Постанова № 35744625, 27.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р. Справа № 804/14174/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представників позивача Макаренко О.П., Гайдей І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з автомобіля ГАЗ-2410, д/н АЕ6649ЕМ, 1990 року випуску та грузопасажирського автомобіля пікап ЗАЗ 968МП, д/н 87599 АВ, 1992 року випуску.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було направлено заяву до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про зняття арешту із транспортних засобів у зв'язку з їх непридатністю до використання та списанням з метою подальшого зняття з обліку в Нкопольському МРЕВ, проте відповідач відмовив у знятті арешту.

Відповідач у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника та відзив на позов, в якому зазначено, що зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження можливо у разі прийняття судом відповідного рішення. Просив винести рішення по справі на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У відділі державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №25397668 про стягнення з комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради на користь стягувачів суми боргу.

В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника, в тому числі й на автомобіль ГАЗ-2410, д/н АЕ6649ЕМ та грузопасажирський автомобіль пікап ЗАЗ 968МП, д/н 87599 АВ.

18.09.2013 року позивач звернувся із заявою про зняття арешту з вказаних автомобілів, проте листом від 25.09.2013 року №62007 відповідач повідомив про відсутність підстав для зняття арешту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі та 06.07.2011 року звернувся до Нікопольської міської ради з проханням дозволити списання вказаних вище транспортних засобів у зв'язку з їх фактичним та амортизаційним зносом.

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради №699 від 14.10.2011 року було дозволено комунальному підприємству «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» зняти зі свого балансу автомобіль д/н АЕ6649ЕМ та грузопасажирський автомобіль д/н 87599 АВ.

Зазначені транспортні засоби були списані та здані як металобрухт, що підтверджується актом списання автотранспортних засобів за типовою формою №0З-4, затвердженої наказом Мінстату України від 21.12.1995 року, та актом приймання чорних металів від 31.20.2011 року між позивачем та ВАТ «Дніпропетровський Втормет».

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Приписами статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зняття арешту майна є правомірною.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 68,82 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з автомобіля ГАЗ-2410, д/н АЕ6649ЕМ, 1990 року випуску та грузопасажирського автомобіля пікап ЗАЗ 968МП, д/н 87599 АВ, 1992 року випуску, які належать комунальному підприємству «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради.

Присудити з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради судові витрати у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко