Постанова № 35738007, 29.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2013 року Справа № 812/9002/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тихонова І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лушникової О.С.,

представників позивача: не з'явився,

представника відповідача 1: Шуйського О.В.

представника відповідача 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Луганської митниціМіндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною щодо неповернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 692 213,82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (далі - позивач або ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод») із позовом до Луганської митниці Міндоходів (далі - відповідач - 1), головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - відповідач - 2) про визнання бездіяльності протиправною щодо неповернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 692 213,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Вищого адміністративного суду від 03.09.2013 р. у справі № 2а/1270/7006/2012, було задоволено позовні вимоги ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Луганської митниці, а саме: скасовано рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товару № 702190001/2012/000086/2 від 03.05.2012, № 702190001/2012/000087/2 від 04.05.2012, № 702190001/2012/000091/2 від 07.05.2012, № 702190001/2012/000092/2 від 11.05.2012, № 702190001/2012/000093/2 від 11.05.2012, № 702190001/2012/000094/2 від 18.05.2012, № 702190001/2012/000095/2 від 22.05.2012, № 702190001/2012/000096/2 від 29.05.2012.

Позивач вважає, що у зв'язку зі скасуванням рішень митного органу на підставі яких були оформлені ВМД № 702190001/2012/001954 від 04.05.2012, ВМД № 702190001/2012/001980 від 08.05.2012, ВМД № 702190001/2012/002003 від 24.05.2012, ВМД № 702190001/2012/002282 від 22.05.2012, ВМД № 702190001/2012/002284 від 22.05.2012, ВМД № 702190001/2012/002379 від 31.05.2012 йому мають бути повернені зайво сплачені кошти з податку на додану вартість які зазначені в графі 47 (код «028/3») в сумі - 692 213,82 грн.

Позивач звернувся до Луганської митниці із заявою від 16.09.2013 р. про повернення надміру сплачених коштів, проте листом від 07.10.2013 р. № 61/1-14/3261 в задоволенні заяви було відмовлено.

З огляду на викладене, позивач просив визнати протиправною бездіяльність Луганської митниці Міндоходів, яка полягає в ненаданні висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених платежів з Державного бюджету України на користь ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»., стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 692 213, 82 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Просив суд розглянути справу без участі повноважного представника, на задовольнні позовних вимог наполягав.

Представник Луганської митниці Міндоходів у судовому засіданні протии задоволення позову заперечував, про що надала письмові заперечення (а.с. 81-84).

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області відповідача в судове засідання не з'явився.У письмових поясненнях на адміністративний позов зазначив про розгляд справи без участі повноважного представника.

Заслухавши пояснення представника відповідача Луганської митниці Міндоходів, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши обставини у справі та надані на їх підтвердження докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» зареєстроване Попаснянською районною державною адміністрацією 03.09.2007 р. (код ЄДРПОУ 34502350). (а.с. 10)

Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013 р. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 р., та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 р. скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» задоволено. Визнано протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості , заявленої ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Скасовано рішення Луганської митниці про визначення митної вартості № 702190001/2012/000086/2 від 03.05.2012, № 702190001/2012/000087/2 від 04.05.2012, № 702190001/2012/000091/2 від 07.05.2012, № 702190001/2012/000092/2 від 11.05.2012, № 702190001/2012/000093/2 від 11.05.2012, № 702190001/2012/000094/2 від 18.05.2012, № 702190001/2012/000095/2 від 22.05.2012, № 702190001/2012/000096/2 від 29.05.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, згідно графи 47ВМД № 702190001/2012/001954 від 04.05.2012, ВМД № 702190001/2012/001980 від 08.05.2012, ВМД № 702190001/2012/002003 від 24.05.2012, ВМД № 702190001/2012/002282 від 22.05.2012, ВМД № 702190001/2012/002284 від 22.05.2012, ВМД № 702190001/2012/002379 від 31.05.2012. різницею між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом і митною вартістю, визначеною митним органом (у разі сплати до Державного бюджету за митною вартістю, визначеною митним органом) становить 692 213,82 грн., (рядок 028/3, код 53). (а.с. 17-33)

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до Луганської митниці Міндоходів із заявою № 155 від 16.09.2013 р. (а.с.85-86) про повернення надміру сплачених коштів, проте листом від 07.10.2013 р. № 6.1/1-14/3261 (а.с.87-89) в задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що заява подана з порушенням розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірносплачених до бюджету, контроль за справляння мяких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007р.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 43.1. ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або над міру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або над міру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 301 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент відкриття провадження у справі), повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або над міру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 3 ст. 301 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення над міру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Системний аналіз наведених та інших норм законодавства вказує на те, що платник податків вправі повернути надмірно (помилково) сплачені митні платежі для чого законодавцем встановлено дві умови: по-перше, наявність самого факту надмірно (помилково) сплачених коштів з підстав визначених законом; по-друге, необхідною передумовою повернення коштів є факт звернутися до митного органу із відповідною заявою про повернення таких платежів протягом 1095 днів з моменту перерахування коштів або отримання права на таке відшкодування.

Так, право на відшкодування позивачем було отримано 03.09.2013 р., а саме з моменту набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013 р. у справі № К/800/13605/13.

До Луганської митниці Міндоходів із заявою № 155від16.09.2013 р. позивач звернувся протягом 1095 днів.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 (далі - Порядок № 618).

Згідно п. 1 розділу III Порядку № 618 для повернення з державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява до вільної форми.

Відповідно до п. 11 розділу III Порядку № 618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Згідно п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011р. № 845 (далі - Порядок № 845), судові рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Пунктом 7 зазначеного Порядку встановлено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Згідно із підпункту 4 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 року N 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 16 Порядку № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже, враховуючи той факт, що правовим наслідком скасування спірних рішень про визначення митної вартості товару є повернення позивачу різниці між сумами ПДВ визначених декларантом та сумою ПДВ яка визначена на підставі рішень митного органу, з метою повного та всебічного захисту інтересів юридичної особи, та прийняття рішення, яке б гарантувало дотримання і захист суб'єкту у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено принципами адміністративного судочинства, обов'язок здійснення безспірного списання надмірно сплаченої суми ПДВ за рішенням суду покладається на Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Таким чином сума зайво сплачених митних платежів підлягає до стягнення на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на центральний орган виконавчої влади що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Тобто, відповідач № 1 - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб'єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідач № 2, у відповідності до Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Враховуючи, що Державна казначейська служба України як бюджетна установа використовує бюджетні кошти лише за призначенням, а тому стягнення у судовому порядку коштів в тому числі відшкодування витрат понесених внаслідок прийняття незаконних рішень органів державної влади неможливо без відповідного виділення їх з державного бюджету (бюджетного призначення).

Виходячи з наведеного, та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм закону та підтвердження в судовому засіданні правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» податку на додану вартість в сумі 692 213,82 грн., переплаченого у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Луганської митниці Міндоходів щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для звернення до суду платників податків у справах про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є порушення передбаченого законом права на отримання з Бюджету надмірно сплачених платежів у встановлені строки.

Зобов'язання митного органу надати висновок органу Державної казначейської служби не є способом захисту права платника в суді. У разі невідшкодування податку право платника порушується сааме в наслідок неотримання коштів з Бюджету, тому способом захисту цього права і має бути вимога про стягнення вказаних коштів.

Таким чином, оскільки належним способом захисту прав (інтересів) позивача в даній справі є сааме стягнення з державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю податку на додану вартість, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Луганської митниці Міндоходів щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів є такою, що не підлягає задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже судовий збір підлягає стягненню на користь позивача із Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 2259,59 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Луганської митниціМіндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною щодо неповернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 692 213,82 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (р/р 2600711086220 у ДФ АБ «Експресбанк», МФО 335838, код ЄДРПОУ 34502350)надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 692 213, 82 грн. (шістсот дев'яносто дві тисячі двісті тринадцять гривень 82 копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2259,59 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят девять грн. 59 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 03 грудня 2013 року.

Суддя І.В.Тихонов