Постанова № 35742074, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/13931/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги № 603-7 від 11.10.2013 року публічного акціонерного товариства «Київпідземшляхбуд - 2» на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року

у справі № 910/13931/13 (суддя - Любченко М. О.)

за позовом Приватного підприємства «Дагпром - Союз»

до Публічного акціонерного товариства «Київпідземшляхбуд - 2»

про стягнення 107 250, 79 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача - Рейзін М.В., Целіков В.В.,

Від відповідача - Черниш О.Д.

ВСТАНОВИВ:

22.07.2013 року приватне підприємство «Дагпром - Союз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Київпідземшляхбуд - 2» про стягнення 107 250, 79 грн., що становить: 101 070, 12 грн. боргу по оплаті отриманого товару, 4 740, 16 грн. - пені, 404, 28 грн. інфляційних втрат, 1 036, 23 грн. - 3 % річних та 10 000 грн. - витрат на адвокатські послуги (а.с.2-7, т.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № ДС120554 від 25.05.2012 року, стверджує, що відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно оплатив вартість товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/13931/13 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київпідземшляхбуд - 2» на користь приватного підприємства «Дагпром - Союз» основний борг в сумі 101 070, 12 грн., пеню 4 740, 16 грн., 3 % річних в розмірі 1 036, 23 грн., інфляційні збитки в сумі 404, 28 грн., витрати на послуга адвоката 5 000 грн., а також судовий збір у розмірі 2 145, 02 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Київпідземшляхбуд - 2» 14.10.2013 року через господарський суд міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача вартості послуг адвоката в сумі 5 000, 00 грн., в іншій частині рішення - залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Апелянт заперечує проти задоволення вимог в частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 5 000 грн., оскільки позивачем не надано належних доказів сплати вказаної суми за надання послуг адвоката виконавцю робіт - ТОВ «Юртрансконсалтинг», а відтак відсутні належні та допустимі докази надання адвокатських послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київпідземшляхбуд - 2» на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.11.2013 року.

В судовому засіданні 25.11.2013 року було оголошено перерву до 02.12.2013 року.

Представник апелянта в судових засіданнях 25.11.2013 року та 02.12.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судових засіданнях 25.11.2013 року та 02.12.2013 року, а також у відзиві на апеляційну скаргу, заперечив доводи скаржника, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне. 25.05.2012 року між сторонами у справі було укладено договір № ДС120554 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого ПП «Дагпром-Союз» (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язалося в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товари субститути та інші товари народного вжитку та господарювання, а також послуги, що необхідні замовнику для ведення господарської діяльності, згідно з замовленням покупця, яке надається усно та/або письмово, а ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» (замовник за договором, відповідач у справі) зобов'язалося в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплати товар або послугу.

Відповідно до п.1.2. договору поставка продукції здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, яка зазначається у видаткових документах постачальника. Усі видаткові документи, виписані в період дії цього договору, вважаються такими, що укладені на умовах цього договору, навіть не зважаючи на те, що в самих видаткових документах може не бути посилання на цей договір.

Асортимент, ціна, якість та умови поставки товару зазначаються на кожну партію товару окремо в рахунку-фактурі та/або видаткових документах постачальника, або зазначаються на декілька партій одночасно та відображаються у додатках до цього договору, з послідуючим відображенням у видаткових документах постачальника (п.1.3. договору).

Пунктом 3.1. сторони обумовили, що покупець висловлює свій намір купити товар шляхом направлення (усно та/або письмово) замовлення на партію товару покупцю, в якому зазначено назву товару, одиницю виміру товару, кількість та інші необхідні показники, які істотно впливають на виконання постачальником замовлення.

Підтвердженням прийняття постачальником замовлення є видача покупцю рахунка-фактури у строк не пізніше трьох діб з моменту отримання постачальником замовлення від покупця (п.3.2. договору).

За умовами договору оплата товару проводиться попередньо на підставі рахунку фактури (п.3.4. договору) або після отримання товару і у цьому випадку, дата виписки видаткової накладної постачальником є датою відліку вимоги про сплату, у розумінні ст. 530 ЦК України (п.3.7. договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

У відповідності до вимог статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як стверджує позивач, ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 048 939, 04 грн., відповідач оплатив товар в сумі 947 868, 92 грн., та має заборгованість по оплаті в сумі 101 070, 12 грн.

Факт поставки товару підтверджено представленими в матеріалах справи належними та допустимими доказами, а саме копіями замовлень відповідача (а.с.11-18, т.2), рахунків на оплату (а.с.3-10, т.2), видаткових накладних (а.с.9, 11-12, 14-18), що не заперечене відповідачем.

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару і станом на час подання позовної заяви, заборгованість становила 101 070,12 грн. Заборгованість в заявленій сумі підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 04.12.2012 року (а.с.22, т.1). Відповідачем не надано належних доказів сплати заборгованості на час прийняття рішення суду.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 101 070, 12 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 4 740,16 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом п. 7.2. договору встановлено, що у випадку недотримання умов оплати постачальник має право нарахувати покупцеві пеню, розраховану від суми простроченої сплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка є дійсна на час нарахування пені, за кожний день прострочення оплати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, враховуючи вимоги п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування пені в сумі 4 740,16 грн.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 404, 28 грн. та 3% річних в сумі 1 036,23 грн. в порядку ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 404, 28 грн., та задоволення позовної вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 1 036,23 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимоги про стягнення з відповідача 5 000 грн. за послуги адвоката з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу вимог ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Юртрансконсалтинг» на момент розгляду справи в суді першої інстанції підтверджуються договором №Ю-ДС261120121 про надання адвокатських послуг від 26.11.2012 року, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.39-41, т.1), квитанція № ПНЗ від 07.08.2013 року (а.с.65, т.1) про сплату позивачем 10 000 грн. за адвокатські послуги згідно договору №Ю-ДС261120121 про надання адвокатських послуг від 26.11.2012 року.

У матеріалах справи міститься належним чином завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2893 від 26.04.2007р., згідно якого Рейзін М.В. має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.43, т.1).

В підтвердження надання послуг до матеріалів справи долучено акт надання послуг № Ю-ДС 2611201211 від 15.07.2013 року (а.с.42, т.1), з якого вбачається, що виконавцем надані адвокатські послуги в кількості 20 годин, 500 грн. за годину, в сумі 10 000 грн., однак акт не містить чіткого переліку послуг, що надавалися в проміжок зазначеного часу.

Згідно п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи принцип співрозмірності, зважаючи на розгляд справи в межах встановлених процесуальних строків в рамках чотирьох судових засідань, категорію спору, звичайний рівень цін на ринку юридичних послуг, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/13931/13 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київпідземшляхбуд - 2» на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/13931/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/13931/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/13931/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

О.М. Остапенко