Ухвала суду № 35749363, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6666/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Об'єднання профспілок, організацій профспілок у місті Києві «Київська міська рада профспілок» про визнання нечинним пункту 5 постанови № 582 від 15.07.1985 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації, Об'єднання профспілок, організацій профспілок у місті Києві «Київська міська рада профспілок» (далі - Відповідач), в якому просив визнати нечинним пункт 5 Постанови Виконкому Київської міської ради народних депутатів і президії Київської міської ради профспілок № 582 від 15.07.1985 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 04 липня 2002 року позивач ОСОБА_2, проходить військову службу у Службі безпеки України.

Станом на момент звернення до суду обіймає посаду старшого викладача кафедри кримінального права та кримінального процесу Національної академії Служби безпеки України.

Впродовж понад десяти років фактично проживає у м. Києві та весь термін військової служби, починаючи із посади курсанта, проходив у НА СБ України. Крім того, згідно запису у паспорті, позивач зареєстрований у місті Києві з 13 травня 2011 року.

Листом Міністерства юстиції України від 21 січня 2013 року № С-23449-7.1. позивачу роз'яснено, що акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування наявності порушення прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин позивача шляхом прийняття Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» є безпідставним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у відповідь на звернення проректора Національної академії СБУ від 01 серпня 2012 року № 29/16-4991 щодо можливості зарахування на квартирний облік співробітників-військовослужбовців та працівників НА СБУ, які постійно проживають у м. Києві більше ніж п'ять років, але зареєстровані менше п'яти років, та правомірності зарахування на квартирний облік ОСОБА_2 листом Управління правового забезпечення Служби безпеки України від 09 серпня 2012 року № 16/2804 повідомлено, що гр. ОСОБА_2 може бути зарахований на квартирний облік в НА СБУ згідно наданих документів, з яких вбачається наявність у останнього п'ятирічного терміну проживання в місті Києві.

Згідно витягу із протоколу № 3 засідання житлово-побутової комісії Національної академії Служби безпеки України від 01 березня 2013 року питання про зарахування на квартирний облік гр. ОСОБА_2 відкладено за його клопотанням у зв'язку із зверненням до суду в адміністративному порядку щодо визнання нечинним (у частині прописки та її терміну як обов'язкової умови для набуття можливості взяття громадянина на квартирний облік) пункт 5 постанови № 582 від 15 липня 1985 року.

Постановою Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, Президії Київської міської ради профспілок від 30 квітня 1991 року № 234 «Про внесення змін та доповнень до постанови виконкому міськради і президії міськради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР», зокрема було викладено пункт 5 постанови від 15 липня 1985 року № 582 у новій редакції, якою встановлено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають та прописані у м. Києві не менш, як п'ять років. Постанова від 30 квітня 1991 року № 234 опублікована в «Бюлетені виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів» № 5-6 за 1991 рік.

Порядок зарахування громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов (квартирний облік) регулюється Житловим кодексом УРСР, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими Постановою Ради Міністрів УРСР, Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470.

Вищевикладене свідчить, що постанова № 582 від 15 липня 1985 року не суперечить приписам постанови Ради Міністрів УРСР, Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», на виконання та у відповідності до якої була прийнята.

Крім того, аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що із прийняттям Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» жодні зміни до Житлового кодексу Української РСР та Постанови Ради Міністрів УРСР, Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 не вносились.

Враховуючи такі внесення змін до законодавчих актів, поняття «прописка» та «реєстрація» частково ототожнюються і не можуть бути протилежними. Як «прописка» так і «реєстрація» є підтвердженням місця проживання особи, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого підтвердження місця проживання ніж реєстрація.

При цьому, посилання позивача на невідповідність спірної постанови Конституції України суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки визнання нормативно-правових актів неконституційними є виключними повноваженнями Конституційного Суду України, тому суд не може виконувати такі повноваження.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом прийняття постанови від 15 липня 1985 року № 582, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови позивачу у прийнятті на квартирний облік із посилання на приписи спірної постанови.

Відповідно до статті 60 Житлового кодексу УРСР Постановою Ради Міністрів УРСР, Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня1984 року № 470 затверджені Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила обліку громадян).

Відповідно до пункту 15 Правил обліку громадян беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» передбачено обов'язок реєстрації місця проживання у випадку його зміни.

Положення статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» не визнані неконституційними та є обов'язковими для всіх громадян.

Відповідно до статті 39 Житлового кодексу Української РСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.