Постанова № 35743665, 28.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 р. (15:11) Справа №801/9491/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представника позивача - Бондаренка О.І., довіреність №768 від 15.11.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк»

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Буйлова Валерія Валерійовича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції,

про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Буйлова Валерія Валерійовича, з позовними вимогами про:

- скасування рішення від 02.04.2013 року за №1327955 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою:95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 227, за Публічним акціонерним товариством «Ерсте банк» (правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк»), юридична адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, буд.24, літ.Д, код ЄДРПОУ 34001693, на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 від 18.05.2012 року за реєстровим номером 1483,

- зобов'язання Державного реєстратора зареєструвати право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою:95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 227, за Публічним акціонерним товариством «Ерсте банк» (правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк»), юридична адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, буд.24, літ.Д, код ЄДРПОУ 34001693, на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 від 18.05.2012 року за реєстровим номером 1483.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам діючого законодавства, є неправомірним та робить неможливими реалізацію прав позивача на державну реєстрацію права власності на придбаний відповідно до діючого законодавства об'єкт нерухомого майна. Позиція позивача заснована на тому, що при наявності будь-яких обтяжень, відповідач повинен був зареєструвати право власності на будівлі з перенесенням відповідних записів до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритий на такий об'єкт нерухомого майна.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Реєстраційну службу Сімферопольського міського управління юстиції.

Присутній у судовому засіданні 28.11.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений шляхом направлення на його адресу судової повістки. Заперечення на позовну заяву відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа в судове засідання 28.11.2013 року, про час, дату та місце розгляду справи представника третьої особи повідомлено під розписку 26.11.2013 року. Раніше представником третьої особи надав пояснення на позову заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що рішення про відмову позивачу у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно прийнято державним реєстратором правомірно, на підставі та в межах закону.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вимоги позивача у даній справі звернені до Державного реєстратора прав на нерухоме майно та стосуються рішення останнього щодо відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини 1 статті 6 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952) систему органів державної реєстрації прав становлять:Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Згідно із статтею 8 Закону №1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. За змістом статті 9 цього Закону рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає Державний реєстратор. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Згідно із Свідоцтвом за №1483 від 18.05.2012 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3, у відповідності до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», статей 47,49 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, посвідчено право власності Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на майно, що складається з нежитлових будівель, загальною площею 1422,00 кв.м, місцезнаходження: 95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 227 (а.с.8).

Із змісту вказаного документу слідує, що майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінцита» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.04.2005 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим на підставі рішення від 25.03.2005 року за № 518, та рішення Господарського суду АР Крим від 23.08.2005 року по справі №2-1/8186-2005. Право власності зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінцита» Сімферопольським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації 29.09.2005 року в книзі: 289, номер запису 5039 і в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 12236335.

Заявою від 13.03.2013 року ПАТ «Ерсте Банк» звернулось до Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою:95024, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 227 (а.с.37, 64).

Рішенням №1327955 від 02.04.2013 року (а.с. 7) державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Буйловим В.В., на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відмовлено ПАТ «Ерсте Банк» у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлові будівлі, розташовані по вул.Севастопольській, 227 у м. Сімферополі АР Крим.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 року №3б-3/2013 ПАТ «Ерсте Банк» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк», що вбачається із статуту товариства (а.с.10-13). Відомості щодо зміни найменування товариства внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії АГ №438475 від 19.09.2013 року (а.с. 9).

Скориставшись наданим частиною 2 статті 30 Закону №1952 правом, ПАТ «Фідокомбанк» (як правонаступником ПАТ «Ерсте Банк») оскаржило рішення державного реєстратора від 02.04.2013 року у судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене вище, під час розгляду справи судом оцінено правомірність прийнятого відповідачем рішення, його обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства та встановлено наступне.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону №1952).

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону №1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - порядок №703).

Згідно з пунктом 7 Порядку №703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації(пункт 8 Поряду №703).

Відповідно до пункту 10 Порядку №703 заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

У відповідності до пункту 16 Порядку №703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Законом України від 04.07.2012 року № 5037-VI внесені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у тому числі до статті 15, яку після частини восьмої доповнено новою частиною, у зв'язку з цим частини дев'яту - дванадцяту вважається відповідно частинами десятою - тринадцятою.

Отже, з урахуванням внесених змін, частина 9 статті 15 Закону № 1952 вважається частиною 10 цієї статті.

Відповідно до частини 10 статті 15 Закону №1952 державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав. При державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.

З системного аналізу вищенаведених положень Закону №1952 слідує, що законодавцем встановлено обмеження (заборону) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, щодо якого наявне обтяження. Виключення з цього правила становить зокрема, випадок реєстрації прав власності та обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав.

Реєстраційною службою Сімферопольського міського управління юстиції представлено суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 59-62).

Відповідно до наданої інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про об'єкт нерухомого майна по вул. Севастопольській, 227 у м. Сімферополі АР Крим. Разом з тим, відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нерухоме майно по вул. Севастопольській, 227 у м. Сімферополі АР Крим зареєстровано.

Згідно частини 4 ст.3 Закону №1952 права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Таким чином, враховуючи наявність зареєстрованих прав на нерухоме майно по вул.Севастопольській, 227 у м. Сімферополі АР Крим у Реєстрі прав власності на нерухоме майно та визнання їх дійсними, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування виключень.

Крім того, у Державному реєстрі іпотек наявні записи про обтяження нерухомого майна по вул. Севастопольській, 227 у м. Сімферополі АР Крим за типом обтяження іпотека.

Відомості щодо обтяження спірного нерухомого майна за договорами іпотеки також наявні у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Так, зокрема, 04.03.2008 року до Реєстру внесений запис за №6723180 про обтяження нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ «Фірма «Вінцита», за заявою ТОВ «Ерсте Банк» по іпотечному договору № 2151 від 04.03.2008 року.

Крім цього, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні записи №6323710 від 26.12.2007 року, №12321317 від 27.03.2012 року, №12490524 від 14.05.2012 року про обтяження нерухомого майна за типом обтяження - арешт.

Підставами обтяження нерухомого майна є: постанова державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 10.12.2007 року, ухвала Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26.03.2012 року у справі 32/0109/1479/2012, а також постанова про відкриття виконавчого провадження Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 14.05.2012 року та ухвала Центрального районного суду м. Сімферополя від 03.05.2012 року по справі №2/122/1038/2012.

Згідно із статтею 2 Закону №1952 під обтяженням слід розуміти заборону розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №606) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (частина 2 статті 57 Закону № 606).

Частиною 5 статті 57 Закону № 606 встановлено, що порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна

Таким чином, із змісту наведених норм слідує, що обтяження нерухомого майна у вигляді його арешту передбачає заборону розпоряджатися та користуватися таким майном. Зазначене вище виключає перехід права власності на майно, щодо якого накладено арешт.

Отже, за наслідками вивчення внесених до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів щодо наявності обтяження нерухомого майна по вул. Севастопольській, 227 у м. Сімферополі АР Крим, суд дійшов висновку про правомірність відмови Державного реєстратора у реєстрації за позивачем права власності на вказаний об'єкт нерухомості.

За таких обставин, вимоги позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.

В судовому засіданні, яке відбулось 28.11.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 02.12.2013 року.

Керуючись ст. ст. 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.