Постанова № 35741956, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/11247/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 18.09.2013 року № 538 Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 року

у справі № 910/11247/13 ( суддя - Ярмак О.М.),

за позовом Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»

до Малого приватного підприємства «Курс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція України

про стягнення 38 154, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевель І.П.,

від відповідача: Шелудько Л.Г.,

від третьої особи: Самойленко М.В.,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2013 року до господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка» з позовом до Малого приватного підприємства «Курс» про стягнення збитків у розмірі 38 154, 00 грн. (а.с.8-12).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті проведеної Державною фінансовою інспекцією України ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» встановлено завищення вартості виконаних підрядних робіт за договором підряду № 03 від 14.04.2008 року, в зв'язку з чим позивачу завдано збитки у сумі 38 154,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.06.2013 року залучено до участі у справі Державну фінансову інспекцію України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (а.с.1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 року у справі № 910/11247/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у даній справі. Апелянт стверджує, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання, при визначенні вартості робіт не врахував правила визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000), обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам робіт, зазначених в актах, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 38 154, 00 грн., однак наведене не враховано судом при прийнятті спірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 21.10.2013 року.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року та 18.11.2013 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача та необхідністю витребування документів у справі.

Представник апелянта у судовому засіданні 02.12.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2013 року заперечив вимоги апелянта, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В судовому засіданні представник пояснив, що документи витребувані ухвалою суду щодо виконання робіт за договором від 14.04.2008 року на підприємстві знищено у зв'язку з повним виконанням сторонами зобов'язань за договором та закінченням терміну зберігання, що підтверджено заявою керівника МПП «Курс» від 29.11.2013 року.

Представник третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду від 05.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача, оскільки діями обох сторін: завищення обсягів фактично виконаних робіт, застосування невідповідних розцінок, завищення норм прибутку та загальновиробничих витрат, державі спричинено збитки на суму 38154.00 грн., оскільки державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка» фінансується за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.04.2008 року між Державним підприємством «Національний центр Олександра Довженка» та Малим приватним підприємством «Курс» було укладено договір № 3 на виконання робіт по реконструкції (далі-договір), відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов'язання власними і залученими силами і засобами, виконати роботи із забезпеченням надійної якості згідно затвердженого кошторису на проведення реконструкції службових і виробничих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1, а позивач, як замовник за договором - оплатити роботи у порядку та строки, згідно умов договору.

За умовами п.4.1 договору вартість робіт (договірна ціна) визначається кошторисом, що погоджується сторонами та на період дії договору орієнтовно складає 300 000 грн.

За твердженням позивача, що не заперечене відповідачем у справі, сторони належним чином виконали свої зобов'язання за договором № 3. Відповідач виконав роботи згідно підписаних сторонами договору та кошторису, замовник (позивач у справі) прийняв виконання робіт, підписав акти виконаних робіт, та в повному обсязі оплатив виконані відповідачем роботи на загальну суму 299 989,2 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

У відповідності до ч.1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

У відповідності до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З представлених на вимогу суду копій договору підряду від 14.08.2008 року, договірної ціни на ремонт офісних приміщень, локального кошторису до договору, банківських виписок та реєстрів платежів вбачається, що сторони виконали умови договору без заперечень.

Посилаючись на акт ревізії № 04-20/63 від 11.07.2012 року (а.с.24-28), позивач стверджує, що обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам, зазначеним в актах б/н за травень 2008 року та № 7 за червень 2008 року, в порушення ДБН Д.1.1-4-2000 «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр)» застосовано не відповідну фактичному складу робіт розцінку на улаштування покриття з плиток, завищено загальновиробничі витрати, внаслідок чого йому завдано збитків на суму 38 154, 00 грн., які просить повернути.

09.08.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом № 442 (а.с. 14) про повернення зайво перерахованих коштів в сумі 38 154, 00 грн.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, кошти не повернув, що спричинило звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 38 154,00 грн. збитків, завданих позивачу в результаті оплати завищеної вартості виконаних робіт за договором № 3 від 14.04.2008 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в акті ревізії встановлено, що на виконання умов договору №3 від14.04.2008 року МПП «Курс» виконало роботи по реконструкції службових і виробничих приміщень підприємства, про що складено акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 299 989,2 грн. (акт б/н за травень 2008 року на суму 136 858,80 грн., акт № 7 за червень 2008 року на суму 60 555,60 грн. та акт № 11 за серпень 2008 року на суму 102 574,80 грн.).

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази невідповідності вартості виконаних робіт за актами приймання виконаних підрядних робіт б/н за травень 2008 року на суму 136 858,80 грн., № 7 за червень 2008 року на суму 60 555,60 грн. та № 11 за серпень 2008 року на суму 102 574,80 грн. за договором № 3 від 14.04.2008 року.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечене в судових засіданнях ні позивачем, ні відповідачем, акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 299 989,2 грн. за договором № 03 від 14.04.2008 року підписано сторонами без будь-яких заперечень та зауважень, підписи повноважних осіб скріплено печатками юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог враховуючи наступне.

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду юридичній особі передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, стаття 224 Господарського кодексу України передбачає відшкодування збитків учасником господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Під збитками розуміються, зокрема, втрата або пошкодження майна особи.

Відповідно до статі 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Згідно цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.

За загальним застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

І лише у разі наявності всіх елементів (умов) складу господарського правопорушення воно тягне майнову відповідальність перед боржником.

Матеріали справи не містять і позивачем не представлено суду будь-яких належних доказів порушення відповідачем договірних зобов'язань при виконання договору № 3 на виконання робіт по реконструкції від 14.04.2008 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що роботи за договором підряду виконано відповідачем, акти виконаних робіт підписано позивачем, як замовником за договором, без заперечень, роботи оплачено в повному обсязі. Доказів наявності заперечень щодо якості, об'єму, вартості робіт на момент оплати позивачем не надано.

Дослідивши всі обставини справи та наявні докази, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в діях відповідача не вбачається наявності елементів правопорушення. Посилання апелянтом на встановлені актом ревізії факти завищення вартості робіт не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з понесеними позивачем збитками в розмірі 38 154, 00 грн.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 року у справі № 911/11247/13 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 року у справі № 910/11247/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 року у справі № 910/11247/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/11247/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

О.М. Остапенко