Ухвала суду № 35749564, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6232/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування рішення № 165-13 від 29 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України № 165-13 від 29 березня 2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 15 липня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 28 вересня 2010 року № 511-10 громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 надано статус біженця.

Наказом органу міграційної служби термін дії посвідчення біженця продовжено до 28 вересня 2010 року.

Під час проведення службового розслідування по факту документування паспортами Російської Федерації громадян, які мають статус біженця в України, управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області було встановлено факт документування паспортом громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, виданим 09 вересня 2010 року Посольством Росії в Україні.

Листом від 31 січня 2013 року №1/6-511 ОСОБА_2 був повідомлений про наявність щодо нього підстав для втрати статусу біженця у зв'язку з тим, що він скористався захистом країни своєї громадянської належності, та про розгляд вказаної справи.

12 лютого 2013 року управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області винесено подання про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту або про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, згідно якого запропоновано прийняти рішення про втрату громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 статусу біженця.

Рішенням Державної міграційної служби України від 29 березня 2013 року №165-13 про втрату статусу біженця громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 було визнано таким, що добровільно скористався захистом країни громадянської належності (підданства).

Дослідивши положення національного та міжнародного законодавства у галузі захисту біженців, а саме ст. 11 Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового чи тимчасового захисту» та ст. 1 Конвенції про статус біженців 1951 року, колегія суддів встановила, що статус біженця та додатковий захист втрачаються, зокрема, у разі, якщо особа добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства).

Пунктами 119-125 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН (Женева, 1992) передбачено три умови, сукупність яких є підставою для визнання факту того, що особа добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства): 1) біженець має діяти добровільно; 2) біженець повинен мати намір вчинити дію з метою знову скористатися захистом своєї громадянської належності; 3) біженець має дійсно отримати такий захист.

Проведення аналізу зазначених законодавчих норм та обставин справи надає підстави стверджувати про те, що для виникнення правової підстави для позбавлення особи статусу біженця необхідним є встановлення факту того, що особа добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності, та наявності сукупності вказаних вище умов. При цьому, дані обставини повинні мати місце після набуття особою статусу біженця.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу статус біженця було надано 28 вересня 2010 року, а документування паспортом Російської Федерації ОСОБА_2 відбулося 09 вересня 2010 року, тобто до моменту надання зазначеного статусу.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що цей паспорт жодного разу не використовувався позивачем для виїзду за межі України.

Державною міграційною службою України не надано доказів того, що позивачем було використано паспорт Російської Федерації для того, щоб скористуватися захистом країни його громадянської належності.

Згідно до ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку не доведено наміру позивача скористуватися захистом країни його громадянської належності, а отже відсутні підстави для позбавлення його статусу біженця, що свідчить про незаконність рішення Державної міграційної служби України № 165-13 від 29 березня 2013 року та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому апеляційна скарга Державної міграційної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.