Постанова № 35741405, 28.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа№ 5011-33/8437-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

секретаря судового засідання Криворотька В.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Данилевський С.Ю. - дов. № 02-15/1-109 від 28.10.2013 р.,

Олексієнко Т.В. - дов. № 02-15/108 від 28.10.2013 р.;

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне

управління № 41»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.08.2013 року

у справі № 5011-33/8437-2012 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне

управління № 41»

про стягнення 1 830 902,38 доларів США (еквівалент 14 633 487,24 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року по справі № 5011 33/8437-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року по справі № 5011-33/8437-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 24.04.2013 року по справі №5011-33/8437-2012 скасовано рішення від 04.09.2012 року та постанову від 10.12.2012 року по справі № 5011-33/8437-2012 в частині відмови у стягненні безпідставно набутих коштів у розмірі 1 270 000 доларів США, та в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року позовну вимогу про стягнення 1 270 000 доларів США задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Відкрите акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління № 41» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Жук Г.А., Скрипка І.М. та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2013 року.

30.09.2013 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» надійшов відзив, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року розгляд справи відкладено на 28.10.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року розгляд справи відкладено на 04.11.2013 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шипко В.В., судді: Жук Г.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 18.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Жук Г.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідача у судове засідання 28.11.2013 року не з'явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

28.11.2013 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку перебуванням представника відповідача - Герети І.М. у відрядженні.

Заслухавши думку представників позивача, які зазначили про можливість розгляду справи саме в судовому засіданні 28.11.2013 року, а також те, що представники відповідача не з'являлись до суду апеляційної інстанції і в попередні судові засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що вбачається з самого клопотання. Участь представників відповідача у судовому засіданні 28.11.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів не надходило. До того ж, судова колегія зазначає, що скаржник є юридичною особою яка не обмежена у виборі своїх представників. Юридичну особу також може представляти її директор, крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції зі сторони відповідача - ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» представником, окрім Герети І.М., була Сич М.В. Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.10.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Земельний банк» в особі Київської філії (далі - ПАТ «Земельний банк», Позивач, Банк, Кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» (далі - ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41», Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № КЛ-498/1-980 (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту, що складає 3 000 000 грн., розмір процентів за користування кредитом складає 18 % зі строком повернення кредиту не пізніше 02.10.2007 року включно.

Пунктом 8.2 Кредитного договору визначено, що надання, повернення кожного з кредитів та сплата процентів за користування ним здійснюється в гривні. Передбачені кредитним договором пені і штрафи розраховуються і сплачуються в гривні.

06.10.2006 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою позичальнику надано кредит в сумі 3 000 000 грн. (т. 1 а.с. 19).

23.01.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, якою ліміт кредитної лінії збільшено та він складає 6 000 000 грн. (т. 1 а.с. 20).

23.01.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Кредитного договору, якою Позичальнику надано кредит в сумі 3 000 000 грн., у зв'язку з чим, загальна сума кредитів наданих Позичальнику складає 6 000 000 грн. (т. 1 а.с. 21).

27.08.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, якою проценти нараховані за серпень 2007 року, сплачуються не пізніше 14.09.2007 року включно (т. 1 а.с. 22).

02.10.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до Кредитного договору, якою строк повернення кредиту перенесено не пізніше 01.10.2008 року включно (т. 1 а.с. 23).

03.03.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 6 до Кредитного договору, якою встановлено строк сплати процентів, нарахованих за лютий 2008 року, та вони сплачуються не пізніше 31.03.2008 включно (т. 1 а.с. 24).

Позивач стверджує, що з 30.09.2008 року до 26.10.2009 року між сторонами укладено додаткові угоди № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, якими Відповідачу було відкрито валютну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США з лімітом 1 270 000, надано кредитні кошті в сумі 1 270 000 доларів США. Додатковою угодою № 10 сторони визначили строк повернення кредитного траншу в доларах США та сплати процентів до 30.09.2009 року. Додатковою угодою № 12 від 29.09.2009 року сторони встановили строк повернення всіх отриманих Відповідачем кредитів - 28.09.2010 року включно. Додатковою угодою № 13 від 26.10.2009 року сторони встановили строк повернення всіх отриманих Відповідачем кредитів - 28.09.2010 року включно

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року по справі № 4/503, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року, розірвано кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року, додаткову угоду № 1 від 06.10.2006 року, додаткову угоду № 2 від 23.01.2007 року, додаткову угоду № 3 від 23.01.2007 року, додаткову угоду № 4 від 27.08.2007 року, додаткову угоду № 5 від 02.10.2007 року, додаткову угоду № 6 від 03.03.2008 року, укладені між ПАТ «Земельний банк» в особі Київської філії та ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» з моменту набрання чинності вказаним рішенням, а також встановлено, що інші додаткові угоди до Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року між сторонами не укладалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням зазначеного, твердження Позивача щодо наявності укладених додаткових угод з 30.09.2008 року до 26.10.2009 року № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13 та подальших угод до Кредитного договору спростовуються в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу на наявні в матеріалах справи копії меморіальних ордерів: № 6857815 від 30.09.2008 року, № 6858052 від 30.09.2008 року, № 6858053 від 30.09.2008 року, № 6890154 від 08.10.2008 року, № 6889000 від 08.10.2008 року, № 6889001 від 08.10.2008 року, з призначенням платежу: «надання кредиту (ВАТ «ШБУ-41») відповідно до кредитного договору 498/1-980 від 03.10.2006».

Відповідно до вказаних меморіальних ордерів Позивачем було перераховано Відповідачу 1 270 000 дол. США, що також підтверджується доданою Позивачем до позовної заяви випискою по особовому рахунку Відповідача.

Отримання цієї суми коштів Відповідачем також не заперечується та підтверджується залученими до позову копіями Балансів підприємства Відповідача, що надавались ним Позивачу.

Колегія суддів, з огляду дату рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року по справі № 4/503, залишеного в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року, зазначає, що підставою, станом на дату перерахування Позивачем Відповідачу коштів у сумі 1 270 000 дол. США, був Кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що в нього відсутній обов'язок з повернення коштів у сумі 1 270 000 доларів США, оскільки вони були перераховані по іншому договору, ніж Кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів укладення між сторонами іншого кредитного договору від 03.10.2006 року, ніж Кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року. Позивачем заперечується існування іншого договору, ніж № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вказаний в призначенні платежу у меморіальних ордерах номер договору «498/1-980» без літер «КЛ» відносить на описку Позивача при здійсненні платежу, та приходить до висновку, що 1 270 000 дол. США було перераховано Позивачем Відповідачу на підставі укладеного між ними Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року.

Стосовно посилання Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 по справі № 4/503, в якому встановлено, що додаткові угоди № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13 та подальші угоди до Кредитного договору не укладались, а отже у Позивача не було підстав перераховувати Відповідачу грошові кошти у вигляді валюти, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість даних посилань Відповідача з огляду на наступне.

Станом на дати перерахування Позивач вважав, що вищевказані додаткові угоди діяли та Відповідачем це не спростовувалось, оскільки кошти в сумі 1 270 000 дол. США приймались та не повертались з посиланням на відсутність додаткових угод щодо валютування кредиту.

Лише в подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року по справі № 4/503, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року, було розірвано Кредитний договір та додаткові угоди з № 1 по № 6 та встановлено факт не укладення інших додаткових угод до Кредитного договору.

Таким чином, до винесення вказаного рішення Позивач керувався тими додатковими угодами, які на його думку були укладені з Відповідачем, та останнім при отриманні коштів у валюті в сумі 1 270 000 дол. США заперечень не висловлювалось.

Колегією також відхиляються посилання Відповідача, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав вже було вирішено судом, оскільки підставою первісного позову, по якому рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року по справі № 4/503 відмовлено в його задоволенні, було стягнення заборгованості за Кредитним договором у зв'язку з неналежним виконанням його умов, а підставою даного позову є відповідно до ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, яке розірвано за рішенням суду, та отже мають місце різні підстави позовів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірна сума кредиту в розмірі 1 270 000 доларів США була отримана Відповідачем на підставі Кредитного договору.

Оскільки коштами Позивача в сумі 1 270 000 доларів США користувався Відповідач на підставі Кредитного договору, який у судовому порядку було розірвано, то на даний час підстави для користування коштами у сумі 1 270 000 доларів США у Відповідача відпали.

Приписами ч. 1, 2, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з відповідача 1 270 000 доларів США, отриманих останнім за розірваним Кредитним договором, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суд повинен зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.

Колегія суддів зазначає, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Станом на 21.08.2013 року офіційний курс НБУ становить 799,30 грн. за 100 доларів США, отже, 1 270 000 доларів США на вказану дату за офіційним курсом НБУ складає 10 151 110 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» 1 270 000 доларів США, що складає за офіційним курсом 10 151 110 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року по справі № 5011-33/8437-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» задоволенню не підлягає.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в самому рішенні до стягуваної суми 1 270 000 доларів США, визначено еквівалент в гривні - 10 151 110 грн., з яким погоджується судова колегія, проте в резолютивній частині рішення зазначена сума лише в доларах США.

Таким чином, колегія вважає за необхідне зазначити поряд з сумою в доларах США суму в національній валюті.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року по справі № 5011-33/8437-2012 залишити без змін.

2. Абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року по справі № 5011-33/8437-2012 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» (м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32; ідентифікаційний код 05416886) на користь Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» (м. Харків, вул. Чернишевська, 4; ідентифікаційний код 19358721) 10 151 110 грн. (десять мільйонів сто п'ятдесят одна тисяча стодесять) гривень, що еквівалентно 1 270 000 (один мільйон двісті сімдесят тисяч) доларів США, 44 660 (сорок чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 40 коп. судового збору за подання позову, 22 330 (двадцять дві тисячі триста тридцять) грн. 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 23 870 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 22 коп. судового збору за подання касаційної скарги.»

3. Видачу наказу з урахуванням пункту два даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 5011-33/8437-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз

Повний текст рішення складено 03.12.2013 року.