про уступку права вимоги недійсним позивач послався на те, що в момент вчинення правочину не було дотримано вимог цивільного законодавства, а саме: ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки у першого відповідача - первісного кредитора було відсутнє право вимоги, яке було передане другому відповідачу - новому кредиторові за названим договором.

За приписами частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Господарськими судами попередніх інстанцій з урахуванням вищенаведених норм Цивільного кодексу України встановлено, що спірний договір уступки права вимоги відповідає вимогам законодавства, тому господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Судова колегія касаційної інстанції також погоджується з висновком судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача -1 списати відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" заборгованість позивача за спожитий газ, що виникла станом на 01.09.2012 р., в сумі 385086,51 грн., з урахуванням наступного.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З наведеного вбачається, що обраний позивачем у зазначеній частині спосіб захисту порушеного права не передбачений ні нормами ст. 16 ЦК України, ні нормами ст. 20 ГК України, ні нормами Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", а відтак господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про зобов'язання першого відповідача здійснити списання вказаної заборгованості.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р. у справі № 920/709/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.