Ухвала суду № 35727914, 02.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5084/13р. Головуючий у 1 інстанції: Галянчук Н.М.

Суддя-доповідач: Поляков О.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» листопада 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Спас О.В.

суддів: Полякова О.З,

Бабак А.М.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2013 року у справі за позовом прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР до ОСОБА_3 про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року прокурор Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.

В позові зазначив, що прокуратурою Вільнянського району при вивченні матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_3 встановлено наступне.

21.07.2012 року приблизно о 08.30 год., водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 21011 державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Зарічній в с. Новоселівка Вільнянського району в напрямку до м. Вільнянська здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4.

Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.11.2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24.09.2012 року ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження, які кваліфікуються як середньої тяжкості.

Внаслідок отриманих травм ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікування в КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР протягом 24 днів , вартість лікування, відповідно до наданого розрахунку, складає 10505 грн. 84 коп.

Відповідно до чинного законодавства, зазначені кошти підлягають відшкодуванню з особи, яка вчинила злочин, тобто з ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР кошти в сумі 10505,84 грн., які були витрачені на стаціонарне лікування і утримання ОСОБА_4

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР кошти в сумі 10505,84 грн., які були витрачені на стаціонарне лікування і утримання ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.11.2012 по справі № 0805/6055/2012, провадження № 1/0805/404/2012 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді 7 місяців виправних робіт із відрахуванням 10 % заробітку в дохід держави, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що підтверджується копією вироку, долученого до матеріалів справи (а.с. 11-12).

Згідно зі ст. 61 ЦП К України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії чи вчинені вони цією особою.

Згідно з вироком, в результаті вчиненого ОСОБА_3 злочину ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Перебування потерпілого ОСОБА_4 на лікуванні в лікувальному закладі підтверджується довідкою КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, згідно якої ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні ортопедії, артрології та спортивної травми протягом 24 ліжко-днів (з 24.07.2013 по 16.08.2013), вартість лікування, відповідно до наданого розрахунку, складає 10505 грн. 84 коп. (а.с. 5-6).

Згідно ст. 93-1 КПК України (1960 року), кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілого від злочину, стягуються судом при постановлені вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів або прокуратури. У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілого, не прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вищезазначених осіб.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Також обґрунтовано суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача, що кошти на лікування має відшкодувати страхувальник, так як згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Крім того, згідно п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тобто, за змістом цих норм закону, право на відшкодування згідно нього отримують особи, яким страховим випадком (дорожньо-транспортною пригодою) безпосередньо спричинена шкода; витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого під це визначення не підпадає, відшкодування страхувальником цих витрат згідно положень зазначеного закону не передбачено.

З довідки та розрахунку вартості лікування вбачається, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні з 24.07.2012 по 16.08.2012, тобто протягом 8 днів у липні 2012 року (вартість одного дня лікування складає 437 грн. 09 коп., а за 8 днів - 3496 грн. 72 коп.) та протягом 16 днів у серпні 2012 року (вартість одного дня лікування складає 438 грн. 07 коп., а за 16 днів - 7009 грн. 12 коп.). Загальна вартість лікування складає 10505 грн. 84 коп. Належних доказів яки б спростовували вартість лікування з боку відповідача не надано.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст.307,308,317 колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: