Постанова № 35744199, 29.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 р. Справа № 804/15594/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретаріСтепаненко В.В. Новченко Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області до Відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою від 06.11.2013 року відповідачем протиправно відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №2а-12601/09/0470 від 14.05.2010 року на підставі того, що при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документу, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна, стягувачем не була надана додаткова інформація про виявлене у боржника майно. Позивач зазначає, що законом не передбачено обов'язку стягувача надавати додаткову інформацію щодо майна боржника, тим більше, що така інформація у стягувача відсутня.

Позивач у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судова засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника та заперечення, в яких зазначено, що оскаржувана постанова винесена правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

04.11.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області втретє на примусове виконання було направлено виконавчий лист у справі №2а-12601/09/0470 від 14.05.2010 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості в сумі 982,28 грн.

Постановою державного виконавця від 06.11.2013 року на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з порушенням пункту 13 наказу №215/02.5/43 від 27.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області», а саме при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна, стягувачем не надана додаткова інформація про виявлене у боржника майно.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Наказом від 27.02.2012 року №215/02.5/43 затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області», пунктом 13 якого передбачено, що при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.

Проте суд не погоджується з позицією відповідача щодо того, що неподання Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області державному виконавцю іншої наявної додаткової інформації про виявлене майно у боржника є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» такої підстави не передбачено, а спільний наказ від 27.02.2012 року №215/02.5/43, на який посилається відповідач в оскаржуваній постанові, є підзаконним нормативно-правовим актом, який визначає лише перелік дій рекомендаційного характеру, які необхідно вживати органам юстиції та органам Пенсійного фонду при виконанні рішень про стягнення коштів на користь держави в інтересах органів Пенсійного фонду України з метою забезпечення ефективної взаємодії цих органів, та не містить вказівки на те, що невиконання зазначених дій є підставою для неприйняття виконавчих документів до виконання та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, аналізуючи приписи Закону України «Про виконавче провадження», судом встановлено, що стягувач не обтяжений обов'язком подавати органам державної виконавчої служби відомостей про майно боржника, так як розшук такого майна є управлінською функцією (обов'язком) органів виконавчої служби в силу вимог статей 1,2,11 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він вживав заходи із виявлення майна боржника, зокрема, що він звертався із запитами до органів доходів і зборів з приводу показників податкових декларацій і звітів боржника як платника податків, до територіальних органів Міністерства юстиції України з приводу реєстрації об'єктів нерухомості, до органів місцевого самоврядування з приводу отримання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі тощо, що свідчить про невжиття заходів з розшуку майна боржника у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на Наказ від 27.02.2012 року №215/02.5/43 є неправомірним, оскільки відповідач повинен був керуватись приписами та вимогами Закону України «Про виконавче провадження», що має вищу юридичну силу, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне викласти пункт 2 позовних вимог в іншій редакції.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області до Відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Статьєвої А.В. від 06.11.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №2а-12601/09/0470, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 14.05.2010 року, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області заборгованості в сумі 982,28 грн.

Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції прийняти на примусове виконання та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом у справі №2а-12601/09/0470, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 14.05.2010 року, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області заборгованості в сумі 982,28 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Степаненко