Рішення № 35738944, 18.11.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 р. Справа № 917/1218/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62

про стягнення 86326602,87 грн.

Головуючий суддя Гетя Н.Г.

Суддя Киричук О.А.

Суддя Погрібна С.В.

Представники до перерви:

від позивача: Іванюхін В.Л.

від відповідача: Хозяйкіна А.Ю.

Представники після перерви:

від позивача: Іванюхін В.Л.

від відповідача: Хозяйкіна А.Ю.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної у відповідності до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2013 року.

В судовому засіданні 18.11.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 86326602,87 грн. боргу за кредитним договором № 40-08/КР від 25.04.2008 року, в т.ч. 45950000,00 грн. основного боргу, 30743330,19 грн. заборгованості за відсотками, 3455691,78 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2087932,99 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 415517,80 грн. інфляційних витрат, 2519067,12 грн. 3% річних за простроченим кредитом та 1155062,99 грн. 3% річних за простроченими відсотками.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви б/н від 08.11.2013 року (т. 3, а.с. 24) про їх зменшення, якою позивач у зв'язку з проведенням перерахунку просить стягнути з відповідача 537107,25 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно наданого розрахунку, в іншій частині позовні вимоги залишені без змін.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

У відповідності до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Подана позивачем заява приймається до розгляду, в зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 84775777,13 грн. заборгованості за кредитним договором № 40-08/КР від 25.04.2008 року, в т.ч. 45950000,00 грн. основного боргу, 30743330,19 грн. заборгованості за відсотками, 3455691,78 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 537107,25 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 415517,80 грн. інфляційних витрат, 2519067,12 грн. 3% річних за простроченим кредитом та 1155062,99 грн. 3% річних за простроченими відсотками.

Представник відповідача в судових засіданнях та наданих до суду відзиві на позов № 136/18-84 від 08.07.2013 року, поясненнях до відзиву на позов № 136/18-84 від 23.10.2013 року та додаткових запереченнях б/н від 08.11.2013 року (т. 1, а.с. 62-73; т. 3, а.с. 17-19, 25) проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на:

- пропуск позивачем строків позовної давності, вважаючи, що строк звернення до суду з даним позовом сплив 04.04.2013 року, оскільки позивач отримав право на повернення від позичальника всієї суми кредиту 03.04.2010 року;

- відсутність належних та допустимих доказів отримання кредиту позичальником, оскільки за змістом приписів ч. 2 ст. 1047 ЦК України єдиним належним та допустимим доказом, що підтверджує факт отримання позичальником грошових коштів, є розписка;

- відсутність заборгованості перед позивачем як такої, що є безнадійною і повинна бути списана позивачем;

- невірність розрахунків пені (ч. 6 ст. 232 ГК України), 3% річних та інфляційних витрат;

- неукладеність спірного кредитного договору в силу ст. 180 ГК України та ст. 252 ЦК України через відсутність однієї з істотних умов - строку дії;

- недійсність (нікчемність) спірного кредитного договору в силу ст. ст. 14, 203, 236 ЦК України та ст. 345 ГК України як такого, що суперечить свободі волевиявлення позичальника;

- ненастання строку сплати відсотків за користування кредитом, нарахованих після пред'явлення вимоги, тобто після 11.03.2013 року.

З урахуванням вищевикладеного відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності за № 136/18-84 від 08.07.2013 року та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за № 136/18-84 від 23.10.2013 року (т. 1, а.с. 74-76; т. 3, а.с. 5-7).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком у формі закритого акціонерного товариства (банк) і Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (позичальник), був укладений кредитний договір № 40-08/КР від 25.04.2008 року (т. 1, а.с. 17-24), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальникові кредит у розмірі 7000000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту - 22.04.2009 року, а позичальник - на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісію, пеню та штраф, які будуть передбачені умовами цього договору (п. п. 2.1., 2.2., 4.1., 4.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та Холдингова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства внаслідок приведення найменувань у відповідність до положень Закону України "Про акціонерні товариства" (№ 514-VI від 17.09.2008 року) були перейменовані у Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (позивач) і Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (відповідач) відповідно з проведенням державної реєстрації цих змін до установчих документів. Зазначена зміна найменувань сторін була відображена ними у додаткових угодах до спірного кредитного договору.

Укладеним сторонами кредитним договором № 40-08/КР від 25.04.2008 року (далі - кредитний договір) було узгоджено наступне:

- кредит надається банком позичальнику шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку за № 20620308370010/840, відкритого банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчуці Полтавської області", на рахунки контрагентів позичальника або перерахування коштів з позичкового рахунку № 20620308370010/840 для продажу на міжбанківському валютному ринку України та зарахування гривневого еквіваленту від продажу кредитних коштів у доларах США на відкритий банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчуці Полтавської області" поточний рахунок позичальника № 26004304370010/980 для подальшого використання у відповідності з цільовим призначенням (п. 3.1 кредитного договору);

- відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 11,5% річних. Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного погашення кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно 2 рази на місяць (15 числа поточного місяця за період з останнього календарного дня попереднього місяця по 14 число поточного місяця та в передостанній робочий день місяця за період з 15 числа поточного місяця по передостанній календарний день поточного місяця (включно) та сплачуються позичальником за першу половину поточного місяця - на протязі 5 банківських днів з дати нарахування (включно) та за другу половину поточного місяця - в передостанній робочий день місяця з поточного рахунку позичальника № 26004304370010/980, відкритого банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчуці Полтавської області" (або з інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № 2068370010/840, відкритий банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчуці Полтавської області". За надання та обслуговування кредиту позичальник сплачує банку щомісячно комісійну винагороду, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 0,2% річних від фактичної заборгованості за кредитом (п. п. 3.2., 3.3. кредитного договору);

- у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 16% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2. цього договору (п. 3.4. кредитного договору);

- забезпеченням кредиту є: застава автомобілів КрАЗ і запасних частин, що оформлені договором заставки товарів в обороті № 42-08/3 від 25.04.2008 року на суму 30873800,00 грн.; застава майнових прав на отримання виручки по договору № 961РИ від 17.06.2005 року з ТОВ ВКП "Альфатекс" (Росія), що оформлена договором застави майнових прав № 47-08/3 від 25.04.2008 року на суму 25000000,00 доларів США (при закінченні терміну дії договору № 961РИ від 17.06.2005 року останній замінюється іншими договорами); застава обладнання виробничих цехів ХК "АвтоКрАЗ" згідно з договором про заставу № 44-08/3 від 25.04.2008 року на суму 9500000,00 грн.; наступна застава обладнання виробничих цехів ХК "АвтоКрАЗ" згідно договору про заставу № 43-08/3 від 25.04.2008 року на суму 40000000,00 грн.; наступна застава 9,996% пакет акцій ХК "АвтоКрАЗ" (власник ТОВ "Індустріал констракшн") згідно договору застави іменних акцій № 45-08/3 від 25.04.2008 року заставною вартістю 142509700,00 грн.; наступна застава 0,004% акцій ХК "АвтоКрАЗ" (власник ТОВ "Гармоніка") згідно договору застави іменних акцій № 46-08/3 від 25.04.2008 року заставною вартістю 57000,00 грн.; наступна застава іпотеки (котельня з відвалом та навісом, 1 та 2 черга рамно-кузовного корпусу) згідного іпотечного договору № 41-08/3 від 25.04.2008 року на суму 33000000,00 грн.; інші договори застави, що будуть укладені в майбутньому та матимуть посилання на цей кредитний договір (п. 3.7. кредитного договору);

- позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит та відсотки, за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених договором, а також суми передбаченої договором неустойки. У випадку несвоєчасної сплати за кредит (у т.ч. і відсотків за неправомірне користування кредитом) позичальник зобов'язаний перераховувати кошти, що призначені ним для погашення плати за кредит, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття (п. 4.2.2. кредитного договору);

- у випадку прострочення позичальником зобов'язань по поверненню банку сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 5.2. кредитного договору);

- за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п. 5.3. кредитного договору);

- спори між сторонами при недосягнення згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю в 10 років (п. 6.5. кредитного договору);

- договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п. п. 6.1., 6.6. кредитного договору);

- зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі і є невід'ємними частинами цього договору (п. 6.7. кредитного договору).

До спірного кредитного договору сторонами було укладено низку договорів про внесення змін та доповнень до останнього.

Так, договором № 92-08/ДЗ/КР від 20.05.2008 року (т. 1, а.с. 25-28) сторонами внесено зміни до п. п. 2.1., 2.2., 3.1.-3.5., 3.8., п. 3.10.3. кредитного договору та визначено, що:

- банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 35350000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на встановлених цим договором умовах (далі - кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором умовах (п. 2.1. кредитного договору);

- дата остаточного повернення отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 24.04.2009 року, при цьому в разі несвоєчасного погашення суми кредиту, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, в якому сталось таке перевищення (п. 2.2. кредитного договору);

- відсотки за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 14% річних за кредитом, наданим в гривні, та 11,5% річних за кредитом, наданим в доларах США (п. 3.2. кредитного договору);

- за надання та обслуговування кредиту позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 0,5% річних за кредитом, наданим в гривні, та 0,2% річних за кредитом, наданим в доларах США (п. 3.3. кредитного договору);

- у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 24% річних за кредитом, наданим в гривні, та 16% річних за кредитом, наданим в доларах США (п. 3.4. кредитного договору).

Договором № 218-08/ДЗ/КР від 24.09.2008 року (т. 1, а.с. 29) сторонами внесено зміни до п. 3.2. кредитного договору та встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 15% річних за кредитом, наданим в гривні, та 12% річних за кредитом, наданим в доларах США. Також договором внесено зміни до п. 3.3. кредитного договору в частині відсоткової ставки для комісійної винагороди.

Договором № 238-08/ДЗ/КР від 07.11.2008 року (т. 1, а.с. 30) сторонами внесено зміни до п. 3.2. кредитного договору та встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 22% річних за кредитом, наданим в гривні, та 14% річних за кредитом, наданим в доларах США.

Договором № 23-09/ДЗ/КР від 12.02.2009 року (т. 1, а.с. 31-33) сторонами були внесені зміни до п. п. 2.1., 2.2., 3.1.-3.4., 3.10.3. кредитного договору та встановлено, зокрема, наступне:

- банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, еквівалентній 76750000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на встановлених цим договором та договорами внесення змін та доповнень умовах, але для кожного виду валют ліміт кредитування не може перевищувати 4000000,00 доларів США та 45950000,00 грн. З 13.02.2009 року ліміт кредитної лінії складає 45950000,00 грн. та встановлюється тільки в національній валюті (п. 2.1. кредитного договору);

- відсотки за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 21% річних за кредитом, наданим в гривні, та 14% річних за кредитом, наданим в доларах США (п. 3.2. кредитного договору);

- за надання та обслуговування кредиту позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 1% річних за кредитом, наданим в гривні, та 0,2% річних за кредитом, наданим в доларах США (п. 3.3. кредитного договору);

- у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 45% річних за кредитом, наданим в гривні, та 16% річних за кредитом, наданим в доларах США (п. 3.4. кредитного договору).

Договорами № 77-09/ДЗ/КР від 29.04.2009 року, № 97-09/ДЗ/КР від 17.06.2009 року, № 134-09/ ДЗ/КР від 22.07.2009 року, № 144-09/ДЗ/КР від 31.07.2009 року, № 160-09/ДЗ/КР від 18.08.2009 року, № 92-10/ДЗ/КР від 19.08.2010 року, № 156-10/ДЗ/КР від 06.09.2010 року, № 305-10/ДЗ/КР від 01.10.2010 року, № 369-10/ДЗ/КР від 01.11.2010 року та № 413-10/ДЗ/КР від 01.12.2010 року (т. 1, а.с. 34-46) вносились зміни щодо порядку сплати кредиту, відсотків по кредиту та їх розмірів.

Договором № 470-10/ДЗ/КР від 30.12.2010 року (т. 1, а.с. 47) сторонами були внесені зміни до п. п. 2.2., 3.2., 3.4. кредитного договору та встановлено, зокрема, наступне:

- кінцевий термін повернення кредиту - 01.07.2011 року, при цьому в разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами згідно п. 3.2. договору датою остаточного повернення всіх коштів за кредит є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка не сплачена у встановлений договором строку, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту (п. 2.2. кредитного договору);

- відсотки за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 21% річних, а з 01.01.2011 року - 16% річних; термін сплати нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2010 року по 30.06.2011 року встановлено 01.07.2011 року (п. 3.2. кредитного договору);

- у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 22% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2. цього договору (п. 3.4. кредитного договору).

На виконання умов укладеного кредитного договору (з урахуванням договорів про внесення змін) позивачем було надано відповідачеві кредит на суму 45950000,00 грн., що підтверджується копіями розпоряджень бухгалтерії від 25.04.2008 року та від 12.02.2009 року, платіжних доручень за № 817 від 25.04.2008 року, № 848 від 05.05.2008 року, № 9898 від 21.05.2008 року, № 9932 від 21.05.2008 року, банківськими виписками по рахунку та довідкою про рух коштів по рахунку за підписом директора обласного відділення Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" у м. Полтаві (т. 1, а.с. 13-16; т. 2, а.с. 4-160, 176-183).

Разом із тим, відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом виконав неналежним чином, у зв'язку з чим позивачем на його адресу було направлено вимогу про усунення порушень № 39-1/295-6 від 03.04.2013 року на суму 84687631,67 грн. (т. 1, а.с. 53). Дана вимога була отримана відповідачем 05.04.2013 року, що підтверджується наявною у справі копією повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 54), однак залишена без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глава 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі кредитних правовідносин, факт надання позивачем відповідачеві кредиту на загальну суму 45950000,00 грн. та факт порушення відповідачем умов кредитного договору (з урахуванням внесених до нього змін) щодо повернення кредитних коштів у визначений цим договором термін (тобто факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем).

Викладені у відзиві на позовну заяву заперечення стосовно недоведеності факту надання кредиту позивачем є необгрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами, внаслідок чого судом до уваги не приймаються.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 45950000,00 грн. основного боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 30743330,19 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. ст. 1048, 10561 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Як було вказано вище, згідно п. 3.4. кредитного договору у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 16% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2. договору.

Зміна процентної ставки за кредитним договором шляхом укладення додаткових договорів про внесення змін підтверджується матеріалами даної справи: розмір відсотків за користування кредитом, наданим у гривні, становив 21% річних відповідно до договору № 23-09/ДЗ/КР від 12.02.2009 року та 16% річних відповідно до договору № 470-10/ДЗ/КР від 30.12.2010 року. При цьому розмір відсотків за користування кредитом у випадку порушення позичальником терміну повернення кредитних коштів (01.07.2011 року) договором № 470-10/ДЗ/КР від 30.12.2010 року встановлено на рівні 22% річних.

Таким чином, розрахунок відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2010 року по 30.04.2013 року (т. 1, а.с. 9-10) на суму 30743330,19 грн. здійснено з урахуванням внесених сторонами змін розміру ставки відсотків у відповідні періоди шляхом укладання додаткових договорів.

Судом приймається до уваги, що строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом до моменту настання кінцевого терміну повернення всіх коштів, тобто до 01.07.2011 року, випливає безпосередньо з умов кредитного договору. Станом на 30.06.2011 року сума відсотків за користування кредитом становила 12237439,76 грн.

Строк сплати відсотків, нарахованих в подальшому, не був визначений кредитним договором, оскільки з 30.12.2010 року сторонами узгоджена нова редакція п. 3.2. кредитного договору і попередня редакція, яка передбачала сплату відсотків за користування кредитом на протязі 5 банківських днів з дати їх нарахування, втратила чинність.

Отже, відсотки за користування кредитними коштами, що нараховані станом на 30.06.2011 року, в сумі 12237439,76 грн., підлягали сплаті відповідачем 01.07.2011 року, тоді як строк сплати відсотків за користування кредитом, нарахованих з 01.07.2011 року встановлений не був.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, письмова вимога про погашення заборгованості в розмірі 84687631,67 грн. (станом на 11.03.2013 року), була отримана відповідачем 05.04.2013 року. Відтак відповідач повинен був здійснити оплату вказаної заборгованості (в т.ч. нарахованих до сплати станом на 11.03.2013 року відсотків за користування кредитом) у термін до 12.04.2013 року включно.

Наведене вище свідчить про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 01.02.2010 року по 11.03.2013 року

Водночас суд вважає правомірним нарахування позивачем відсотків за користування кредитом і після 11.03.2013 року, тобто за період з 12.03.2013 року по 30.04.2013 року, виходячи з наступного.

Згідно постанови Верховного Суду України від 28.11.2011 року по справі № 43/308-10 вимога про виконання боржником зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. При цьому оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, вона може бути пред'явлена будь-яким шляхом: як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення з вимогами, оформленими у іншій спосіб, ніж позов (відмінними від нього), за висновком Верховного Суду України фактично призведе до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, буде суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З урахуванням наведеного доводи відповідача стосовно ненастання строку сплати відсотків за користування кредитом, нарахованих після 11.03.2013 року, судом відхиляються.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів оплати відсотків за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення 30743330,19 грн. таких відсотків (процентів), нарахованих за період з 01.02.2010 року по 30.04.2013 року, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 3455691,78 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 537107,25 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами п. 5.3. кредитного договору визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" цей строк не є позовною давністю.

У відповідності до договору № 470-10/ДЗ/КР від 30.12.2010 року кінцевим терміном повернення кредиту є 01.07.2011 року. Отже, пеня на суму заборгованості за кредитом могла бути нарахована за період з 02.07.2011 року по 02.01.2012 року. Разом із тим, позивачем висуваються позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту за інший період - з 30.10.2012 року по 30.04.2013 року. Зміна предмета позовних вимог в цій частині позову позивачем не здійснювалась.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 30.10.2012 року по 30.04.2013 року, в розмірі 3455691,78 грн. задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині стягнення суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як зазначається позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог, пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом нараховується позивачем з наступного дня, після вказаної у розрахунку (т. 3, а.с. 4) кінцевої дати нарахування відсотків на відповідний період. Отже, враховуючи кількість зазначених у даному розрахунку днів, нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом здійснено позивачем наступним чином:

- на суму відсотків у розмірі 828606,56 грн. (за червень 2012 року) - за період з 01.07.2012 року по 30.12.2012 року (183 дні) - 62315,75 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 856226,78 грн. (за липень 2012 року) - за період з 01.08.2012 року по 30.01.2013 року (183 дні) - 64392,95 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 856226,78 грн. (за серпень 2012 року) - за період з 01.09.2012 року по 02.03.2013 року (183 дні) - 64392,95 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 828606,56 грн. (за вересень 2012 року) - за період з 01.10.2012 року по 01.04.2013 року (183 дні) - 62315,75 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 856226,78 грн. (за жовтень 2012 року) - за період з 01.11.2012 року по 02.05.2013 року (183 дні) - 64392,95 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 828606,56 грн. (за листопад 2012 року) - за період з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року (182 дні) - 61975,23 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 856226,78 грн. (за грудень 2012 року) - за період з 01.01.2013 року по 01.06.2013 року (152 дні) - 53484,85 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 858572,60 грн. (за січень 2013 року) - за період з 01.02.2013 року по 01.06.2013 року (121 день) - 42693,40 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 775484,93 грн. (за лютий 2013 року) - за період з 01.03.2013 року по 29.05.2013 року (90 днів) - 28682,32 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 858572,60 грн. (за березень 2013 року) - за період з 01.04.2013 року по 01.06.2013 року (62 дні) - 21875,96 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 830876,71 грн. (за квітень 2013 року) - за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року (31 день) - 10585,14 грн. пені.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, приймаючи до уваги момент виникнення у відповідача обов'язку по сплаті відсотків за користування кредитом у зазначені періоди, судом за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснено власний перерахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами наступним чином:

- на суму відсотків у розмірі 856226,78 грн. (за жовтень 2012 року) - за період з 13.04.2013 року по 02.05.2013 року - 7037,48 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 828606,56 грн. (за листопад 2012 року) - за період з 13.04.2013 року по 31.05.2013 року - 16685,64 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 856226,78 грн. (за грудень 2012 року) - за період з 13.04.2013 року по 01.06.2013 року - 17593,70 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 858572,60 грн. (за січень 2013 року) - за період з 13.04.2013 року по 01.06.2013 року - 17641,90 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 775484,93 грн. (за лютий 2013 року) - за період з 13.04.2013 року по 29.05.2013 року - 14978,54 грн. пені;

- на суму відсотків у розмірі 858572,60 грн. (за березень 2013 року) - за період з 13.04.2013 року по 01.06.2013 року - 6260,03 грн. пені;

Отже, загальна сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, що підлягає стягненню, складає 80197,29 грн.

Пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, що нарахована на відсотки за період з червня по вересень 2012 року, стягненню не підлягає, оскільки кінцевий термін її нарахування передує моменту виникнення обов'язку по сплаті цих відсотків, пов'язаному з пред'явленням вимоги.

Так само не підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахована на відсотки за квітень 2013 року, оскільки момент виникнення обов'язку по сплаті вказаних відсотків пов'язаний із пред'явленням позову (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 року по справі № 43/308-10), тоді як період нарахування даної суми пені обмежується травнем 2013 року.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 2519067,12 грн., нарахованих на суму простроченого кредиту, а також 3% річних в розмірі 1155062,99 грн. та інфляційних витрат в розмірі 415517,80 грн., нарахованих на суму відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вбачається з пояснень, викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивачем здійснено нарахування 3% річних розмірі 2519067,12 грн. на суму простроченого кредиту за період з 04.07.2011 року по 30.04.2013 року. Аналогічним чином позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 1155062,99 грн. на суму відсотків за користування кредитом.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 3% річних на суму простроченого кредиту, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Стосовно 3% річних в розмірі 1155062,99 грн., нарахованих на суму відсотків за користування кредитом, судом за допомогою ІАЦ "Ліга" за урахуванням умов кредитного договору (із внесеними до нього змінами) та положень ч. 2 ст. 530 ЦК України здійснено власний перерахунок наступним чином:

- на суму відсотків у розмірі 12237439,76 грн. (строк сплати відсотків настав 01.07.2011 року) - за період з 04.07.2011 року по 12.04.2013 року - 652775,21 грн. 3% річних;

- на суму відсотків у розмірі 29358535,67 грн. (строк сплати відсотків настав 12.04.2013 року) - за період з 13.04.2011 року по 30.04.2013 року - 43434,55 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума 3% річних, нарахованих на відсотки за користування кредитними коштами, становить 696209,76 грн.

Водночас 3% річних, які нараховані на відсотки за користування кредитними коштами за період з 12.03.2013 року по 30.04.2013 року (після пред'явлення вимоги), стягненню не підлягають, оскільки момент виникнення обов'язку по сплаті даних відсотків пов'язаний із пред'явленням позову (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 року по справі № 43/308-10), тоді як період нарахування суми 3% річних обмежується квітнем 2013 року.

Аналогічним чином судом з урахуванням умов спірного кредитного договору (із внесеними до нього змінами), приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, а також правових позицій Верховного Суду України, наведених у постанові від 28.11.2011 року по справі № 43/308-10 та листі № 62-97р від 03.04.1997 року, за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснено перерахунок інфляційних витрат, розмір яких склав 36712,32 грн.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 259 ЦК України сторонам надано право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому в ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Як вбачається з п. 6.4. кредитного договору, сторонами узгоджено, що всі спори між ними при недосягнення згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю в 10 років.

Виходячи з наведеного та враховуючи момент виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні з цим позовом до суду, внаслідок чого відповідна заява відповідача судом відхиляється.

Твердження відповідача про те, що кредитний договір є недійсним (нікчемним) і не є укладеним спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом приписів ч. ч. 1, 4 ст. 631, ч. 1 ст. 632 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки згідно договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 6.1. та п. 6.5. кредитного договору сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним, а також повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Відповідно до положень п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Правову аналогічного змісту наведено Верховним Судом України у постанові від 25.06.2011 року по справі № 7/221-09.

Доводи відповідача про нікчемність укладеного кредитного договору відповідно до ст. 215 ЦК України є необгрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність обставин, що визнаються законом підставами недійсності правочину. При цьому слід зазначити, що норма ст. 345 ГК України, на яку посилається відповідач, дійсно встановлює певний перелік умов кредитного договору, але не визначає наслідки відсутності таких умов у договорі. Крім того, в кредитному договорі сторонами фактично узгоджено всі суттєві умови, визначені істотними законодавством для договорів даного виду.

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був вчинити дії по списанню заборгованості є необгрунтованими, оскільки такий обов'язок не покладено на нього чинним законодавством України або кредитним договором. Окрім того, діючими нормами ЦК України та ГК України не передбачено списання заборгованості як підставу для припинення цивільних (господарських) зобов'язань.

Подане відповідачем клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом відхиляється з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тяжкий фінансовий стан та збитковість відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Нормою ч. 2 ст. 218 ГК України прямо передбачено, що відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може звільняти боржника від господарсько-правової відповідальності.

Оскільки відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, а не обов'язок зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а виняткових обставин відповідачем в даному разі наведено не було, клопотання останнього задоволенню не підлягає.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, код згідно ЄДРПОУ 05808735) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код згідно ЄДРПОУ 00039002) - 45950000,00 грн. заборгованості по кредиту, 30743330,19 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 80197,29 грн. пені за несплату відсотків за користування кредитом, 36712,32 грн. інфляційних витрат за несплату відсотків за користування кредитом, 2519067,12 грн. 3% річних за простроченим кредитом, 696209,76 грн. 3% річних за простроченими відсотками за користування кредитом, 64963,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 25.11.2013 року.

Головуючий суддя Гетя Н.Г.

Суддя Киричук О.А.

Суддя Погрібна С.В.