Постанова № 35742065, 28.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа№ 911/3123/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Капітанов Д.Г. - дов. № 42 від 31.12.2012р.

від відповідача: Мозговий О.П. - дов. № 06/261 від 23.09.2013р.

третя особа 1: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явились

від третьої особи 2: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро» на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013р.

у справі № 911/3123/13 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Дніпро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний

альянс «Астра»

третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Жижко Костянтин Вікторович

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий

альянс»

про стягнення 47 766, 80 грн.

В судовому засіданні 28.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Днапро» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра» про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 47 766, 80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору № ТЗ 113 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 11.07.2009р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Ухвалами господарського суду Київської області від 12.08.2013р. та від 18.09.2013р. залучено до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», на стороні позивача - Жижка Костянтина Вікторовича.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.10.2013р. у справі № 911/3123/13 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. для розгляду справи № 911/3123/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на пропуск позивачем строків позовної давності на звернення до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.11.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.11.2013р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Третя особа 1, представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 28.11.2013р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання вказаних осіб обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпро», яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпро», (позивач, страховик за договором) та Жижком Костянтином Вікторовичем (страхувальник за договором) укладено договір № ТЗ 113 добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Mitsubishi Lancer», д. н. АЕ 2010 СК.

26.11.2009р. в м. Дніпропетровську на перехресті вул. Героїв Сталінграду та вул. Тітова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н. АЕ 2010 СК, під керуванням Жижкова К.В., та автомобіля «Opel Astra», д. н. АА 8434 НЕ, що належить ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», під керуванням Прокопенка В.Л.

Постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 16.04.2010р. у справі № 1-168-2010р. кримінальну справу по обвинуваченню Прокопенка В.Л. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України у зв'язку з примиренням з потерпілим. Постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 18.06.2010р. у справі № 3-1058/2010 Прокопенка В.Л. визнано винним у вчиненні даної ДТП, провадження у справі про притягнення Прокопенка В.Л. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до висновку № 010/10 від 18.01.2010р. експертного, автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н. АЕ 2010 СК, складеного судовим експертом Цаберябим В.М. за заявою позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н. АЕ 2010 СК, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування втрати товарної вартості складає 128 590, 42 грн.

Страховим актом № 512 від 17.05.2010р. зазначену подію позивачем визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 72 756, 80 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № ТЗ 113 від 11.07.2009р., на підставі страхового акту № 512 від 17.05.2010р. (а. с. 42) здійснив виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування у сумі 72 756, 80 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами № 91 від 31.05.2010р. на суму 16 000, 00 грн. та № 118 від 30.06.2010р. на суму 10 000, 00 грн., платіжними дорученнями № 154 від 02.06.2010р. на суму 21 756, 80 грн., № 171 від 08.06.2010р. на суму 5 000, 00 грн., № 190 від 24.06.2010р. на суму 10 000, 00 грн., № 207 від 05.07.2010р. на суму 10 000, 00 грн. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 43-48).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що Прокопенко В.Л. на момент ДТП перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра» та на підставі подорожного листа для службового автомобіля ПЗС № 170871 керував автомобілем «Opel Astra», д. н. АА 8434 НЕ, що належить на праві власності ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».

Факт перебування Прокопенка В.Л. в трудових відносинах з відповідачем станом на 26.11.2009р. (дата ДТП) додатково підтверджується копією заяви Прокопенка В.Л. від 26.11.2007р. про прийняття на роботу, копією договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.11.2007р., наказом від 30.04.2013р. № 11-К про звільнення (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» по автомобілю «Opel Astra», д. н. АА 8434 НЕ, на момент ДТП була застрахована Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс», яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», (третя особа 2) згідно Полісу № ВА/7292653 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а. с. 106). Тип полісу - 1.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510, 00 грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Opel Astra», д. н. АА 8434 НЕ, під час ДТП встановлена у судовому порядку.

Доказів неправомірності керування водієм Прокопенком В.Л. зазначеним автомобілем, суду не надано.

Враховуючи визначений Полісом № ВА/7292653 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності розмірі лімітів відповідальності та франшизи у розмірі 510, 00 грн., Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» на користь позивача було виплачено в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 24 990, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 929 від 24.11.2010р. на суму 4 990, 0 грн., № 999 від 15.12.2010р. на суму 5 000, 00 грн., № 987 від 09.12.2010р. на суму 5 000, 00 грн., № 994 від 14.12.2010р. на суму 5 000, 00 грн., № 511 від 13.12.2010р. на суму 5 000, 00 грн. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 101-105).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

В травні 2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 7-01/353 від 21.05.2013р. на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 47 766, 80 грн.

Листом вих. № 1/05 від 28.05.2013р. відповідачем було відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування в розмірі 47 766, 80 грн.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив у відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1172, 1194 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач здійснив виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 72 756, 80 грн. частинами, тобто виконання основного зобов'язання позивачем було здійснено тоді, коли страхове відшкодування було виплачено потерпілому в повному обсязі, а саме 05.07.2010р.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» підлягала виплаті страховиком відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, перебіг строку позовної давності в даній справі обчислюється від дати виконання основного зобов'язання - сплати страхового відшкодування потерпілому у ДТП страхувальнику Жижко К.В., тобто з 06.07.2010р.

Як вбачається з відбитку календарного штемпелю на поштовому конверті, в якому позовна заява Приватного акціонерного товариства «страхова компанія «Дніпро» за № 7-01/523 від 06.08.2013р. надійшла на адресу господарського суду Київської області, її було подано на пошту 06.08.2013р., тобто зі спливом трирічного строку позовної давності, який закінчився 06.07.2013р.

При цьому позивачем не наведено поважних причин, що призвели до пропуску строків позовної давності.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

03.10.2013р. відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яка правомірно прийнята судом до відома.

Таким чином, оскільки перебіг строку позовної давності в даній справі обчислюється з 06.07.2010р., з дати виконання основного зобов'язання, позивач звернувся із позовною заявою до господарського суду Київської області з вимогою про захист своїх прав 06.08.2013р., а відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності в даній справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Доводи апелянта (позивача) про те, що перебіг строку позовної давності починається з моменту виконання Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» своїх зобов'язань перед позивачем згідно Полісу № ВА/7292653 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не відповідають чинному законодавству.

Враховуючи, що ліміт відповідальності та розмір франшизи, передбачені Полісом № ВА/7292653 від 13.05.2009р. були відомі позивачу ще до здійснення третьою особою 2 (ПрАТ «Європейський страховий альянс») виплати за даним полісом в повному обсязі 15.12.2010р., позивач мав змогу визначити розмір шкоди та сформувати вимоги до відповідача щодо виплати страхового відшкодування до спливу строку позовної давності, який закінчився 06.07.2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Позивач здав позовну заяву до установи зв'язку лише 06.08.2013р. (дата поштового штемпеля на рекомендованому поштовому конверті, в якому до господарського суду Київської області надійшла позовна заява), про що свідчить наявний у матеріалах справи поштовий конверт, у якому надійшла позовна заява.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 04.07.2013р. та 24.07.2013р. позивач звертався з позовом до ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» про стягнення 47 766, 80 грн. Ухвалами від 09.07.2013р. у справі № 911/2636/13 та від 30.07.2013р. у справі № 911/2945/13 позовні заяви ПрАТ «Страхова компанія «Дніпро» були повернуті позивачу без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України. Вказані ухвали в апеляційному порядку не оскаржувались та відповідно є чинними.

Згідно ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що переривання строку позовної давності не відбулося і перебіг позовної давності слід рахувати на загальних підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У відзиві на позовну заяву від 02.10.2013р. та додатково у заяві про застосування строків позовної давності від 02.10.2013р. відповідач заявив про застосування у справі позовної давності, хоча і невірно визначив дату, з якої строк позовної давності почав перебіг, як дату вчинення ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. До матеріалів справи не додано жодних документів, які б свідчили про визнання відповідачем свого обов'язку відшкодувати позивачу завдану шкоду в порядку регресу. Так, у відповіді на претензію від 28.05.2013р. № 1/05 відповідач не визнав свого боргу, а просив позивача надати відсутні документи і додаткові пояснення щодо заявлених вимог.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 09.10.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро» на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013р. у справі № 911/3123/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013р. у справі № 911/3123/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3123/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 03.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко