Рішення № 35742784, 03.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 911/3789/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ

до приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське», Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Переселення

про стягнення 65360,41 грн.

за участю представників:

від позивача: Рябець Л.В. (дов. № 103Д - 23/2013 від 14.03.2013 р.);

від відповідача: Дацко В.А. (дов. № 02/01/13 від 02.01.2013 р.);

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське» (далі - відповідач) про стягнення 65360,41 грн., з яких 60990,00 грн. заборгованості за договором № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р., 1116,12 грн. пені та 3254,29 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. в частині зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 60990,00 грн. У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 3.2.1. договору нараховано відповідачу 1116,12 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України - 3254,29 грн. 3% річних.

01.11.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, посилаючись на ч. 1 ст. 83 ГПК України, просить суд визнати недійсним договір № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки пунктом 9.4. Статуту відповідача обмежено право директора підприємства укладати будь-які договори на суму, що перевищує 50000,00 грн., без письмової згоди власників (учасників). Враховуючи те, що згоди на укладення договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. власник не надавав, то при підписанні вказаного договору, на думку відповідача, були порушені норми ч. 3 ст. 92 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, а тому він має бути визнаний судом недійсним.

27.11.2013 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо розбіжності між номером договору та номером договору, зазначеному в актах № 1 та № 2.

Представник позивача у судових засіданнях 15.10.2013 р., 01.11.2013 р. та 03.12.2013 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 01.11.2013 р., 12.11.2013 р. та 03.12.2013 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (виконавець) та приватним сільськогосподарським підприємством «Переселенське» (замовник) було укладено договір № Ки-06-02/09/2011 про надання послуг (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з збирання сільськогосподарських культур - кукурудзи комбайнами виконавця на сільськогосподарських полях замовника територією України, а замовник зобов'язується прийняти виконані послуги та оплатити вартість послуг виконавця відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору сторони домовились, що у врожайному сезоні 2011 р. виконавець надасть послуги по збиранню сільськогосподарських культур за наведеними умовами та в наступних обсягах: найменування послуг виконавця - збирання кукурудзи, площа - 500 га, орієнтовний термін початку надання послуг - 25.09.2011 р.

Орієнтовний термін початку та закінчення надання послуг корегується в залежності від наявності та тривалості форс-мажорних обставин: повеней, дощів і тому подібне. Зміна орієнтовного терміну початку та закінчення надання послуг може здійснюватись на термін не більше та не менше, ніж на чотири календарні дні у сторону збільшення або у сторону зменшення (п. 1.2.1. договору).

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг виконавця на підставі рахунків виконавця у відповідності з умовами договору.

Згідно з п. 4.1. договору вартість послуг по збиранню сільськогосподарських культур виконавцем складає 275,00 грн. за один зібраний гектар, крім того ПДВ становить 55,00 грн., вартість по договору за один зібраний гектар разом з ПДВ складає 330 грн. Загальна вартість по договору складає 137500,00 грн., крім того ПДВ становить 27500,00 грн., загальна вартість по договору разом з ПДВ складає 165000,00 грн. (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.4. договору встановлено, що термін оплати - протягом трьох банківських днів після підписання «Акту приймання замовником наданих послуг від виконавця».

Відповідно до п. 4.5. договору «Акт приймання замовником наданих послуг від виконавця» оформлюється сторонами після кожних зібраних 200 гектарів, однак не пізніше ніж по факту зібраних 250 гектарів.

Згідно з п. 5.1. договору виконавець передає, а замовник приймає надані послуги на підставі «Акту приймання замовником наданих послуг від виконавця».

На виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги з збирання кукурудзи на загальну суму 165990,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання замовником наданих послуг від виконавця № 1 від 02.12.2011 р. на суму 119460,00 грн. та № 2 від 07.12.2011 р. на суму 46530,00 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Зі змісту вищезазначених актів приймання замовником наданих послуг від виконавця вбачається, що сторонами невірно зазначено номер договору, на виконання якого вказані акти було підписано, а саме: замість № Ки-06-02/09/2011, зазначено № 06-02/06/2011, при цьому, вказані в актах найменування наданих послуг, їх об'єм, ціна та загальна вартість відповідають умовам договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р.

В наданих суду додаткових поясненнях та в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що сторонами в актах помилково зазначено невірний номер договору, оскільки інших господарських відносин крім тих, що виникли на підставі договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р., між сторонами не існує. При цьому, як зазначив позивач, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між сторонами було укладено договір № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. та підписані акти приймання замовником наданих послуг від виконавця № 1 від 02.12.2011 р. на суму 119460,00 грн. та № 2 від 07.12.2011 р. на суму 46530,00 грн., за якими у відповідача виникли грошові зобов'язання перед позивачем.

Представник відповідача в судових засіданнях також підтвердив, що акти приймання замовником наданих послуг від виконавця № 1 від 02.12.2011 р. на суму 119460,00 грн. та № 2 від 07.12.2011 р. на суму 46530,00 грн. були підписані сторонами на виконання договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що акти приймання замовником наданих послуг від виконавця № 1 від 02.12.2011 р. та № 2 від 07.12.2011 р. підтверджують факт виконання позивачем послуг на загальну суму 165990,00 грн. за договором № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р.

Відповідач в порушення умов п.п. 2.3.1., 4.4. договору розрахувався з позивачем за отримані за договором № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. послуги з збирання кукурудзи частково на загальну суму 105000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача за період з 10.10.2012 р. по 03.09.2013 р.

Таким чином, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за договором № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. становить 60990,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що пунктом 9.4. Статуту відповідача обмежено право директора підприємства укладати будь-які договори на суму, що перевищує 50000,00 грн., без письмової згоди власників (учасників). Враховуючи те, що згоди на укладення договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. власник не надавав, то, за твердженням відповідача, при підписанні вказаного договору були порушені норми ч. 3 ст. 92 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, а тому він має бути визнаний судом недійсним. З огляду на викладене, відповідач на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України просить суд визнати недійсним договір № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р.

Проте, господарський суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. з огляду на наступне.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на обмеження права директора підприємства укладати будь-які договори на суму, що перевищує 50000,00 грн., без письмової згоди власників, що передбачено п. 9.4. Статуту відповідача.

Проте, передбачені п. 9.4. Статуту відповідача обмеження права директора на укладання договорів містяться у новій редакції Статуту відповідача, що була затверджена рішенням власників ПСП «Переселенське» № 1-13 від 05.05.2013 р. та зареєстрована державним реєстратором 09.09.2013 р., тобто вже після укладання спірного договору.

Як вбачається з Статуту відповідача, затвердженого рішенням засновника ПСП «Переселенське» № 1 від 03.11.2010 р. та зареєстрованого державним реєстратором 04.01.2011 р., на момент підписання спірного договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. право директора ПСП «Переселенське» щодо укладання цивільно-правових угод від імені підприємства не було обмежено будь-якою сумою, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Крім того, як зазначено в п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були здійснені платежі за договором № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. (10.10.2012 р. - 60000,00 грн., 23.07.2013 р. - 40000,00 грн., 03.09.2013 р. - 5000,00 грн.), що, навіть у разі перевищення особою, яка підписала договір, наданих їй повноважень, свідчить про наступне схвалення відповідачем договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р. та унеможливлює визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 60990,00 грн. за послуги, отримані на підставі договору № Ки-06-02/09/2011 від 06.09.2011 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, не спростований відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача 60990,00 грн. боргу підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 1116,12 грн. пені.

Відповідно до п. 3.2.1. договору у випадку несвоєчасної оплати замовником послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,01% від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1116,12 грн. пені, нарахованої за загальний період з 08.12.2011 р. по 12.06.2012 р. на заборгованість відповідача за кожним актом приймання наданих послуг окремо.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що він здійснений з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та є арифметично вірним, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 1116,12 грн. пені підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3254,29 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 08.12.2011 р. по 20.09.2013 р. на заборгованість відповідача за кожним актом приймання наданих послуг окремо.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, то позовна вимога про стягнення з відповідача 3254,29 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське» (09246, Київська обл., Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Комунарська, 1, код 37306925) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37702357) 60990,00 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто грн. 00 коп.) заборгованості, 1116,12 грн. (одну тисячу сто шістнадцять грн. 12 коп.) пені, 3254,29 грн. (три тисячі двісті п'ятдесят чотири грн. 29 коп.) 3% річних та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 04.12.2013 р.