Ухвала суду № 35740292, 14.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р.Справа № 816/2238/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О.

представника позивача Риль В.Є.

представника відповідача Гриценка Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2238/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000612301/446, № 0000602301/447.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова".

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 21.11.2012 року по 27.11.2012 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ Полтавської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" з питань викладених в запереченні до акту від 02.11.2012 року № 4295/22-209/32079092 про результати планової документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 5204/22-209/32о79092 від 06.12.2012 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 137.10 ст. 137 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 166 596,00 грн. та п. 198.1 п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10, п. 101.11 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 90 723,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 № 0000612301/446, яким ТОВ "Новобудова" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 90 753,11 грн. та № 0000602301/447, яким ТОВ "Новобудова" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 166 596,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Новобудова", суд першої інстанції, враховуючи той факт, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, та не надання договорів, укладених з контрагентами, а також доказів транспортування придбаного товару, його прийняття від продавця та зберігання, доказів відображення господарської операції по придбанню товарів у контрагентів в бухгалтерському обліку товариства, дійшов висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів у вказаних товариств до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Представник позивача, підтримуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобудова" в 2011 та 2012 роках здійснено придбання товарів у ТОВ "Гамалс", ПП "Оріон", ТОВ "Монолітжитлобудкомплект", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "МК-75".

На підтвердження реальності правочинів по придбанню товарів у ТОВ "Гамалс", ПП "Оріон", ТОВ "Монолітжитлобудкомплект", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "МК-75" та правильності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з вказаними підприємствами позивачем надано рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, накладні та акт здачі-прийняття робіт, а саме: видаткові накладні № 76 від 05.12.2011, № 11107 від 11.07.2001, № 10081 від 10.08.2011, № РН-0204/6 від 02.04.2012, № РН-2303/1 від 23.03.2012, № РН-1405/6 від 14.05.2012, №№ РН-2804/1 від 28.04.2012, № РН-2303/1 від 23.03.2012, № РН-861.2 від 16.12.2011, № РН-861.1 від 13.12.2011, № РН-861 від 12.12.2011, № РН-861.5 від 27.12.2011, № РН-861.4 від 23.12.2011, № РН-861.3 від 22.12.2011, № РН-631.6 від 01.11.2011, № РН-709 від 08.11.2011, № РН-709.1 від 09.11.2011, № РН-709.2 від 10.11.2011, № РН-748 від 11.11.2011, № РН-749 від 15.11.2011, № РН-749.1 від 16.11.2011, № РН-749.2 від 17.11.2011, № РН-749.3 від 18.11.2011, № РН-749.4 від 21.11.2011, № РН-749.5 від 22.11.2011, № РН-749.6 від 24.11.2011, № 621 від 04.11.2011, № РН-621.1 від 05.10.2011, № РН-621.2 від 06.10.2011, № РН-621.3 від 07.10.2011, № РН-631 від 10.10.2011, № РН-631.1 від 11.10.2011, № РН-631.2 від 12.10.2011, № РН-631.3 від 14.10.2011, № РН-631.4 від 20.10.2011, № РН-631.5 від 31.10.2011, № РН-580.1 від 27.09.2011, № РН-580 від 22.09.2011, № РН-501.2 від 07.09.2011, № РН-501.1 від 05.09.2011, № РН-501 від 01.09.2011, № РН-580.2 від 30.09.2011, № РН-501.6 від 16.09.2011, № РН-501.5 від 13.09.2011, № РН-501.4 від 09.09.2011, № РН-501.3 від 08.09.2011, № РН-443.7 від 29.08.2011, № РН-443.5 від 25.08.2011, № РН-443.6 від 26.08.2011, № РН-443.4 від 23.08.2011, № РН-443.4 від 22.08.2011, № РН-443.2 від 19.08.2011, № РН-443.1 від 18.08.2011 № 443 від 17.08.2011, № РН-416 від 05.08.2011, № РН-283.3 від 29.07.2011, № РН-283.2 від 18.07.2011, № РН-283 від 25.07.2011, № РН-254.2 від 24.06.2011, № 254.1 від 22.06.2011, № РН-254 від 17.06.2011, №РН-166.8 від 15.06.2011, № РН-166.7 від 14.06.2011, № РН-160 від 09.06.2011, № РН-159 від 09.06.2011, № РН-166.6 від 08.06.2011, № РН-166.5 від 07.06.2011, № РН-166.4 від 03.06.2011, № ХФК-000810 від 22.06.2011, № РН-283.1 від 29.06.2011, № РН-160 від 09.0-6.2011, № РН-159 від 09.06.2011, № РН-166.3 від 31.05.2011, № РН-166.2 від 25.05.2011, № РН-166.1 від 12.05.2011, № 166 від 11.05.2011, № РН-61.5 від 06.05.2011, № РН-184 від 25.05.2011, № РН-61.3 від 31.03.2011, № РН-78 від 30.05.2011, № РН-61.2 від 21.03.2011, № РН-61 від 16.3.2011, № РН-61.1 від 18.03.2011; податкові накладні № 10 від 02.04.2012, № 123 від 28.04.2012, № 70 від 11.05.2012, № 54 від 12.12.2011, № 60 від 13.12.2011, № 6 від 01.11.2011, № 28 від 04.11.2011, № 41 від 08.11.2011, № 52 від 09.11.2011, № 57 від 10.11.2011, № 64 від 11.11.2011, № 65 від 11.11.2011, № 79 від 15.11.2011, № 83 від 16.11.2011, № 90 від 17.11.2011, № 99 від 18.11.2011. № 98 від 18.11.2011, № 105 від 21.11.2011, № 117 від 22.11.2011, №135 від 24.11.2011, № 19 від 04.10.2011, № 20 від 04.10.2011, № 28 від 05.10.2011, № 34 від 06.10.2011, № 39 від 07.10.2011, № 46 від 10.10.2011, № 47 від 10.10.2011, № 54 від 11.10.2011, № 55 від 11.10.2011, № 90 від 14.10.2011, № 91 від 14.10.2011, № 126 від 20.10.2011, № 127 від 20.10.2011, № 185 від 31.10.2011, № 23 від 01.09.2011, № 22 від 01.09.2011, № 55 від 05.09.2011, № 56 від 05.09.2011, № 77 від 07.09.2011, № 78 від 07.09.2011, № 87 від 08.09.2011, № 93 від 09.09.2011, № 111 від 13.09.2011, № 112 від 13.09.2011, № 140 від № 16.09.2011, № 176 від 21.09.2011, № 185 від 22.09.2011, № 205 від 27.09.2011, № 224 від 30.09.2011, № 84 від 18.07.2011, № 160 від 29.07.2011, № 29 від 05.08.2011, № 34 від 05.08.2011, № 38 від 08.08.2011, № 79 від 16.08.2011, № 99 від 19.08.2011, № 107 від 22.08.2011, № 113 від 23.08.2011, № 127 від 26.08.2011, № 120 від 25.08.2011, № 130 від 29.08.2011, № 6 від 06.05.2011, № 9 від 11.05.2011, № 37 від 24.05.2011, № 9 від 03.06.2011, № 21 від 09.06.2011, № 28 від 09.06.2011, № 41 від 14.06.2011, № 72 від 22.06.2011, № 83 від 24.06.2011, № 87 від 25.06.2011 № 89 від 29.06.2011, № 32 від 25.03.2011, № 23 від 21.03.2011, № 42 від 30.03.2011, № 73 від 02.12.2011, № 108071 від 08.07.2011, 110081 від 10.08.2011, № 7 від 21.10.2011, № 12 від 28.10.2011, № 40 від 09.08.2011, № 53 від 08.09.2011; рахунки - фактури № 79 від 02.12.2011, № 07071 від 07.07.2011, № 05083 від 05.08.2011; накладні № 7 від 21.10.2011, № 12 від 21.10.2011, № 517 від 09.08.2011, № 571-2 від 19.09.2011; рахунки № 1020 від 20.10.2011, № 517 від 09.08.2011, № 571-2 від 08.09.2011 та акт здачі виконаних робіт № ОУ-23903/1 без дати.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу; поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, накладні та рахунки не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх підписали, та не містять повну інформацію про суб'єктів господарювання, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адреси їх місце знаходження. У накладних вказано лише найменування позивача та його контрагента. У видаткових накладних № 76 від 05.12.2011, № РН-2804/1 від 28.04.2012, РН-166.2 від 25.05.2011, РН-166.1 від 12.05.2011, № РН-166 від 11.05.2011, № РН-61.5 від 06.05.2011, та № РН-0204/6 від 02.04.2012 відсутній підпис особи, яка прийняла товар.

Зі змісту акту здачі-прийняття робіт не можливо встановити осіб, які його підписали, не вказано їх прізвище, ім'я та по-батькові.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження представника позивача про здійснення транспортування придбаного товару власними транспортними засобами, оскільки позивачем не надано доказів наявності у нього власних або орендованих транспортних засобів.

Представником позивача надав протокол обшуку та зазначив, що згідно вказаного протоколу вилучено документи, які свідчать про використання придбаних у контрагентів товарів у власній господарській діяльності позивача.

Проте, зміст протоколу обшуку від 24.01.2013 року не свідчить про те, що вилучені документи підтверджують використання товарів придбаних у ТОВ "Гамалс", ПП "Оріон", ТОВ "Монолітжитлобудкомплект", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "МК-75" у власній господарській діяльності позивача, отже наданий протокол обшуку від 24.01.2013 року у розумінні ст. 70 КАС України не є неналежним доказом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами, ТОВ "Гамалс", ПП "Оріон", ТОВ "Монолітжитлобудкомплект", ТОВ "Йотунгард", ТОВ "ПБФ "Приватбуд", ТОВ "МК-75", віднесення позивачем витрат по придбанню товарів у вказаних товариств до складу податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, на виконання приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2238/13-а за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Калитка О.М. Калиновський В.А.