Ухвала суду № 35741527, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7563/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 19 лютого 2013 року №0000054050,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 19 лютого 2013 року №0000054050.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 195 КАС України колегія суддів визнала за можливе переглянути рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 28.01.2012 року по 01.02.2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Скрап - Мет» за період з 01.12.2009 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 08.02.2013 року №111/40-50/25394566.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2011 року на суму податку на додану вартість 20735,00 грн.; в порушення п. 200.1 - п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 20735,00 грн.

В обґрунтування зазначеного порушення орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Скрап - Мет», оскільки згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скрап - Мет» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 02.12.2010 року по 31.10.2012 року» від 03.12.2012 року №5235/22-08/37400862 у зазначеного контрагента відсутні складські приміщення, автомобілі чи інший транспорт, устаткування та трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності товариства. Також, посилаючись на зазначений акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача відповідач зазначає, що відповідно до висновку спеціаліста Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Київській області (Науково - дослідний експертно - криміналістичний центр СТКЗР Білоцерківського МВ) від 29.11.2012 року №649, підписи на статуті ТОВ «Скрап - Мет» (дата реєстрації 30.11.2010 року), протоколу зборів учасників товариства №1 та наказі від 30.11.2010 року №1-к на проти прізвища ОСОБА_2 виконані не ним, а іншою особою.

Окрім цього, орган державної податкової служби посилається на висновок експерта Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського МВ від 28.01.2013 року №59 та висновок спеціаліста Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України на південно - західній залізниці від 24.07.2012 року №373, відповідно до яких підписи від імені директора ТОВ «Скрап - Мет» на звітних документах, виконані не службовими особами товариства, а іншими особами.

Враховуючи наведене, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що позивач неправомірно включив в вересні 2011 року до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 20735,00 грн.

19 лютого 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000054050, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2011 року на 20735,00 грн., та у зв'язку із тим, що заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовано, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 10368,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Скрап - Мет», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 вересня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Скрап-Мет» (постачальник) укладено договір поставки №4500590387, відповідно до якого останнє зобов'язалось продати та поставити, а позивач - оплатити і прийняти товар «соя» урожаю 2011 року, насипом. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 договору поставки, постачальник зобов'язався здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах СРТ (доставлено до) (згідно з правилами Інкотермс-2000) у пункт поставки: Миколаївський МТП.

На підтвердження виконання умов договору поставки позивачем надано рахунок - фактуру від 14 вересня 2011 року № СФ-1140904, видаткову накладну від 14 вересня 2011 року №РН-1140903, картку обліку експортного вантажу, товарно-транспортну накладну від 14 вересня 2011 року БЗС № 875381; податкову накладну від 14 вересня 2011 року №322, оборотно сальдову відомість складського руху товару, що належить позивачу. Також надано платіжне доручення від 20 вересня 2011 року №15017786.

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_3, вказана особа, як фахівець з питань звітності, на підставі довіреності підписала видаткову накладну від 14 вересня 2011 року №РН-1140903, проте, у зв'язку з великою завантаженістю при заповнені вказаної видаткової накладної нею поставлено лише підпис без зазначення прізвища та посади.

Як встановлено судом першої інстанції, за умовами договору поставки товар ТОВ «Скрап-Мет» доставлено у Миколаївський МТП та прийнято транспортним експедитором - товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс».

На підтвердження наявності та реальності фінансово-господарських відносин позивача із ТОВ «Грінтур-Екс» позивачем надано суду договір від 10 лютого 2011 року №FS10022011, складську квитанцію від 14 вересня 2011 року №1508; реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості кожної окремої партії від 14 вересня 2011 року №000002641. Також надано копію контракту від 19 вересня 2011 року №Р103452 та митної декларації №504000018/2011/002949, якими підтверджується факт експорту товару.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що необов'язкова наявність карантинних сертифікатів, які підтверджують реальність господарських операцій, оскільки останні не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Здійснення контролю якості товару підтверджується наявною у матеріалах справи копією фітосанітарного сертифікату. Факт завантаження товару на судно підтверджується відповідними коносаментами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Скрап - Мет» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновок експерта від 28.01.2013 року №59 та висновок спеціаліста від 29.11.2012 року №649 Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського МВ, оскільки предметом дослідження були інші документи, які не є предметом перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки та висновки експерта та спеціаліста, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

При цьому, не встановлення місцезнаходження юридичної особи та її посадових осіб не може бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 19 лютого 2013 року №0000054050.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 25.11.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Н.В. Безименна

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.