Рішення № 35725420, 27.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-1450/11 Провадження № 22-ц/772/3623/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М.Категорія: 5 Доповідач: Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 27 листопада 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

Суддів : Жданкіна В.В., Марчук В.С.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру, поділ спадкового майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 травня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розподіл спадкового майна та виділ часток в натурі, що залишилося після смерті його доньки ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Просив ухвалити рішення, яким визнати особистою приватною власністю померлої квартиру АДРЕСА_1 та включити її повністю до переліку спадкового майна, поділити спадщину, яка відкрилася після смерті доньки, визнавши за ним право власності на цю квартиру та земельну ділянку площею 0,0507 га з садовим будинком, що розташована на території Вінницької міської ради товариства садівників «Мічурінець» Сабарівський масив.

Інше спадкове майно, а саме 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2, легковий автомобіль іноземного виробництва, вклад у сумі 10 000 грн. на електронній ощадній книжці в ПАТ КБ «ПриватБанк», прості іменні акції ВАТ «Укртелеком» у кількості 3060 штук на загальну номінальну вартість 765 грн., вклади на рахунках Вінницької філії відділення «Ощадбанку України, 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,33 га, що знаходиться в с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області просив залишити у власності відповідачів по справі, а також стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

Також 23 травня 2012 року позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву (т.1 а.с. 246) якою збільшив свої позовні вимоги та просив суд розподілити все спадкове майно після смерті його доньки відповідно до вимог закону.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилався на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його донька ОСОБА_7, спадкоємцями першої черги після смерті якої є він та відповідачі по справі.

Всі спадкоємці подали у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини, однак, позивач не погоджується на розподіл спадкового майна на запропонованих умовах, тому він просив задовольнити позов.

В свою чергу, у квітні 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до ОСОБА_2 з позовом про розподіл спадщини. У своєму позові перерахували все спадкове майно, яке на їх думку підлягає поділу після смерті спадкодавця ОСОБА_7 та просили ухвалити рішення, яким виділити їм квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 виділити земельну ділянку площею 0,0507 га в ТС «Мічурінець» з будівлею літнього типу.

Ухвалою Ленінського районного суду 26 травня 2011 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру, поділ спадкового майна та справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл спадщини об'єднано в одне провадження.

Ухвалою цього ж суду від 23 травня 2012 року за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 їх позов залишено без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_2, шляхом визнання за ним права власності, спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 0,0507 га з садовим будинком, які знаходяться на території Вінницької міської ради в товаристві садівників «Мічурінець», Сабарівський масив, вартістю 64 714 грн., а в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.09.2013 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 Рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі (т. 1 а.с. 261-264) від 01.06.2012 року позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 23.05.2012 року скасувати. При цьому апелянт не зазначив що далі має зробити суд. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції скаржник - позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну каргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи. Також ОСОБА_2 надав суду свої додаткові письмові пояснення від 04.11.2013 року (т. 2 а.с. 202-205) , у яких зазначає, що остаточні його позовні вимоги викладені в заяві від 23.05.2012 р., які полягали в поділі всього спадкового майна у рівних частках між всіма спадкоємцями. А тому, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 1267 ЦК України та ст. 341 ЦПК України, просив ухвалити нове рішення, яким розподілити спадщину після спадкодавця ОСОБА_7, шляхом визнання за ним права власності на перераховане ним спадкове майно. Крім цього, ОСОБА_2. подав до суду 21.11.2013 року заяву у якій також посилаючись на вимоги ст. 341 ЦПК України, просив ухвалити нове рішення, яким розподілити спадщину після спадкодавця ОСОБА_7, шляхом визнання за ним права власності на перераховане ним спадкове майно. Також ОСОБА_2 09.11.2013 року подав до суду заяву (т. 2 а.с. 206) у якій просив суд вирішити питання про стягнення з відповідачів на його користь всіх понесених ним судових витрат в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду просили залишити без змін. Крім цього, подали до суду свої письмові заперечення на апеляційну скаргу (т.2. а.с.221-225, 241-243), у яких зазначили те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки на час його ухвалення набрало законної сили рішення суду від 29.12.2011 року, яким усунуто ОСОБА_2 від спадкування за законом в цілому після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його доньки ОСОБА_7 У зв'язку з цим позиція апелянта, його письмові пояснення по апеляційній скарзі про поділ спадкового майна між спадкоємцями в суді апеляційної інстанції унеможливлюють розгляд позовних вимог, оскільки обсяг спадкового майна і його вартість не були предметом розгляду в суді першої інстанції, належні та допустимі докази на підтвердження або заперечення не надавались, а суд апеляційної інстанції згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Разом з тим зазначили, що виділення ОСОБА_2 вкладів, іменних акцій, а також вартості дачної ділянки у садовому товаристві «Мічурінець» Сабарівського масиву (АДРЕСА_3) у розмірі 54786 грн. відповідатиме як вимогам норм права, дотримання його прав спадкоємця та нормам моралі (т. 2 а.с.243).

Сторони до мирової угоди в суді апеляційної інстанції згоди не дійшли.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Таким чином, згідно вимог норм процесуального права апеляційний суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги, але разом з тим не може вийти за межі позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду яке набрало законної сили ОСОБА_2 було усунуто від права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, тому підстав для визнання за ним права власності на частку у спадковому майні відсутні. Крім того особа, яка не є спадкоємцем, не може вимагати збільшення чи перерозподілу часток у спадковому майні.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, не вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги дають підстави вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи та дають достатні підстави для скасування рішення суду.

Згідно п.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції, як того вимагає ч.4 ст.10 ЦПК України, не достатньо сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: не достатньо роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.12.2011 року по справі № 2-3402/11 задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом в цілому після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його доньки ОСОБА_7

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 09.02.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.12.2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.09.2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.12.2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 09.02.2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.02.2013 року позов ОСОБА_4,ОСОБА_5 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом в цілому після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його доньки ОСОБА_7

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13.05.2013 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.02.2013 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування та встановлення обставин справи, а також їх оцінки.

Скасовуючи 25.09.2013 року у даній справі попереднє рішення апеляційного суду Вінницької області від 29.05.2013 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі виходив з того, що ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції, не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування та встановлення обставин справи, а також їх оцінки.

Вказавши про те, що позивач відмовився від поділу вкладів, простих іменних акцій та автомобіля на користь відповідачів, не врахував, що дані про вирішення судом питання про відмову від цих позовних вимог у встановленому цивільно-процесуальним законом порядку в матеріалах справи відсутнє.

Крім того, у травні 2012 року позивач подав заяву про збільшення своїх позовних вимог та просив поділити все спадкове майно відповідно до вимог закону, а відтак суд у порушення ст. ст. 10, 11, 213, 214 ЦПК України не уточнив їх та не з'ясував на яку ж частку у спадковому майні померлої має право позивач.

Отже, правильно не встановив об'єм спадкового майна, яке підлягає поділу між спадкоємцями, ухвалив передчасне рішення про часткове задоволення позову.

Також судом не перевірені докази щодо будинку АДРЕСА_4.

Колегією суддів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла донька позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, яка була відповідно дружиною та матір'ю відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Сторони у справі є спадкоємцями першої черги. Померла заповіту не залишила.

Позивач ОСОБА_2 згідно заяви від 23.05.2012 року (т.1 а.с. 246) збільшив свої позовні вимоги та просив все спадкове майно розподілити за Законом України. При цьому врахувати те, що дачний участок на Сабарівському земельному масиві і квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_7

Згідно поданих додаткових пояснень до апеляційної скарги, посилаючись на ст. 341 ЦПК України, позивач вважає, що до складу спадщини входить перераховане ним майно, вважає, що суд апеляційної інстанції має ухвалити нове рішення у справі, яким розподілити спадщину після спадкодавця ОСОБА_7, шляхом визнання за ним права власності на:

- 1/9 частини квартири АДРЕСА_2;

- 1/6 частини квартири АДРЕСА_1;

- 1/6 частини земельної ділянки АДРЕСА_4 площею 0,0507га, розташованої на території Вінницької міської ради народних депутатів, товариство садівників «Мічурінець»;

- 1/6 від суми вкладів на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 у Вінницькій філії відділення Ощадбанку України № 8672/074;

- 1/6 вкладу в сумі 10000 грн. з нарахованими відсотками та компенсацією на електронній ощадній книжці НОМЕР_4 в ПАТ КБ «Приватбанк»;

- 510 простих іменних акції ВАТ «Укртелеком»;

- 1/6 вкладу з нарахованими відсотками та компенсацією, що зберігаються у відділенні «Пироговське» Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» від 26.02.2008р. згідно договору SAMDN25000700982704 на депозитному рахунку НОМЕР_5, у Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» від 11.06.2009 р. на пенсійному картковому рахунку НОМЕР_6;

- 1/6 частину автомобіля марки «DAEWOO LANOS», державний номер НОМЕР_7;

- 1/6 частину будинковолодіння АДРЕСА_4;

- 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 0520681203:02:002:0039, площею 0,2500га, розташовану по АДРЕСА_4:

- 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 0520681203:02:002:0040, площею 0,0761га, розташовану по АДРЕСА_4.

Колегією суддів встановлено наявність зазначеного спадкового майна та з'ясовано, що позивач на даний час як спадкоємець може претендувати лише на частину перерахованого ним майна, враховуючи наступне.

Згідно положень ст. 1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги відносяться батьки спадкодавця.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, право на спадщину має спадкоємець за заповітом чи за законом.

Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Так, зокрема встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0507 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (товариство садівників «Мічурінець»). А тому за даних обставин дана земельна ділянка на даний час вже не може бути розподілена між сторонами як спадщина.

Крім цього, колегія суддів вважає, що не підлягає поділу також і 1/2 частина будинковолодіння АДРЕСА_4, 1/2 частина земельної ділянки, кадастровий номер 0520681203:02:002:0039, площею 0,2500га, та 1/2 частина земельної ділянки, кадастровий номер 0520681203:02:002:0040, площею 0,0761га, розташовані по АДРЕСА_4 на яких розташований вказаний будинок.

Так, стаття 381 ЦК України визначає, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями».

Відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України, громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Таким чином, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Відповідно до статті 375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно із Свідоцтвом про державну реєстрацію, рішенням про державну реєстрацію від 02.03.2012 року, витягом № 33370536 «Про державну реєстрацію прав», будинок АДРЕСА_4 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, частка якого складає 1/1.

Відповідно до ст. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», громадянин, якому належить право приватної власності на жилий будинок (частину будинку), має право розпоряджатись цим майном на свій розсуд: заповідати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, передавати його в тимчасове користування іншим громадянам, юридичним особам та державі (статті 4, 15, 19). Встановлено, що дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в процесі оформлення документів на побудований будинок відмовилась від своєї частки на його користь, що не суперечить ст. 372 ЦК України.

Крім цього, колегія суддів враховує те, що позовних вимог про визнання даних земельних ділянок на будинку спільним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_7 ніким заявлено згідно вимог ЦПК України не було.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі Свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляді не підлягають. Проте, встановлено, що ОСОБА_2 мав таку можливість та на нерухоме майно зобов'язаний був отримати такі свідоцтва, при цьому перешкод йому ніхто не здійснював.

Відповідно до ч. 2 статті 1300 ЦК України, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Проте, встановлено, що ОСОБА_2 свідоцтв тільки на частку майна отримувати не бажав і не вимагав внесення змін у свідоцтва, або визнання їх недійсними.

Колегія суддів вважає, що збільшуючи заявлені позовні вимоги на стадії апеляційного розгляду справи новим об'єктом - земельною ділянкою в с. Гавришівка, що була приватизована ОСОБА_4 в 2008 році (державні акти серія ЯЖ №780113 від 08.12.2008 р. та ЯЖ №779818 від 08.12.2008 р. (т. 1 а.с. 55,56), позивачем ОСОБА_2 не враховано вимог ст.ст. 119, 303 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви та меж розгляду справи апеляційним судом. Крім цього, зазначене не відповідає нормам ст.ст. 57, 60 СК України щодо регулювання відносин актами цивільного законодавства з дня набрання ними чинності, в зв'язку з чим зміни від 11.01.2011 р. до ст. 61 СК України щодо спільної власності подружжя на земельну ділянку не застосовуються до правовідносин, що виникли набрання чинності цим законом (Вісник ВС №9/13).

Безпідставною є вимога щодо поділу будинку в с. Гавришівка, розташованого на цій ділянці, який згідно свідоцтва від 18.06.2009 р. (т. 1 а.с. 54) належить на праві приватної власності одноособово ОСОБА_4, яким кошти отримані в дар, а борги при будівництві повернуті ним особисто позичальникам після смерті дружини. В матеріалах справи (т. 2 а.с.135-151) наявні копії будівельного паспорта № 73 на забудову земельної ділянки виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_4 в АДРЕСА_4, дозвіл № 73 на виконання будівельних робіт від 13.02.2007 року виданий ОСОБА_4, проект забудови земельної ділянки виданий ОСОБА_4, договір купівлі-продажу житлового будинку від 01.07.2005 року по АДРЕСА_4 між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, рішення виконавчого комітету Гавришівськї сільради № 72 від 15.09.2005 року про надання дозволу на будівництво про надання ОСОБА_4 дозволу на будівництво житлового будинку і господарських споруд за вищевказаної адресою, рішення від 20.09.2005 року Гавришівської сільської ради про передачу земельної ділянки за вищевказаною адресою у приватну власність ОСОБА_4 та інше.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не достатньо сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, оскільки неповно з'ясовано вищевикладені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд не витребував у сторін у справі та належним чином не дослідив докази, що мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи.

Відповідно до ч.1 п.п.1,2,3,4 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі.

Також колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 травня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Розподілити спадщину спадкодавця ОСОБА_7, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності в ідеальних частках на:

- 1/9 частини квартири АДРЕСА_2;

- 1/6 частини квартири АДРЕСА_1;

- 1/6 від суми вкладів на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 у Вінницькій філії відділення Ощадбанку України № 8672/074;

- 1/6 вкладу в сумі 10000 грн. з нарахованими відсотками та компенсацією на електронній ощадній книжці НОМЕР_4 в ПАТ КБ «Приватбанк»;

- 510 простих іменних акції ВАТ «Укртелеком»;

- 1/6 вкладу з нарахованими відсотками та компенсацією, що зберігаються у відділенні «Пироговське» Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» від 26.02.2008р. згідно договору SAMDN25000700982704 на депозитному рахунку НОМЕР_5, у Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» від 11.06.2009р. на пенсійному картковому рахунку НОМЕР_6;

- 1/6 частину автомобіля марки «DAEWOO LANOS», державний номер НОМЕР_7.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., оплаті витрат на проведення експертизи в сумі 5372,64 грн., оплаті державного мита в сумі 1700 грн. та витрат на ІТЗ в сумі 120 грн., судового збору в сумі 224,10 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. В.В. Жданкін

В.С. Марчук

З оригіналом вірно.

Суддя :