Рішення № 35744059, 03.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 915/2043/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд", вул. Дунаєва, 55, м. Миколаїв, 54017

до відповідача Міського пологового будинку № 1, вул. Володарського, 5, м. Миколаїв, 54003

про стягнення заборгованості за договором підряду № 14/07/09 від 17.07.2009 року в сумі 189 328, 83 грн., з яких 187 281, 56 грн. - основна заборгованість, 2 047, 27 грн. - 3% річних

за участю представників сторін

від позивача Рак Вікторія Олександрівна, довіреність № 5 від 02.07.2013 року;

від відповідача Новікова Наталія Миколаївна, довіреність № 463 від 27.11.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Міського пологового будинку № 1 про стягнення суми заборгованості в розмірі 189 344, 22 грн., з яких 187 281, 56 грн. - основна заборгованість, 2 062, 66 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.11.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

28.11.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяв про стягнення заборгованості за договором із доданими документами. Подані докази долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.12.2013 року представником позивача було подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині штрафних санкцій до 2 047, 27 грн. за період з 02.07.2013 року по 11.11.2013 року (арк. справи 40).

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

ГПК України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьгідробуд» та Міським пологовим будинком № 1 було укладено договір підряду № 14/07/09 від 17.07.2009 року. У відповідності до умов договору позивач зобов'язався на власний ризик, своїми силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Прибудова до будівлі пологового будинку № 1», що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Володарського, 5 та в терміни, визначені договором, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.

Вартість робіт відповідно до договору та тендерної документації склала 1 568 079, 60 грн. Роботи були закінчені в березні 2010 року та прийняті замовником. Претензій щодо виконаних робіт не надходило.

З червня по грудень 2009 року були оплачені роботи на загальну суму 1 176 606, 40 грн., що підтверджується виписками з банку, а в листопаді 2011 року було також оплачено 204 191, 66 грн. Загалом оплачені роботи на суму 1 380 798, 06 грн.

17.06.2013 року відповідачем було підписано довідку про вартість виконаних робіт за червень 2013 року на суму 187 281, 56 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року, перевірений та підписаний Управлінням капітального будівництва, реконструкції та ремонту Миколаївської міської ради на суму 187 281, 56 грн. згідно з договором підряду № 14/07/09 від 17.07.2009 року на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Прибудова до будівлі пологового будинку № 1», що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Володарського, 5.

Однак, станом на 11.11.2013 року заборгованість згідно з договором та актами виконаних робіт складає 187 281, 56 грн.

Із посиланням на ст. ст. 625, 853 ЦК України та умови договору позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 187 281, 56 грн. та 3% річних у сумі 2 047, 27 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю. Подав суду письмовий відзив на позов (арк. справи 28-29). В поданому суду відзиві відповідач зазначив наступне.

Міський пологовий будинок № 1 є бюджетним закладом, який фінансується з міського бюджету. При обрахуванні кошторису видатків пологового будинку № 1 на 2012, 2013 роки було заплановано по капітальним видаткам кошти у сумі 187 281, 56 грн. на погашення існуючої заборгованості перед позивачем. Однак, при його затвердженні управлінням охорони здоров'я Миколаївської міської ради лімітні призначення на погашення заборгованості відсутні.

Таким чином, причиною виникнення зазначеної заборгованості є недофінансування планових призначень закладу протягом 2012, 2013 років.

Крім того, відповідач вказав, що ним вживаються заходи щодо погашенні існуючої заборгованості, зокрема, направлено листи Миколаївському міському голові від 14.11.2012 року за № 386, начальнику управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради від 05.09.2012 року № 239 та від 24.10.2013 року № 424, виконуючому обов'язки Миколаївського міського голови від 24.10.2013 року № 423 з приводу збільшення кошторисних призначень закладу охорони здоров'я для повного розрахунку з позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17.07.2009 року між Міським пологовим будинком № 1 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьгідробуд» (далі - підрядчик), керуючись Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», в наслідку застосування процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) для закупівлі послуг було укладено Договір підряду № 14/07/09 (далі - договір) (арк. справи 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядчик зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів наступну роботу: виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Прибудови до будівлі пологового буднику № 1», що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Володарського, 5, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи.

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір № 14/07/09 від 17.07.2009 року за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника -достроково.

Умовами договору сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт з даного договору визначається договірною ціною на підставі кошторису. При визначені вартості робіт сторони керуються ДБН Д.1-1.1-200 вартість робіт - динамічна, і на день підписання даного договору орієнтовано складає 1 568 079, 60 грн., в тому числі ПДВ - 261 346, 60 грн. Вартість робіт підлягає коректуванню в зв'язку з уточненням цін на матеріально-технічні ресурси, при зміні проектних рішень, прийнятті нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт.

Відповідно до п. 2.2 Договору докладна вартість усіх робіт з даного договору відображується в розробленій і затвердженій проектно-кошторисній документації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору замовник проводить оплату виконаних підрядником робіт за кожний місяць, не пізніше 1-го числа наступного місяця згідно акту виконаних робіт за вказаний місяць. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

Відповідно до п. 5.2 Договору замовник зобов'язаний своєчасно оплатити підряднику виконані за даним договором роботи в розмірі, порядку і терміни, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 6.3 Договору здавання-приймання робіт з даного договору оформляється двостороннім актом здавання-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір набуває сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Судом встановлено наступне.

Вартість вказаних у договорі робіт на суму 1 568 079, 60 грн. (з урахуванням ПДВ) погоджена сторонами у Договірній ціні, підписаній сторонами та скріпленій печатками (арк. справи 10).

На виконання умов Договору № 14/07/09 від 17.07.2009 року позивач виконав будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Прибудови до будівлі пологового буднику № 1», що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Володарського, 5. Виконані роботи частково оплачені відповідачем на загальну суму 1 380 798, 66 грн., що не заперечується позивачем.

В червні 2013 року позивачем виконано підрядні роботи на суму 187 281, 56 грн.

Факт виконання та прийняття виконаних будівельних робіт підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року, який підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками юридичних осіб (арк. справи 11-13). Акт підписано на виконання Договору № 14/07/09 від 17.07.2009 року. Вказаний Акт також погоджено, підписано та скріплено печаткою Управління капітального будівництва, реконструкції та ремонту Миколаївської міської ради.

Крім того, сторонами було підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за червень 2013 року (арк. справи 14), з якої вбачається, що вартість виконаних робіт з початку року по звітний місяць включно становить 187 281, 56 грн.

Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача з листами, у яких просив відповідача провести оплату у розмірі 187 281, 56 грн., а саме з листом вих. № 55 від 18.06.2013 року (арк. справи 17) та листом вих. № 18 від 16.10.2013 року (арк. справи 18). Вказані листи передано відповідачу нарочно, про що свідчать відповідні вхідні відмітки на листах.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, в силу п. 3.1 Договору у відповідача виник обов'язок провести оплату виконаних робіт не пізніше 1-го числа наступного місяця згідно Акту виконаних робіт за червень 2013 року.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Прибудови до будівлі пологового буднику № 1», що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Володарського, 5 відповідно до Договору підряду № 14/07/09 від 17.07.2009 року становить 187 281, 56 грн. Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної суми, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Судом також враховано визнання позову відповідачем, що не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та інтересів. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості в розмірі 187 281, 56 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивачем ТзОВ «Південьгідробуд» нараховано відповідачу Міському пологовому будинку № 1 три проценти річних від суми заборгованості нараховані за період з 02.07.13 року по 11.11.13 року в розмірі 2 047, 27 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Період нарахування визначено позивачем правильно з урахуванням ст. 253 ЦК України та п. 3.1 Договору. Відповідачем не спростовано правомірності нарахування трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних правомірно нараховані позивачем.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо розподілу судових витрат по даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

При розрахунку розміру судових витрат судом враховано, що 03.12.2013 року позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

Позивачем за звернення до господарського суду із позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 3 786, 89 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом квитанції № 3 від 12.11.2013 року (арк. справи 5).

Враховуючи вищевикладене, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 0, 32 грн. судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, про що видати ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Судовий збір в сумі 3 786, 57 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 837, 854, 875 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України «Про судовий збір», ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" до відповідача Міського пологового будинку № 1 про стягнення заборгованості за договором підряду № 14/07/09 від 17.07.2009 року в сумі 189 328, 83 грн., з яких 187 281, 56 грн. - основна заборгованість, 2 047, 27 грн. - 3% річних

Стягнути з відповідача Міського пологового будинку № 1, вул. Володарського, 5, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05483138) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд", вул. Дунаєва, 55, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 32543259):

- 187 281, 56 грн. (сто вісімдесят сім тисяч двісті вісімдесят одна грн. 56 коп.) - основна заборгованість за договором підряду № 14/07/09 від 17.07.2009 року;

- 2 047, 27 грн. (дві тисячі сорок сім грн. 27 коп.) - 3% річних за договором підряду № 14/07/09 від 17.07.2009 року за період з 02.07.2013 року по 11.11.2013 року;

- 3 786, 57 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят шість грн. 57 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд", вул. Дунаєва, 55, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 32543259) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0, 32 грн. (00 грн. 32 коп.), сплачений за квитанцією № 3 від 12.11.2013 року у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, про що видати ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш