Ухвала суду № 35750505, 29.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р.Справа № 820/1358/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача Жданової О.М.,

представників відповідача Онищенко А.В., Савочкіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 820/1358/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ «Євроцемент-Україна», звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000520044 від 01.10.2012р., № 0000530044 від 01.10.2012р., № 0000540044 від 01.10.2012р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року адміністративний позов задоволено.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог скарги посилається на обставини встановлені в акті перевірки.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Ухвалою суду від 15.10.2013 року, яка занесена до журналу судового засідання, на підставі ст. 55 КАС України проведено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів .

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні з вимогами апеляційної скарги не погодилась, оскільки вважає, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в серпні - вересні 2012 фахівцями Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з податку на додану вартість з ТОВ «Алчевськ Алєко» в грудні 2010 року, ПП «Тронік» в грудні 2011 року, ФОП ОСОБА_4 в червні, липні, серпні, жовтні 2011 року, ТОВ «Каріатіда груп» в травні, червні 2011 року та податку на прибуток за період IV квартал 2010 року, 2011 рік, І півріччя 2012 року по взаємовідносинам з вище переліченими підприємствами.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт № 369/44-008/00293060 від 11.09.2012р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України безпідставно завищено суму податкового кредиту у розмірі 92 269,0 грн., в т.ч.: грудень 2010р. у сумі 1 633,0 грн., травень 2011р. у сумі 31 202,0 грн., червень 2011р. у сумі 23 100,0 грн., липень 2010р. у сумі 5 274,0 грн., - серпень 2010р. у сумі 6 667,0 грн., - жовтень 2010р. у сумі 14 393,0 грн., грудень 2011р. у сумі 10 000,0 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет в порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України на загальну суму 80 636,0 грн. за: травень 2011р. у сумі 31 202,0 грн., червень 2011р. у сумі 23 100,0 грн., липень 2010р. в сумі 5 274,0 грн., серпень 2010р. в сумі 6 667,0 грн., жовтень 2010р. у сумі 14 393,0 грн.; завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 11 633,0 грн., у т.ч. за грудень 2010р. в сумі 1 633,0 грн., грудень 2011р. в сумі 10 000,0 грн., чим порушено п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України; завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 11 633,0 грн., у т.ч. за січень 2011р. в сумі 1 633,0 грн., січень 2012р. в сумі 10 000,0 грн., чим порушено абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України на загальну суму 28599,34 грн., п.3.1 ст.З, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, завищено витрати у сумі 245 786,44 грн., у тому числі : IV квартал 2010 року в сумі 8 166,65 грн., II квартал 2011 року в сумі 150 001,61 грн., II квартал 2011року в сумі 39 836,67 грн., IV квартал 2011року в сумі 47781,51 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 245 786,44 грн., у тому числі за: IV квартал 2010 року в сумі 8 166,65 грн., II кв. 2011 р. у сумі 150 001,61 грн., II квартал 2011року в сумі 39 836,67 грн., IV квартал 2011роавники відповідача в су

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення: з податку на додану вартість за формою «Р» №0000520044 від 01.10.2012 року (порушення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 93804,0 грн. (в тому числі за основним платежем - 80 636,0 грн. та за штрафними санкціями - 13168,5 грн.); за формою «В1» № 0000530044 від 01.10.2012р. (порушення п. 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 11 633,0 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5001,0 грн.; з податку на прибуток - за формою «П» № 0000540044 від 01.10.2012р. (порушення п. 3.1 ст.3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України), згідно якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 245788,0 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000520044 від 01.10.2012р., № 0000530044 від 01.10.2012р., № 0000540044 від 01.10.2012р. за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Троник", ТОВ "Каріатида груп", ТОА "Алчевськ Алєко" ФОП ОСОБА_4

Так, 25.10.2010 р. між позивачем та ТОВ «Алчевськ Алєко» укладено договір підряду №113/15-10, предметом якого є виконання робіт з очистки трубопроводів каналізації діаметром 250 мм, протяжністю 550м та 15 колодязів.

ТОВ «Алчевськ Алєко» мав дозвіл на провадження виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: виконання газонебезпечних робіт і робіт у вибухопожежонебезпечних зонах, роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі, виданий Територіальним управлінням Держгірпромнагляду.

Згідно укладеного договору №113/15-10 від 25.10.2010 р. загальна сума договору складає 14 000,0 грн. в тому числі ПДВ 2 333,33 грн. та визначається кошторисом.

В зв'язку з виконаними роботами по очищенню трубопроводів каналізації підрядником було виписано податкову накладну №663 від 01.12.2010 року на загальну суму 9 800 грн., в т.ч. ПДВ .633,33 грн.

На виконання умов договору позивачем здійснено оплату за виконані роботи у повному обсязі.

В зв'язку з придбанням послуг для потреб, пов'язаних з веденням господарської діяльності, на підставі податкової накладної №663 від 01.12.2010 р. позивачем до податкового кредиту грудня 2010 року було включено суму ПДВ 1 633,33 грн.

Щодо правовідносин позивача з ПП «Тронік» судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Тронік" було досягнуто усної угоди щодо придбання ПАТ "Євроцемент-Україна" товару (катку опорного.

В ході усної угоди сторонами були обумовлені зобов'язання, відповідно до яких ПАТ "Євроцемент-Україна" на підставі рахунку-фактуру здійснювало оплату товару, а контрагент поставляв товар належної якості в установлений строк.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Обов'язковість форми правочину визначено статтею 657 ЦК України, де зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, взаємовідносини між сторонами відбувались на підставі усного договору, при наявності всієї необхідної, належним чином складеної первинної документації, при здійсненні оплати товару на підставі рахунку-фактури покупцем (позивачем) та при здійсненні поставки товару контрагентами.

Згідно виставленого ПП «Троник» рахунку - фактури № СФ-0000518 від 22.12.2011р. позивачем проведено оплату катку опорного 748.21.112 СП ДЕТ 250 у кількості 4 штук в сумі 60 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 10 000,00грн.), що засвідчує платіжне доручення № 6895 від 12.12.2011р. та в подальшому 25.01.2012р. отримано від постачальника податкову накладну № 27 від 12.12.2011р.

Товар транспортувався на територію позивача власним автотранспортним засобом «Газель №66-24», що підтверджується виписаною товарно-транспортною накладною від 28.12.2011р.

Придбаний товар разом з видатковою накладною № РН - 0001661 від 23.12.2011р. доставлено на склад позивача, де оприбутковано до складу згідно приходного ордеру № 64.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Каріатіда груп», матеріалами справи встановлено, що ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА», правонаступником якого є позивач, виступав Довірителем за договору доручення №139/12-10 від 28.12.2010р. щодо митного оформлення ТОВ «Каріатида груп» вантажу у митному відношенні при імпорті товару «клінкер портландцементний». Зазнене оформлення проводилось безперервно з часу укладення такої угоди з 2010 р., і в тому числі у перевіреному періоді.

Договір №139/12-10 від 28.12.2010р. щодо митного оформлення діяв та виконувався сторонами з 2010 р, податкові накладні за ним були видані ТОВ «Каріатида груп» та включені позивачем до податкових декларацій з ПДВ у 2011 році.

Всі попередньо надані до декларацій реєстри та самі податкові накладні, як до 01.05.2011р, так і після 30.06.2011р. були перевірені податковим органом та ним підтверджено правомірне формування податкового кредиту на їх підставі.

При цьому, яік вбачається з матеріалів справи, податковим органом не висловлювались сумніви щодо дійсності та реальності наданих послуг за вказаною угодою, яка підтверджувалась реальним оформленням товару у митному відношенні з відповідною відміткою Харківської обласної митниці у графі 4 вантажно - митної декларації (МД 2) про оформлення вантажу представником декларанта - ТОВ «Каріатида груп».

Безпосередньо МД 2 містить також і відбитки печаток як митного органу так і представника декларанта - графа 54. Відбитки печаток та підписи є оригінальними, та наслідком проведених дій митного органу та ТОВ «Каріатида груп» є оформлення товару та передача його позивачу для використання в господарській діяльності - виготовленні та подальшої реалізації цементу.

Судовим розглядом також встановлено, що при наданні послуг з митного оформлення, ТОВ «Каріатида груп» мало відповідну ліцензію на проведення такої діяльності, та державний орган, який її видав, фактично підтвердив наявність належної кількості трудових ресурсів та виробничих потужностей.

Відповідно до п.2.1.1 вищезазначеного договору ТОВ «Каріатида груп» надавало інформаційно - консультаційні послуги по митному оформленню товарів та майна довірителя.

Відповідно до п. 4.1 Договору - здача робіт підтверджується оформленими ВМД та/або актом виконаних робіт.

Згідно п. 3.1 Договору - сплата послуг довірителем здійснюється згідно рахункам у гривнях України, наданим повіреним по факту виконання послуг на підставі двостороннього акту виконаних робіт, що складається вдвох примірниках по одному для кожної сторони, який є основою для взаємних розрахунків, шляхом перерахування грошових коштів а банківський рахунок повіреного.

Таким чином, керуючись порядком здачі виконаних робіт, передбаченого договором, після виконання ТОВ «Каріатида груп» визначених робіт між ним та позивачем складались двосторонні акти виконаних робіт, а також виписувались податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки.

Після кожного факту виконання робіт, який засвідчувався двостороннім актом виконаних робіт, позивач здійснював розрахунок з контрагентом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Каріатида груп», що засвідчується платіжними дорученнями, які надавались до перевірки та долучені до матеріалів справи.

Щодо правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4 у червні, липні, серпні, жовтні 2011 року, судовим розглядом встановлено, що товар у зазначеного контрагента позивач придбавав без укладання письмового договору, оформленого єдиним письмовим документом шляхом здійснення передоплати на підставі рахунків на оплату, про що свідчать виписки банку.

Товар (спецодяг) транспортувався на територію позивача власними автотранспортними засобами, що підтверджується виписаними товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи).

Спецодяг поставлявся на склад та оприбутковувався з оформленням прибуткового ордеру. При цьому, при кожній поставці товару були належним чином складені податкові та видаткові накладні.

В подальшому спецодяг переміщувався по підприємству до відповідного підрозділу (цеху) у певній кількості та найменуванні на підставі акту-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів за підписом начальника відповідного підрозділу та за дозволом керівника безпосередньо підприємства.

Також судом з'ясовано, що в зв'язку зі специфікою придбаного товару та оскільки він має статус малоцінного та швидкозношуваного предмету, на підприємстві позивача складалися відповідні акти на експлуатацію, відповідно до яких спецодяг списувався в експлуатацію.

Крім того, матеріал (тканину), з якого ФОП ОСОБА_4 виготовляла придбаний позивачем спецодяг в наявності був сертифікат відповідності, зареєстрований в реєстрі, який засвідчує, що тканина відповідає вимогам технічних нормативних правових актів та Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.12.2009р., відповідно до якої об'єкт експертизи (тканина бавовняна з додаванням синтетичних волокон) відповідає встановленим медичним критеріям безпеки.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Так само, згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що мав чинність на момент вчинення спірного правочину з ТОВ «Алчевськ Алєко», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Проте, податковим органом порушення, наявне на його думку, при формуванні податкового кредиту за правовими відносинами позивача з ТОВ «Алчевськ Алєко», помилково кваліфіковано за нормами Податкового кодексу.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Податковим органом не заперечується, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, а відтак, зважаючи на викладені нормативні положення, мали право на складання відповідних податкових накладних.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання податкового органу на висновки актів перевірки контрагентів ТОВ Публічне акціонерне товариство «Євроцемент-Україна» від 10.05.2012р. № 1465/1702/НОМЕР_4, від 30.03.2011р. № 23/2220/35475689 та довідки про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.08.2012р. № 348/22-107/32548833, оскільки чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат"до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Доводи апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 05.06.2013 року , та не можуть бути підставами для її скасування.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 820/1358/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 04.11.2013 р.