Ухвала суду № 35741582, 12.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 876/10898/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан» ЛТД до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Галеан» ЛТД звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04 червня 2013 року № 0000562201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 702880,00 грн. за основним платежем та 175722,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) і № 0000552201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1105545,00 грн. за основним платежем та 276386,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що немає жодних підстав вважати правочини, вчинені між ТзОВ «Галеан» ЛТД та ТзОВ «Саноіл Торг» і ТзОВ «Югекотоп», нікчемними (недійсними), оскільки за ними були здійснені реальні фінансово-господарські операції, обов'язки за якими були виконані обома сторонами, що в свою чергу повністю підтверджується належним чином оформленими та чинними первинними документами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

Заслухавши судцю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 18.04.2013 року до 13.05.2013 року Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську було проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Галеан» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 01.04.2013 року, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків за період з 01 липня 2010 року по 01 квітня 2013 року, по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТзОВ «Саноіл Торг» та подальшої реалізації придбаних у ТзОВ «Саноіл Торг» товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, за результатами якої був складений акт від 22.05.2013 року № 3733/22-1/30016454.

В акті зазначено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1105545,00 грн., в тому числі за І квартал 2012 року на суму 212727,00 грн., за II квартал 2012 року на суму 315297,00 грн., за III квартал 2012 року на суму 577521,00 грн.; п. п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 702880,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 року 27620,00 грн., за березень 2012 року 38467,00 грн., за травень 2012 року 136510,00 грн., за червень 2012 року 131309,00 грн., за серпень 2012 року 13443,00 грн., за вересень 2012 року 4582,00 грн., за жовтень 2012 року 240422,00 грн., за листопад 2012 року 16308,00 грн., за грудень 2012 року 94219,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року № 0000562201, яким ТзОВ «Галеан» ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 702880,00 грн. за основним платежем та 175722,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) і № 0000552201, яким ТзОВ «Галеан» ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1105545,00 грн. за основним платежем та 276386,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі такого.

В акті перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок про фіктивність операцій з продажу товарів ТзОВ «Саноіл Торг» та придбання ТзОВ «Галеан» ЛТД товарів, а також по наданню послуг по виготовленню ветеринарного сертифікату ТзОВ «Югекотоп» та отриманню таких послуг ТзОВ «Галеан» ЛТД.

Таких висновків відповідач дійшов на підставі отриманої від інших структурних підрозділів державної податкової служби інформації, а саме: акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «Саноіл Торг» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «Інфініті» (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року»; акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 26.04.2013 року № 1266/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року»; акту Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 15.04.2013 року № 387/22-600/35674119 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Югекотоп» (код за ЄДРПОУ 35674119) ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року».

Також в акті перевірки позивача в якості доказу зазначено акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (код за ЄДРПОУ 37585953) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року», з яким, як встановлено судом, ТОВ «Галеан» ЛТД взагалі не мало будь-яких фінансово-господарських чи цивільно-правових правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених висновків відповідача, а отже, і про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 цього пункту витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у, момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) .У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів зазначає, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій між ТзОВ «Галеан» ЛТД та ТзОВ «Саноіл Торг» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, а саме: договором купівлі-продажу від 01.12.2011 року № 01-12-11, укладеним між ТзОВ «Саноіл Торг» (продавець) та ТзОВ «Галеан» ЛТД (покупець) та специфікаціями до нього, договором комісії від 01.12.2011 року № 01120, укладеним між ТзОВ «Галеан» ЛТД (комітент) та ТзОВ «Югекотоп» (комісіонер) та додатками до нього, актами прийому-передачі товару, актами здачі-прийняття робіт, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, звітами комісіонера, вантажними митними деклараціями, ветеринарним сертифікатом.

Наведеними доказами підтверджується фактичне отримання позивачем товарів від ТзОВ «Саноіл Торг» (макухи з насіння соняшника, соняшникової олії) та факт її подальшої реалізації від імені позивача ТзОВ «Югекотоп» відповідно до зовнішньоекономічних контрактів.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Саноіл Торг».

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Саноіл Торг» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Галеан» ЛТД у ТзОВ «Саноіл Торг» зазначених вище товарів, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цим контрагентом за період, що перевірявся.

Також акти перевірок контрагентів позивача, на які посилався відповідач, були оскаржені в судовому порядку і по двох з них, а саме акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 та акту Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 на момент складення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вже існували рішення судів про визнання протиправним дій посадових осіб відповідних податкових інспекцій та заборону використання інформації з вищевказаних актів в якості доказової інформації до набрання законної сили судового рішення по даних справах, однак відповідач не надав даним обставинам належної оцінки.

Крім того, колегія суддів враховує, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, наказ про проведення зазначеної вище перевірки ТзОВ «Галеан» ЛТД був виданий на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в зв'язку з винесенням слідчим слідчої групи Головного управління ДПС України - слідчим ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області лейтенантом податкової міліції Петрівим І.Р. постанови від 08.04.2013 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Галеан» ЛТД за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТзОВ «Саноіл Торг» та подальшої реалізації придбаних у ТзОВ «Саноіл Торг» товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 цього Кодексу у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Аналогічні вимоги містяться у п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі, коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Таким чином, у даному випадку податкові повідомлення-рішення повинні бути прийняті лише протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом обвинувального вироку або іншого рішення у кримінальній справі, що набрало законної сили, а до цього часу повноваження на прийняття щодо позивача повідомлення-рішення у відповідача відсутні, що також є свідченням протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 809/1980/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан» ЛТД до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький