Постанова № 35743618, 12.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р. Справа №805/13847/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17:00

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., при секретарі судового засідання Максімчук М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт»

до

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача:Васильєва К.О. за дов. №23 від 10.04.2013 року,

від відповідача: Пучок В.А. за дов. №2537/10/05-62-10 від 25.07.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив частини 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного Кодексу України - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним; п. 198.3, ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно занижено податок на додану вартість в розмірі 115636,00 грн. (в т.ч. січень-2013 року - 62931,00 грн., лютий 2013 року - 52705,00 грн.) у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 57818 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року, яке просить скасувати.

На думку позивача, вказане не відповідає дійсності, оскільки, між ТОВ «Спец-Контакт» та ТОВ «Діомед Інвест» був укладений договір купівлі-продажу №8 від 04.01.2013р. Факт передачі товару, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Зауважує, що ТОВ «Спец-Контакт» не може нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо несвоєчасного декларування податку на додану вартість. Застосування товарно-транспортної накладної за формою №1-ТН для підприємства не є обов'язковим.

Звертає увагу, що інформація, щодо наявності чи відсутності можливості ТОВ «Спец-Контакт» та ТОВ «Діомед Інвест» приймати участь у господарських відносинах з купівлі - продажу товарів та щодо відпрацювання ланцюгу постачання від ТОВ «Діомед Інвест», основана на даних АІС «АУДИТ» Державної податкової служби, а не на документально підтверджених фактах.

З вищевказаних підстав спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено ним в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Донецькій області, однак, скаргу було залишено без задоволення.

Враховуючи викладене, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704. До перевірки, яку проводило ДПІ, не надані товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, технічні паспорти сертифікати відповідності, які були обумовлені договором. Зазначив, що відповідно до даних інформаційної бази АІС «Податковий блок» відсутні податкові зобов'язання. У контрагента, ТОВ «Діомед Інвест», відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Тобто, вважає, що підприємством отримувались первинні документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Ворошиловської районної ради у м. Донецьку 10.07.2002р., включене до ЄДРПОУ за номером 32019384 (арк. справи 46-51), позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07288165 серія НБ № 039212 від 09.08.2002 року (арк. справи 150).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області діє на підставі положення про Міністерство доходів і зборів України та керуючись Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу країни, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 29.08.2013р. № 171 (арк. справи 172).

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 52-62) Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» з питань дотримання податкового законодавства за період січень, лютий 2013р. по взаємовідносинам з ТОВ «Діомед Інвест».

Факт законності проведення перевірки відповідачем не був оскаржений.

29.08.2013 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за січень, лютий 2013 року по взаємовідносинам з контрагентом позивача - ТОВ «Діомед Інвест» та складено акт про результати перевірки від 29.08.2013р. № 95/22-02/32019384 (арк. справи 52-62).

За результатами перевірки заступником керівника податкового органу 13.09.2013р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення передбачені п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002842202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 115636,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 57818,00 грн. (арк. справи 63).

В акті перевірки зазначено, що у зв'язку з отримання від ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві акту про неможливість проведення зустрічної звірки щодо відпрацювання ланцюга постачання від ТОВ «Діомед Інвест» №1344/22.3/38290911 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012 року по 30.04.2012 року щодо підтвердження господарських відносин з платником податків по взаємовідносинам з позивачем за вересень 2011 року, зроблено висновок про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зазначений висновок був зроблений за результатами проведеного аналізу акту №1344/22.3/38290911, в якому встановлено, що відповідно до інформаційної бази АІС «Податковий блок» відсутні ТОВ «Діомед Інвест» за місцезнаходженням податкові зобов'язання, тобто податковий кредит ТОВ «Спец-Контакт» який сформовано по податковим накладним за січень, лютий 2013 року не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальника ТОВ «Діомед Інвест», зроблено висновок що згідно ч.1 ст. 216 ЦК України усі операції купівлі - продажу товару по ланцюгу постачання не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, відповідно вищезазначеного акту ТОВ «Діомед Інвест» не має неможливості фактичного здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З урахуванням вищевикладеного, зроблено висновок, що правочин між ТОВ «Спец-Контакт» та ТОВ «Діомед Інвест» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки правочин здійснено на отримання товару, який взагалі не одержувався, а був лише факт складання первинних документів, зокрема, податкової та видаткової накладних, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Як вбачається з акту перевірки № 95/22-02/32019384 від 29.08.2013р., позивач включив до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму 115636,00 грн. за договором купівлі-продажу від 04.01.2013р. № 8, укладеним з ТОВ «Діомед Інвест».

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п.201.6 ст.201 п. 198.3, ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Так, актом перевірки та, під час розгляду справи судом, встановлено, що між ТОВ «Спец-Контакт» та ТОВ «Діомед Інвест» укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2013р. № 8, згідно з яким ТОВ «Діомед Інвест» зобов'язується поставити у зумовлені строки іншій стороні ТОВ «Спец-Контакт» продукцію, а ТОВ «Спец-Контакт» - прийняти та оплатити товар (арк. справи 9-10) До зазначеного договору були підписані Специфікація №1 від 04.01.2013 року, Специфікація №2 від 02.02.2013 року (арк. справи 12-13). За вказаною угодою позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий 2013 року на загальну суму 115636,00 грн.

ТОВ «Діомед Інвест» зареєстровано у якості юридичної особи згідно витягу з ЄДРПОУ від 31.10.2013 року, яке на час формування витягу не знаходиться в процесі банкрутства та ліквідації (арк. справи 140-141). Крім того судом досліджені копії установчих документів зазначеного товариства: Виписка з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200061421, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №765313 (арк.. справи 216 - 219)

Позивачем отримано видаткову накладну від ТОВ «Діомед Інвест» від 08.01.2013р. №312, від 21.01.2013 року №311, від 31.01.2013 року №313, від 07.02.2013 року №314, від 13.02.2013 року, від 22.02.2013 року №317, від 28.02.2013 року №318. На підставі отриманих від ТОВ «Діомед Інвест» податкових накладних №16 від 08.01.2013 року, №11 від 21.01.2013 року, №18 від 31.01.2013, №3 від 07.02.2013 року, №5 від 13.02.2013 року, №7 від 22.02.2013 року, №8 від 28.02.2013 року на загальну суму 693816,00 грн., в т.ч. ПДВ 115636,00,00 грн. (арк. справи 21-27) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за січень - лютий 2013р. (арк. справи 95-117).

Перевезення товару здійснено транспортом замовника, відповідно до умов договору за рахунок покупця згідно п.1 специфікації №1 від 04.01.2013 року та №2 від 02.02.2013 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною б/н від 08.01.2013 року, б/н від 21.01.2013 року, б/н від 31.01.2013 року, б/н від 07.02.2013 року, б/н від 13.02.2013 року, б/н від 22.02.2013 року, б/н від 28.02.2013 року, договором №4 від 03.01.2013 року на оренду вантажного автомобіля укладеним між ТОВ "Спец-Контакт" та ОСОБА_2 (арк. справи 28-34, 171) Водій ОСОБА_3 прийнятий 01.12.2010 року на посаду водія, що також йдеться в його трудовій книжці та підтверджується наказом по підприємству про прийняття на посаду №32-ОК-10 від 01.12.2010 року (арк. справи 203-204).

Таким чином, дослідивши докази, суд не приймає твердження відповідача щодо нереальності здійснення господарської операції з приводу неправильного оформлення товарно-транспортної накладної, а саме обмеження інформації у зазначенні "пункту навантаження", "пункту розвантаження" тільки як міста, а тим самим факту поставки товару, оскільки крім цього поставка товару підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, договором купівлі-продажу та специфікацією до нього при здійсненні перевезення автомобілем водієм ОСОБА_3 при виконанні умов договору про оренду вантажного транспорту.

Для здійснення оплати позивачем ТОВ «Діомед Інвест» надані рахунки-фактури №311 від 21.01.2013 року, №312 від 08.01.2013 року, №313 від 31.01.2013 року, №314 від 07.02.2013 року, №315 від 13.02.2013 року, №317 від 22.02.2013 року та №318 від 28.02.2013 року на загальну суму поставки 693816,00 грн.

Оплата за вищевказаний товар у сумі 377586,00 грн. здійснена за допомогою виписаного простого векселя, що відповідає умовам договору, та передбачено Специфікацією №1 від 01.10.2012 року та Спеціфікацією №2 від 02.02.2013 року, а саме простий вексель серії АА №2242832 від 26.02.2013 року з терміном платежу за пред'явленням - 26.02.2014 року номінальною вартістю 377586,00 грн. (а.с.43).

Факт передання вказаного векселя підтверджується актом приймання-передачі векселів №2 від 25.02.2013 року (а.с.42).

Правовідносини з вексельного обігу в Україні регламентуються в тому числі Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказані векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку ІІ до неї, далі за текстом - Уніфікований закон), Законом України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 року №2374-ІІІ, Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-ІV, а також постановою Пленуму Верховного суду України від 8 червня 2007 року №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів".

Відповідно до статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-ІV вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Абзацом 3 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 5 цього Закону прості векселі складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Таким чином, дослідивши докази, суд не приймає твердження відповідача щодо нездійснення розрахунку по вищевказаній господарській операції відносно купівлі-продажу текстильної продукції.

Інша частина зобов'язань позивача перед ТОВ «Діомед Інвест» у розмірі 316230,00 грн. була сплачена платіжними дорученням №284 від 27.03.2013 року, №300 від 29.03.2013 року, №387 від 25.04.2013 року (арк. справи 144-146), які були сплачені на підставі Договору №9 про відступлення права вимоги від 27.03.2013 року, згідно якого ТОВ «Діомед Інвест» передало належне йому право вимоги ТОВ «Торг-Пром Л.Т.Д.» за договором поставки №8 від 04.01.2013 року(арк. справи 44)

Крім того, судом встановлено, що придбання товару підприємством позивача здійснено для подальшого використання в якості сировини для виробництва робочого одягу, що відповідає виду основної діяльності позивача. Здійснення діяльності позивача підтверджується договором оренди приміщення №15 від 03.05.2012 року (арк. справи 222-226) з ПАТ «Донецька суконна фабрика».

Весь облік продукції у позивача здійснюється за допомогою ліцензійних програм, про що суду надані копії ліцензій на користування програмним забезпеченням (арк. справи 220-221), відповідно до витягу з цієї системи, підтверджений рух сир'я по собівартості (арк. справи 189-202).

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності із п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.11 підрозділу 2 розділу 20 «Перехідних положень» Податкового кодексу України Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність в Єдиному державного реєстру податкових накладних, податкових накладних №16 від 08.01.2013 року, №5 від 13.02.2013 року, №8 від 28.01.2013 року та №7 від 22.02.2013 року, оскільки відповідно витягів з Єдиного державного реєстру податкових накладних податкова накладна №7 та №8 зареєстровані 28.01.2013 року, а податкові накладні №16 та №5 містять в собі суми ПДВ, котрі не перевищують суму 10000 грн.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи є документами первинного бухгалтерського обліку та оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентом своїх обов'язків щодо несвоєчасного декларування податку на додану вартість не повинна бути покладена на добропорядних платників податку.

Так, у рішенні по справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо несвоєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такіі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що встановлена податковим органом відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям не може бути підставою для висновку про нереальність господарської операції. Відповідачем не надано жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнення оподаткування фінансово-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення податку на додану вартість, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер операцій з придбання позивачем текстильної продукції, суд дійшов до висновку, що позивач мав право включати суму ПДВ, та суму вартості товарів по господарських операціях із ТОВ «Діомед Інвест» до складу податкового кредиту та витрат відповідно. Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем обумовлює й безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковим повідомленням-рішенням.

Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладеного із ним договору на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товару за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманого товару у його власній господарській діяльності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» до Державної податкової інспекції у Ворошиловькому районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002842202 від 13.09.2013 року Державної податкової інспекції у Ворошиловькому районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 115636,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 57818,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» судовий збір у розмірі 1734 (одна тисяча тридцять чотири) грн. 54 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 12 листопада 2013 року.

Повний текст постанови складений 18 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.