Постанова № 35743613, 04.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 р. Справа №805/11517/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:00

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Донецького обласного військового комісаріату

до

Державної фінансової інспекції

про

визнання дій протиправними та скасування 1, 2 пунктів вимоги від 23.07.2013 №05-08-10-14/8562, як такі що не відповідають чинному законодавству

за участю представників сторін:

від позивача - Коріняко О.В., Тепляков І.О, Сорокотяга В.Г. - за довіреностями,

від відповідача - Попович О.В., Гриненко М.А. - за довіреностями,

Донецький обласний військовий комісаріат звернувся до суду з позовною заявою до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування пунктів 1,2 вимоги від 23.07.2013 року № 05-08-10-14/8562 як такі, що не відповідають чинному законодавству.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Донецький обласний військовий комісаріат звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пунктів 1,2 вимоги від 23.07.2013 року № 05-08-10-14/8562 як такі, що не відповідають чинному законодавству.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вимоги службовими особами державної фінансової інспекції є здійснення нарахувань та виплата надбавки за вислугу років працівникам позивача (не військовослужбовцям), яка не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказом Міністерства праці України від 02.10.1996 року № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів».

Вказав, що у п. 1 вимоги від 23.07.2013 року Державна фінансова інспекція в Донецькій області вимагає від позивача опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі звільнення з займаних посад осіб, службова недбалість яких призвела до втрат бюджетних коштів.

Позивач, не погоджується з висновками акта перевірки та зазначає, що виплата надбавки за вислугу років не передбачена Постановою від 30.08.2002 року № 1298, ця виплата здійснюється для окремих категорій працівників бюджетної сфери на підставі окремих нормативно-правових актів. Вказує на те, що наказ Міністерства праці України від 02.10.1996 року № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» не застосовується при нарахуванні заробітної плати працівників Збройних сил України. Наполягає на тому, що складові (в тому числі за вислугу років) заробітної плати працівників та службовців Збройних сил України, до яких відносяться працівники Донецького ОВК, можуть встановлюватись не лише на підставі Законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, як вважає відповідач, а і іншими нормативними актами, до яких, зокрема, відноситься Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних сил України надбавки за вислугу років, наказ Міністра оборони України від 17.10.2000 року № 409, а також Галузева угода між Міністерством оборони України та ЦК Всеукраїнської профспілки працівників Збройних сил України на 2011 - 2013 роки.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Донецького обласного військового комісаріату встановлено, що в період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року здійснювалось нарахування та виплата надбавки за вислугу років працівникам позивача (не військовослужбовцям), яка не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказом Міністерства праці України від 02.10.1996 року № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», що призвело до завищення витрат на загальну суму 540 536,79 грн. та зайвого перерахування внесків до державних цільових фондів за на суму 196 214 грн. 85 коп., а саме: у 2011 році-199 832,35грн., та як слідство, перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 72 539,14грн.; у 2012 році-246 188,12грн. та перераховано внесків до держаних цільових фондів на суму 89 366,29грн.; за чотири місяці 2013 року-94 516,32 грн. та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 34 309,42грн. Вважає, що вимога ДФІ від 23.07.2013р.№05-08-10-14/8562 прийнята у відповідності до вимог діючого законодавства, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Донецький обласний військовий комісаріат є місцевим органом військового управління, зареєстрований як юридична особа та включений до ЄДРПОУ за номером 08301764.

Відповідач Державна фінансова інспекція в Донецькій області. Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 26.01.1993 р. № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Статтею 8 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що контрольно-ревізійні управління в областях виконують такі функції: проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Згідно зі ст.10 наведеного Закону відповідач наділений правами, в тому числі, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Як встановлено судом, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Донецькій області на другий квартал 2013 року та на підставі направлень від 24.05.2013р. №№1131, 1132 та від 30.05.2013р. №1160, 1161 виданих начальником Державної фінансової інспекції в Донецькій області відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Донецького обласного військового комісаріату за період з 01.01.2011 по 30.04.2013, за наслідками якої складено акт № 08-13/017 від 02.07.2013.

Не погодившись з висновками акту від 02.07.2013 року Донецький обласний військовий комісаріат надіслав на ім'я начальника Державної фінансової інспекції в Донецькій області заперечення до акту планової ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 по 30.04.2013.

На підставі акту ревізії та відповідно до статті 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачем 23.07.2013 сформовано вимогу № 05-08-10-14/8562 щодо усунення виявлених ревізією порушень.

Предметом спору у даній справі є нарахування та виплата надбавки за вислугу років працівникам позивача (не військовослужбовцям), яка не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказом Міністерства праці України від 02.10.1996 року № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів».

Правовою підставою для прийняття вимоги визначені норми ч. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»; п. 46 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами»; п. 6 ст. 7, ст.. 56 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456, ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту ревізії за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року позивачем здійснювалось нарахування та виплата надбавки за вислугу років працівникам ( не військовослужбовцям) згідно Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних сил України від 17.10.2000 № 409, Галузевих угод між Міністерством оборони України та Центральним комітетом Всеукраїнських профспілок працівників Збройних сил та Колективним договором.

Але ж, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" передбачено визначення умов оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери.

Окрім цього, оплата праці інших працівників бюджетної сфери регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 "Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" та наказом Мінпраці України від 02.10.1996 №77 "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів". Зазначеними нормативними документами не передбачено виплату надбавки за вислугу років.

Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що дія даної постанови поширюється виключно на військовослужбовців.

Пунктом 4 вищевказаної Постанови встановлено, що умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери.

Умови оплати праці працівників бюджетної сфери визначені Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" №1298 від 30.08.2002.

Однак, слід зазначити, що пунктами 5, 6 постанови №1298 визначено наступне.

Умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці, визначені цією постановою, поширюються на відповідні категорії працівників (не військовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування.

Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, а також галузевим академіям наук у місячний термін розробити і затвердити за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їх роботи.

Згідно Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом президента України від 21.08 1997 року №888, міністр оборони України в межах повноважень відповідно до законодавства видає накази і директиви, контролює їх виконання.

Наказом від 17.10.2000 року №409 Міністром оборони затверджено Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років, який погоджено з Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2000 за №757/4978, та визначено, що надбавка за вислугу років виплачується працівникам військових частин, закладів, установ, військових представництв, підприємств і організацій Міністерства оборони України, що повністю або частково фінансуються з бюджету.

Надбавка обчислюється у відсотках до посадових окладів (ставок). Розмір надбавки визначається залежно від стажу роботи, який дає право на отримання такої надбавки (далі - стаж роботи), і обчислюється виходячи з посадового окладу (ставки) за основною посадою (професією) без урахування інших надбавок і доплат.

Крім цього, відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Галузевою угодою між Міністерством оборони України та Центральним комітетом Всеукраїнської профспілки працівників Збройних Сил України (зареєстровано Міністерством праці та соціальної політики України за №30 від 28.03.2011 року) на 2011-2013 роки передбачено виплату надбавки за вислугу років відповідно до наказу Міністра оборони України №409 від 17.10.2000 року.

Таким чином, аналізуючи вищезазначене, суд не може погодитися з висновками відповідача про безпідставність здійснення позивачем нарахування та виплати працівникам у перевіряємому періоді надбавки за вислугу років.

Постанова №1298 не містить прямої заборони здійснювати виплату такої надбавки, а навпаки надає право Міністерствам розробити і затвердити за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ.

Судом також встановлено, та не заперечується відповідачем, що за спірний період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року видатки позивача не перевищували надані кошторисні призначення.

З аналізу вищевказаного вбачається, що позивач діяв обґрунтовано, у відповідності до повноважень, які надані йому законом, правомірно здійснював у період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року нарахування та виплату надбавки за вислугу років, а тому наявні всі законні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог ДФІ про притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі звільнення з займаних посад осіб, службова недбалість яких призвела до втрат бюджетних коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ №550 від 20.04.2006 року, у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об*єкта контролю державі або підконтрольній установі задіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Пунктом 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної,дисциплінарної,матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про правомірність здійснення у період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року нарахування та виплату надбавки за вислугу років, ефективне використання бюджетних коштів, питання вжиття заходів щодо усунення порушень виключає можливість його виконання.

Отже, позовні вимоги щодо скасування пункту 1 вимоги від 23.07.2013 року №05-08-10/8562 підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог Донецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій щодо вимагання виконати пункти 1, 2 вимоги від 23.07.2013 № 05-08-10-14/8562, то суд відмовляє позивачу у їх задоволенні з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. В межах спірних відносин юридичні наслідки для позивача мають саме пункти 1, 2 вимоги від 23.07.2013 № 05-08-10-14/8562, а не дії відповідача щодо вимагання їх виконати.

Оскільки суд дійшов висновку про скасування зазначених пунктів вимоги Державної фінансової інспекції від 23.07.2013 № 05-08-10-14/8562, чим захистив юридичний інтерес позивача, та враховуючи, що дії відповідача щодо вимагання виконати зазначені пункти вимоги не мають юридичного значення у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про визнання таких дій неправомірними не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Донецького обласного військового комісаріату частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Донецького обласного військового комісаріату до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування пунктів 1,2 вимоги від 23.07.2013 року № 05-08-10-14/8562 як такі, що не відповідають чинному законодавству - задовольнити частково.

Скасувати 1, 2 пункти вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 23.07.2013 року № 05-08-10-14/8562.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04 листопада 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.