Рішення № 35738336, 28.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2013 Справа № 905/7166/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Слов'янськ , Донецька область, до відповідача Публічного акціонерного товариства «Славтяжмаш», м.Слов'янськ, Донецька область, про стягнення 106675грн.57коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -- ОСОБА_3 - договір №06/08-13 від 01.08.2013р.;

від Відповідача: - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м.Слов'янськ, Донецька область (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Славтяжмаш», м.Слов'янськ, Донецька область, про стягнення суми основного боргу у розмірі 102076грн.00коп., 3% річних у розмірі 4599грн.57коп., що разом становить 106675грн.57коп. Також у прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000грн.

Позивач у позові визначив ціну позову у розмірі 111675грн.57коп., включивши до ціни позову витрати на послуги адвоката у розмірі 5000грн. За змістом ст. 44 ГПК України витрати з оплати послуг адвоката відносяться до складу судових витрат, які підлягають розподілу у загальному порядку, встановленому ст. 49 ГПК України. В ціну позову не включаються суми судових витрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача. Відповідно до ст. 55 ГПК України у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Враховуючи викладене, вірна ціна позову визначається судом у розмірі 106675грн.57коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором цільової доставки № 85/91 від 10.08.2011р. щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги.

04.11.2013р. позивач на вимогу суду надав через канцелярію суду письмові пояснення відносно строків сплати за надані відповідачу послуги, відповідно до яких вважає граничним строком оплати за надані послуги дату виставлення рахунку та підписання акту виконаних робіт.

27.11.2013р. позивач надав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 102076грн.00коп., 3% річних 4332грн.91коп., що разом складає 106408грн.91коп. До заяви доданий уточнений розрахунок суми основного боргу та 3% річних.

Виходячи з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами, суд дійшов висновку, що позивач фактично зменшив позовні вимоги. Оскільки таке право надано позивачу ст. 22 ГПК України, суд приймає до розгляду означену заяву і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

28.11.2013р. позивач звернувся до суду з заявою про відмову від позовних вимог в частині 3% річних у розмірі 4332грн.91коп.

В судовому засіданні 28.11.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням наданої через канцелярію суду 28.11.2013р. заяви, підтвердив, що заявлена до стягнення сума основного боргу виникла за актами виконаних робіт за період з 22.12.2011р. по 18.06.2012р.

З метою надання відповідачу права на захист, суд відкладав розгляд справи на 28.11.2013р., але відповідач не забезпечив участь своїх представників у судовому засіданні, письмову позицію по суті спору до відома суду не довів.

Судом були вжиті усі заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань, про обізнаність відповідача свідчать повідомлення про отримання ухвал суду.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відсутність представників відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представників ТОВ «Славтяжмаш» згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представників товариства.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Явка представників сторін у судове засідання 28.11.2013р. не була визнана судом обов'язковою.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

10.08.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Славважмаш» (замовник) був укладений договір № 85/91 цільової доставки (далі - договір), згідно із яким виконавець здійснює цільову доставку працівників замовника згідно маршруту та графіку, встановленому додатком №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що оплати за проїзд здійснюється безпосередньо працівниками у розмірі 1грн.75коп. за одну поїздку.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що графік руху автобуса може змінюватись за попередньою домовленістю сторін у залежності від режиму роботи підприємства та кількості пасажирів.

Згідно п.5.1. договору, договір набирає законної сили в момент його підписання та діє до 31 липня 2013р.

Відповідно до умов п. 4.1. договору між сторонами складені відповідні графіки руху автобусу цільової доставки робітників ПАТ «Славважмаш».

Між сторонами були підписані Додаткові угоди від 01.12.2011р., від 08.06.2012р., від 12.06.2012р., від 13.06.2012р. до договору цільової доставки №85/91 від 10.08.2011р. відповідно до яких сторони виклали п. 3.1. договору у новій редакції, доповнили розділ 3 договору п. 3.2.

Так, відповідно до Додаткової угоди від 08.06.2012р. сторони виклали п. 3.1. договору у наступній редакції: оплата за проїзд здійснюється робітниками за тарифом міського транспорту:

- за маршрутом: м-р Артема - ПАТ «Славважмаш»; ПАТ «Славважмаш» - м-р Артема; «Замовник» сплачує «Виконавцю» 200грн. за 1 (один) рейс.

- за маршрутом: ПАТ «Славважмаш» - с.Северний - вул.Целинна та вул. Цілинна-с.Северинй - ПАТ «Славважмаш». «Замовник» сплачує «Виконавцю» 125грн. за 1 (один) рейс.

Додатковою угодою № 4 від 13.06.2012р. до договору №85/91 від 10.08.2011р. сторони виклали п.3.1 договору у наступній редакції: оплата за проїзд здійснюється наступним чином:

- за маршрутом: автовокзал м.Краматорськ - ПАТ «Славважмаш»; ПАТ «Славважмаш» - автовокзал м.Краматорськ згідно маршруту та графіку, встановленому додатком 2 «Замовник» сплачує «Виконавцю» вартість наданих послуг у розмірі 250грн. за 1 (один) рейс.

- за маршрутом: ПАТ «Славважмаш» - пос. Артема - автовокзал м.Краматорськ згідно маршруту та графіку, встановленому додатком №2 «Замовник» сплачує «Виконавцю» вартість наданих послуг у розмірі 450 грн. за 1 (один) рейс.

Додаткові угоди є невід'ємною частиною договору №85/91 від 10.08.2011р., про що вказано у самих угодах.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором №85/91 від 10.08.2011р. надав відповідачу послуги з перевезення працівників ПАТ «Славважмаш», але внаслідок несвоєчасної та неповної оплати вартості наданих послуг у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 102076грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача 15.08.2012р. з листом від 15.02.2012р. про сплату суми виниклої заборгованості з грудня 2011р., про отримання якого свідчить штамп вхідної кореспонденції ПАТ «Славважмаш».

29.05.2012р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 16.05.2012р. про сплату виниклої заборгованості з грудня 2011р. по 15 травня 2012р., про отримання якого свідчить штамп вхідної кореспонденції ПАТ «Славважмаш».

02.08.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.08.2013р. про сплату виниклої заборгованості, про отримання якої свідчить штамп вхідної кореспонденції ПАТ «Славважмаш».

Оскільки заборгованість у розмірі 102076грн.00коп. відповідачем не була сплачена, вказана обставина призвела до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 102076грн.00коп., 3% річних у сумі 4332грн.91коп. Підставою позову є договір № 85/91 від 10.08.2011р. цільової доставки.

Договір № 85/91 від 10.08.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 85/91 від 10.08.2011р. та додаткових угод до нього позивач зобов'язується надати послуги з перевезення працівників ПАТ «Славважмаш», а відповідач оплатити ці послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до актів приймання виконаних робіт №1 від 22.12.2011р. на суму 8212грн.00коп., №1 від 12.01.2012р. на суму 9563грн.00коп., №1 від 16.01.2012р. на суму 5732грн.00коп., від 07.02.2012р. на суму 9910грн.00коп., №1 від 20.02.2012р. на суму 9137грн.00коп., №1 від 01.03.2012р. на суму 9590грн.00коп., №1 від 19.03.2012р. на суму 9823грн.00коп., №1 від 03.04.2012р. на суму 11332грн.00коп., від 17.04.2012р. на суму 9489грн.00коп., від 03.05.2012р. на суму 10541грн.00коп., від 16.05.2012р. на суму 6632грн.00коп., від 05.06.2012р. на суму 7780грн.00коп., від 18.06.2012р. на суму 4335грн.00коп. позивач надав, а відповідач відповідно до умов договору № 85/91 від 10.08.2011р. отримав від позивача послуги з перевезення працівників ПАТ «Славважмаш» з грудня 2011р. по червень 2012р. на загальну суму 112076грн.00коп.

Вищезазначені акти скріплені печатками Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Славтяжмаш» без будь-яких заперечень.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 25.11.2013р. інші договори між позивачем та відповідачем, крім договору № 85/91 від 10.08.2011р., не укладалися.

Господарський суд приймає до уваги, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання актів виконаних робіт без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 85/91 від 10.08.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати отриманих послуг з перевезення, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Враховуючи приписи ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 530 Цивільного кодексу України не визначено форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка, так шляхом звернення до боржника листом телеграмою, тощо. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у листі №05-05/276/608 від 17.11.2009р.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату кожного спірного акту виконаних робіт, але вони не можуть розцінюватися судом як вимога в порядку ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх отримання відповідачем.

Разом з цим, в матеріалах справи наявні наступні вимоги: лист позивача №б/н від 15.02.2012р. з вимогою сплатити заборгованість з грудня 2011р. за надані автопослуги з перевезення працівників, про отримання якого 15.08.2012р. свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача, лист позивача №б/н від 16.05.202р. з вимогою сплатити заборгованість з 01 грудня 2011р. по 15 травня 2012р., про отримання якого 29.05.2012р. свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача, претензія від 02.08.2013р., у якій позивач вимагає відповідача сплатити виниклу заборгованість у розмірі 102063грн.40коп., про отримання якої 02.08.2013р. свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача.

Направлені в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене, станом на день звернення позивача до суду з позовом вже значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за надані позивачем послуги.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать наявні в матеріалах справи розрахунок вимог, акт звірки розрахунків, позивачем в рахунок погашення заборгованості за актом від 22.12.2011р. віднесені грошові кошти у розмірі 8212грн. 00коп., дата платежу 11.06.2012р., в рахунок погашення заборгованості за актом від 12.01.2012р. віднесені грошові кошти у розмірі 1788грн. 00коп., дата платежу 11.06.2012р., інші спірні акти залишилися повністю несплаченими.

Таким чином позивач стверджує, що послуги залишилися неоплаченими відповідачем у розмірі 102076грн.00коп.

Враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 102076грн.00коп. суду не представлені, заявлений розмір боргу не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 102076грн.00коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати наданих послуг позивач, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму 3% річних в розмірі 4332грн.91коп., нараховані згідно розрахунку, який наданий суду 27.11.2013р.

28.11.2013р. позивач звернувся до суду із клопотанням про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 4332грн.91коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 цього Кодексу відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Означена заява підписана Адвокатом ОСОБА_3 Суд, перевіривши повноваження адвоката встановив, що відповідно до п. 1.2 договору про правову допомогу №06/08-13 від 01.08.2013р., клієнт (позивач) надав право адвокату від свого імені здійснювати усі процесуальні дії, у тому числі передбачені ст. 22 ГПК України.

Судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову у вказаній частині вимог.

З урахуванням викладеного, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 4332грн.91коп. та відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження по справі в цій частині вимог.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надані суду наступні докази: договір №06/08-13 від 01.08.2013р. про правову допомогу, Додаткова угода від 01.08.2013р. до вказаного договору, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 05.09.2012р., квитанція до прибуткового касового ордера від 01.08.2013р. на суму 5000грн., акт виконаних робіт наданих послуг між адвокатом та позивачем від 01.08.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 підтверджуються письмовим договором №06/08-13 від 01.08.2013р. про правову допомогу, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати клієнту таку правову допомогу: бути представником клієнта у підприємствах, установах, організаціях, банках, органах внутрішніх справ, прокуратурі, судах усіх рівнів (районного рівня, апеляційного, касаційного рівня) між сторонами: клієнтом та ПАТ «Словважмаш» відносно спору, що виник з виниклої заборгованості за договором цільової поставки.

Згідно із п. 1.2 договору №06/08-13 від 01.08.2013р., клієнт надає право адвокату від свого імені здійснювати усі процесуальні дії, які він має право здійснювати у відповідності ст.ст.27, 31 ГПК України (ст.ст. 49, 51 КАС України, ст.22 ГПК України) при здійснені своїх повноважень, а також користуватися всіма іншими правами, наданими законодавством України Адвокату як представнику Законом України «Об адвокатурі» та цим договором.

У Розділі 2 договору сторони визначили строки виконання зобов'язань адвоката.

У Розділі 3 договору сторони визначили права та обов'язки клієнта.

У Розділі 4 договору встановлені права та обов'язки адвоката.

Згідно з п. 5.1 договору за надану правову допомогу, згідно п.1.1 даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар, який розрахований у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 6.1 договору, клієнт здійснює оплату адвокату, зазначену у п.5.1 договору до 01 серпня 2013р.

Додатковою угодою від 01.08.2013р. до договору про правову допомогу сторони погодили, що за надану правову допомогу, згідно п.1.1 договору клієнт сплачує адвокату до 01.08.2013р. гонорар у розмірі 5000грн.

Позивач відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 01.08.2013р. сплатив адвокату грошові кошти у розмірі 5000грн., підстава - надання правової допомоги.

За змістом наданого суду акту виконаних робіт №2 від 04.11.2013р. вбачається, що вартість послуг адвоката у загальному розмірі 5000грн. складається з: консультації, вивчення питання, складання претензії, виїзд у Слов'янськ на завод «Славважмаш», підготовка до подання позову, виїзд у Слов'янськ для засвідчення копій та підписання позову, відправлення копій відповідачу, подання позову до суду, участь у суді першої інстанції. Вказаний акт підписаний адвокатом та клієнтом ОСОБА_4 без будь-яких заперечень, в акті зазначено, що в частині виконання умов укладеного договору одна до одної претензій не мають.

Суд відзначає, що до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, слід враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд приймає до уваги, що докази на підтвердження ступеня зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу було затрачено для виконання послуг за договором про надання правової допомоги суду не надано. Суд також звертає увагу на недоведеність необхідності виїзду адвоката до відповідача та в чому саме полягала правова допомога у вчиненні даних дій, враховуючи, що відповідно до акту виконаних робіт №2 від 04.11.2013р. витрати на виїзд «в Славянск на завод «Славтяжмаш» у розмірі 500грн. включені до загальної вартості послуг адвоката, яка складає 5000грн.

Приймаючи до уваги викладене, а також незначну складність розглядуваних в межах справи 905/7166/13 правовідносин, незначну кількість судових засідань, співрозмірність суми адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою наданих за договором послуг у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 3500грн. 00коп.

Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08 липня 2011 року визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, в тому числі за подання до суду позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року № 5515-VI станом на 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати (1720,50грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68820,00 грн.).

При цьому, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем була невірно визначена ціна позову у розмірі 111675грн.57коп., оскільки він включив до ціни позову витрати на послуги адвоката у розмірі 5000грн. Вірна ціна позову становить 106675грн.57коп., а отже судовий збір за даним позовом складає 2133грн. 51коп.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем відповідно до квитанції № 16932.414.1 від 17.09.2013р. сплачений судовий збір у розмірі 2233грн. 52коп., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, то судовий збір в розмірі 100грн.01коп. підлягає поверненню позивачу на підставі п. 1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р.

Приймаючи до уваги, що позивачем заявою про уточнення позовних вимог від 27.11.2013р. було зменшено позовні вимоги, у даному випадку має місце нова ціна позову у розмірі 106408грн.91коп., виходячи з якої й вирішений спір, то відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 5грн.33коп. судового збору.

Згідно з пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Суд також відзначає, що ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Такої ж самої правової позиції дотримується Пленум ВГСУ у своїй Постанові № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

У в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині стягнення 3% річних, судові витрати, сплачені позивачем у відповідній частині, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Слов'янськ, Донецька область до Публічного акціонерного товариства «Славтяжмаш», м.Слов'янськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу в розмірі 102076грн. 00коп.- задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Славтяжмаш» (84102, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Заводська, будинок 2, код ЄДРПОУ 00210594) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 102076грн. 00коп., судовий збір у розмірі 2041грн.52коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3500грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 105грн.34коп., сплаченого згідно квитанції № 16932.414.1 від 17.09.2013 року.

Припинити провадження в частині стягнення 3% річних в сумі 4332грн.91коп., у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

У судовому засіданні 28.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова