Постанова № 35742868, 03.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.12.2013 р. справа №905/6100/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Циба В.К. за довіреністю №485 від 27.11.2013р.від відповідача:Кудій О.Я. за довіреністю б/н від 04.09.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр», м. Київна рішення господарського суду Донецької області від14.10.2013р.по справі№905/6100/13 (Зекунов Е.В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр», м. Київдо приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія», м.Слов'янськ Донецької області простягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 39 156,66грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Центр», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія», м.Слов'янськ Донецької області про стягнення заборгованості на загальну суму 41692,54 грн., до якої входить: сума основного боргу 30755,58грн., пеня у сумі 8774,98грн., 3% річних у сумі 2161,98грн. Крім того, просив стягнути витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 4800грн.

Заявою від 11.09.2013р. позивач зменшив суму позовних вимог, у зв'язку з допущеною помилкою при нарахуванні пені. Просив стягнути з відповідача витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 4800 грн. та суму заборгованості у розмірі 39156,66грн., з яких сума основного боргу 30755,58грн., пеня у сумі 6239,10грн., 3% річних у сумі 2161,98 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з приватного підприємства «Торгово-Виробнича компанія», м. Слов'янськ Донецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр», м. Київ заборгованість на загальну суму 36773,34 грн., до якої входить: сума основного боргу 30 755,58 грн.; пеня у сумі 4590,17грн., нарахована за період з 20.08.2012р. по 20.02.2013р.; 3% річних у сумі 1387,59 грн., нараховані за період з 20.08.2012р. по 14.08.2013р. Також, з приватного підприємства «Торгово-Виробнича компанія» , м. Слов'янськ Донецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр», м. Київ стягнуті судові витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 4 800 грн. та судовий збір у сумі 1614,02 грн.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволені позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважає, що господарський суд не врахував приписи частини 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислову палату України» та не прийняв наданий відповідачем в якості доказу акт експертизи №ЭИ-269 від 18.08.2012р. Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що проведення експертизи кількості товару є окремою процесуальною дією, не пов'язаною з прийманням товару і що проводиться вона відповідно до задач, які ставляться замовником. Зазначає, що господарський суд не дав оцінки тим обставинам, що дизпаливо надійшло у неробочий день - суботу 18.08.2012р., тому приймання продукції, з врахуванням часу, необхідного для прибуття представника позивача, могло затягнутися на більш тривалий строк.

Позивач у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав правову позицію, викладену в апеляційні скарзі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

26.06.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (далі Позивач) та приватним підприємством «Торгово-Виробнича компанія» (далі Відповідач) укладено Договір № 19/О-12 постачання нафтопродуктів (далі Договір) за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» зобов'язується передавати у власність приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія» нафтопродукти, а приватне підприємство «Торгово-виробнича компанія» зобов'язується приймати ці нафтопродукти та повністю оплачувати їхню ціну (вартість) на умовах і протягом строку дії цього Договору.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що істотними умовами цього договору є кількість, асортимент, ціна (вартість) та умови поставки Продукції, які узгоджуються сторонами шляхом укладання (підписання) письмових додатків до цього договору по кожній окремій товарній поставці (товарній партії) продукції в рамках цього договору. Додатки (додаткові угоди) до цього договору становлять його невід'ємну частину з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Відповідно до пункту 3.3 договору ціна (вартість) конкретних партій Продукції узгоджується Сторонами у відповідних додатках до даного Договору.

Згідно з пунктом 7.3. Договору кількість товару (маса вантажу), вказана в залізничнодорожній накладній або в товарно-транспортній накладній, являється кінцевою та обов'язковою для обох сторін.

Датою поставки (передачі у власність) нафтопродуктів вважається: дата вказана в накладних на прийняття продукції та/або прийому передачі продукції. Сторони підписують накладні на прийняття продукції та/або двосторонній акт прийому-передачі продукції, які є документами, що посвідчують (підтверджують) перехід права власності та пов'язаних з ним ризиків. Такі накладні та/чи двосторонній акт прийому-передачі продукції підтверджують також факт належного виконання постачальником своїх зобов'язань по поставці продукції за цим договором (пункт 7.4. договору).

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки продукції у відповідності до пункту 7.4 Договору.

Відповідно до пункту 7.7. Договору, у випадку, якщо Постачальник не виступає безпосереднім Вантажовідправником Товару, який постачається в рамках даного договору, претензії і вимоги у зв'язку з неналежною якістю і неналежною кількістю Товару, а також вимоги про оплату витрат на проведення експертиз, пред'являються до безпосереднього Вантажовідправника Товару, вказаного у супроводжуючих документах, протягом 10 календарних днів з моменту поставки Товару.

Оплата поставленої продукції проводиться покупцем безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (пункт 8.1 Договору).

На підставі пункту 8.2 Договору сторони можуть в будь який момент дії цього Договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформляється Додатками (додатковими угодами) до цього Договору. Оплата Продукції проводиться Покупцем по кожній окремій партії поставленої Продукції, яка оформлюється Додатком до цього Договору. Строк (термін) оплати продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних додатків.

Відповідно до пункту 12.1 даний Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє протягом одного року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами свої зобов'язань за цим договором.

14.08.2013р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 6, відповідно до пункту 1 якої постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити дизельне пальне ЕН 590УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 127664 кг. по ціні без урахування ПДВ 8817,50 грн. за 1 т. на загальну суму 1 125 677,32 без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 350 812,78 грн.

14.08.2012р. приватне підприємство "Торгово-Виробнича компанія" направило позивачу заявку на поставку 120 тон нафтопродуктів на адресу отримувача - товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", станція Дружківка Донецької області.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" на адресу відповідача було відвантажено дизельне пальне в кількості 127664 кг. у вагонах № 74946120, №74963570, відправник вантажу - товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр", отримувач товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес", переадресація вагонів відбулась 14.08.2012р., що підтверджується залізничною накладною від 14.08.2012р. №34594820.

Згідно листа Конотопської дирекції залізничних перевезень №179 від 17.09.2013р. на під'їзну колію вантажоотримувача ТОВ "Прогрес" вказані вагони з вантажем були подані 18.08.2012р. в 13.00 год. В цей же день вагони були вивантажені та відправлені в регулювання.

18.08.2012р. представником Донецької торгово-промислової палати за участю трьох представників приватного підприємства "Торгово-Виробнича компанія" було складено акт експертиз № ЭИ-269, в якому зазначено, що шляхом замірювання кількості ГСМ в цистернах № 74946120, №74963570 встановлено, що загальна кількість дизельного палива в них складає 123736 кг.

Тобто згідно висновків відповідача, різниця у кількості дизельного палива зазначеного в залізничній накладній від 14.08.2012р. № 34594820 (127664 кг) та фактично отриманій (123736 кг) складає 3928 кг.

За період з 15.08.2012р. по 06.03.2013р. приватним підприємством "Торгово-виробнича компанія" частково перераховано за вказану поставку кошти в сумі, 1320057,20 грн., що підтверджується виписками з банку, наявними у матеріалах справи.

22.08.2012р. за вих. №255 відповідач направив на адресу позивача претензію щодо виявленої при поставці недостачі дизельного пального, з якої вбачається що при прийманні дизпалива за кількістю, яке проводилось уповноваженими особами приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія", за участю експерта Донецької Торгово-Промислової Палати, виявилась нестача дизпалива у кількості 3928кг, про що складено акт експертизи №ЭИ-269 від 18.08.2012 р. Нестача дизпалива з врахуванням природних витрат склала 3919,06 кг на суму 41467,57 грн. з ПДВ .

Листом вих. № 333 від 22.08.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" відхилило претензію відповідача на підставі п. 7.3. Договору № 19/О-12 постачання нафтопродуктів, оскільки пунктом 7.3 Договору встановлено, що кількість товару (маса вантажу), вказана в залізничній накладній або в товарно-транспортній накладній, являється кінцевою та обов'язковою для обох сторін.

13.12.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" направило на адресу приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія" претензію вих. №538 на суму 50000 грн., в якій зазначило, що не погоджується з вимогами відповідача щодо відповідальності по акту експертизи №ЭИ-269 від 18.08.2012р. перед приватним підприємством "Торгово-виробнича компанія" на суму 30 755,58 грн., у зв'язку з тим, що при поставці нафтопродуктів за залізничною накладною від 14.08.2012р. №34594820 товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" не є безпосереднім відправником, а здійснював тільки переадресацію за вагою і ЗПУ первинної відправки № 05513279 Смолевичи-Бахмач Гомелский, що підтверджується у розділі 20 вказаної залізничної накладної.

У зв'язку з тим, що приватне підприємство "Торгово-виробнича компанія" відповіді на претензію не надало та суму боргу не перерахувало, позивач вдруге направив претензію вих. № 29 від 01.02.2013р., проте відповідач суму заборгованості не перерахував.

Пунктом 7.1 Договору № 19/О-12 сторонами передбачено прийняття Продукції по кількості згідно вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджену спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.08 року № 281/171/578/155, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. під № 805/15496 (надалі Інструкція).

Відповідно до пункту 5.2.4 Інструкції маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці в разі: надходження нафти або нафтопродукту в несправній цистерні; надходження нафти або нафтопродукту з несправною пломбою ЗПП чи без пломби ЗПП за наявності позначки в залізничній накладній, що вантаж прийнятий до перевезення під пломбою ЗПП; надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ, без порушення ЗПП.

У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.

За приписами пункту 5.2.7 Інструкції, якщо приймання відбувалось у вихідний або святковий день, акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП необхідно затвердити в перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП підписується особами, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП складається у двох примірниках. У разі подання претензії вантажовідправнику або залізниці акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП складається у трьох примірниках, при цьому обов'язковим є додання копії документа про виклик представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів.

Уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП.

Пунктом 5.2.8 Інструкції встановлено, що у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

У разі перебування вантажовідправника з вантажоодержувачем в одному населеному пункті представник вантажовідправника за викликом вантажоодержувача зобов'язаний прибути для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів не пізніше наступного дня після отримання повідомлення, якщо в договорі не зазначено іншого строку (пункт 5.2.9 Інструкції).

Представник вантажовідправника, який перебуває з одержувачем у різних населених пунктах, зобов'язаний прибути не пізніше триденного строку після отримання повідомлення, за винятком випадків, коли для прибуття транспортом необхідно більше часу (у такому разі строк для прибуття дорівнює часу, необхідному для безпечного руху транспорту), якщо більший строк не обумовлено відповідним договором. Представник вантажовідправника зобов'язаний мати довіреність на право участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, що надійшла.

У добовий строк після отримання повідомлення вантажовідправник зобов'язаний повідомити вантажоодержувача про виїзд представника.

Вантажовідправник може уповноважити інших осіб на участь у прийманні нафти або нафтопродуктів за кількістю. У цьому разі на довірену особу видається довіреність (пункт 5.2.10 Інструкції).

Згідно з пунктом 5.2.11. Інструкції у разі відсутності в добовий строк повідомлення про виїзд представника вантажовідправника приймання нафти або нафтопродуктів відбувається за участю представника незалежної експертної організації, що обумовлено у відповідному договорі. У разі, якщо у відповідному договорі не було обумовлено незалежної експертної організації, приймання нафти та нафтопродуктів здійснюється самостійно.

Вантажоодержувач для приймання нафти та/або нафтопродуктів за кількістю створює комісію, до складу якої призначаються особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань порядку приймання та обліку нафти та/або нафтопродуктів.

Представнику, уповноваженому взяти участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, видається довіреність за підписом уповноваженої особи підприємства, скріплену гербовою печаткою підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не викликав товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" для участі в прийманні ГСМ, а здійснив його за участю представника незалежної експертної організації, чим порушив умови пункту 7.1 Договору та пунктів 5.2.8, 5.2.11 Інструкції

Як на підставу заперечення проти позовних вимог відповідач посилається на акт експертизи №ЭИ-269 від 18.08.2012р., у якому визначено, що шляхом замірювання кількості ГСМ в цистернах № 74946120, №74963570 встановлено, що загальна кількість дизельного палива в них складає 123736 кг. Тобто, згідно висновків відповідача, різниця у кількості дизельного палива зазначеного в залізничній накладній від 14.08.2012р. №34594820 (127664 кг) та фактично отриманій (123736 кг) складає 3928 кг.

Виходячи зі змісту статей 32, 34, 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що акт експертизи щодо кількості палива у поставлених цистернах, не має пріоритетного значення стосовно інших доказів, наявних у справі. Зазначеному доказу надано вірну оцінку в сукупності з іншими доказами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи. Проте відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав у зв'язку з чим виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 30755,58грн.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про ненадання господарським судом оцінки тим обставинам, що дизпаливо надійшло у неробочий день та приймання цього палива могло затягнутися на 2-3 дні, оскільки за умовами пунктом 7.5 Договору право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки продукції у відповідності до пункту 7.4 Договору та іншого сторони не передбачили.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 30755,58грн.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем було заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2161,98грн., та пені у розмірі 6239,10грн.

Відповідно до статей 611, 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пунктів 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96-ВР від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 9.2 договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 4590,17грн. за період з 20.08.2012р. по 20.02.2013р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено розрахунок вказаної суми та встановлено, що розрахунок 3% річних, здійснений судом першої інстанції, є правильним.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 1387,59грн. за період 20.08.2012р. по 14.08.2013р.

За приписами пункту 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господасрького процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Гуденко В.Є., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4603, укладено договір про надання правової допомоги № 27/04-00034 від 19.08.2013р., за умовами якого адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок.

Відповідно до пункту 3.1. договору, вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається в сумі 4800 грн.

Сума визначеного сторонами по договору гонорару адвоката була сплачена позивачем повністю, що підтверджується платіжним дорученням № 824 від 19.08.2013р.

Вартість судових витрат для надання правової допомоги склалась із вартості робіт з опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, підготовка процесуальних документів по справі, представництво в суді, що виконані на підставі Закону України України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", витрати на відрядження з м. Києва у м. Донецьк та квитки.

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку, що наявні у справі документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом та їх сплату позивачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2013р. у справі 905/6100/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр», м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2013р. у справі №905/6100/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2013р. у справі №905/6100/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО