Постанова № 35749782, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8559/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом громадянина Сомалі ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Громадянин Сомалі ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач) про скасування рішення Державної міграційної служби України про відмову в наданні статусу біженця від 10 серпня 2012 року № 428-12, зобов'язання визнати позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 22 липня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2013 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є громадянином Сомалі, який залишив територію країни своєї громадянської належності 28 листопада 2011 року легально та літаком прибув до Російської Федерації, де перебував з 29 листопада 2011 року по 25 грудня 2011 року, звідки нелегально прибув до України.

28 березня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту(а.с.45).

Рішенням Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 10 серпня 2012 року № 428-12 громадянину Сомалі ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.84).

14 вересня 2012 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві позивачу було направлено повідомлення № 115 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.14).

У результаті дослідження положень ст.ст.1, 6, 13 Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового чи тимчасового захисту», а також вимоги Конвенції про статус біженців, до якої Україна приєдналася 10 січня 2002 року та статті 1 Закону України «Про біженців», колегією суддів було встановлено, що для отримання статусу біженця або визнання особи такою, що потребує додаткового захисту, заявником повинно бути обґрунтовано та доведено підстави, за наявності хоча б однієї з яких йому має бути надано відповідний статус.

Згідно до пункту 45 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування.

Пунктом 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН передбачено, що для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Відповідно до Позиції УВКБ ООН «Про обов'язки та стандарти доказів у біженців» 1998 року факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і документальні. Загальними правовими принципами доказового права, обов'язок доказу покладається на особу, яка висловлює це твердження. Таким чином, у заяві про надання статусу біженця заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява.

Обов'язок доказування покладається на заявника, який повинен надавати правдиві обґрунтування фактів, викладених у заяві, і щоб на підставі цих фактів могло бути прийняте належне рішення. Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу органу міграційної служби в правдивості своїх фактичних тверджень.

Згідно з пункту 5 статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається» від 27.04.2004р. № 8043/04 заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою; заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що в обґрунтування позовних та апеляційних вимог громадянином Сомалі ОСОБА_3 було надано відомості, які не підтверджують факту переслідування позивача або його побоювань стати жертвою переслідувань чи розумної можливості того, що позивачу буде заподіяно шкоду або неприйнятні страждання у разі його повернення до країни громадянської належності та, відповідно, не доводять наявності підстав, передбачених законодавством, для надання апелянту статусу біженця або визнання громадянина Сомалі ОСОБА_3 особою, яка потребує додаткового захисту.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів особової справи громадянина Сомалі ОСОБА_3, при звернення до органів Державної міграційної служби України позивачем також не було надано інформації, яка могла би бути підставою для висновку про обґрунтованість побоювань заявника стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань у Сомалі, а також інформації, яка могла би бути перевірена або достовірно встановлена щодо наявності таких обставин.

Посилання апелянта на політичну ситуацію в країні та на адресу веб-сайту Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, на якому розміщено відповідні відомості, носять загально інформаційний характер та не підтверджують побоювання позивача повертатися у країну своєї громадянської належності, а отже не можуть бути прийняті до уваги.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документів, які б підтвердили наявність переслідувань або утисків відносно позивача, зокрема з боку угрупування Аль-Шабаб, що відповідали б вимогам пунктів 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не перебував у третій безпечній країні, якою в даному випадку слід вважати Російську Федерацію, а проїхав транзитом через територію цієї держави.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на території Російської Федерації майже місяць, а саме: 29 листопада 2011 року по 25 грудня 2011 року, що свідчить про те, що до в'їзду в Україну позивач перебував у третій безпечній країні (в Російській Федерації), однак не звертався до компетентних органів влади із клопотанням про надання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту. Разом з тим, у ст. 6 Закону України «Про біженці та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» прямо передбачено, що статус біженця або додатковий захист не надається особі, яка до прибуття в Україну з наміром набути статус біженця перебувала у третій безпечній країні.

Відповідно до ч.22 ст.1 вказаного Закону, третьою безпечною країною є країна, в якій особа перебувала до прибуття в Україну, за винятком транзитного проїзду через територію такої країни, і могла звернутися з клопотанням про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 10 серпня 2012 року № 428-12 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а отже ухвалене рішення не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому апеляційна скарга Державної міграційної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2013 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову громадянина Сомалі ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.