Постанова № 35723073, 25.11.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2-а/260/211/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року суддя Ленінського районного суду м. Донецька Л.І. Хмельницька, розглянувши в порядку письмового провадження засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про визнання з нарахування та виплати їй допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трирічного віку в розмірі, встановленому у відповідності до ст.. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними та про зобов*язання відповідача здійснити перерахунок та виплату їй допомоги по догляду за дитиною у відповідності до ст.. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасовою втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років, з 12 липня 2013 року з урахуванням раніше виплачених сум допомоги.

Позивачка до судового засідання не з'явилась, надіслала на адресу суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність.

Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, надіслала на адресу суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Дорошева Г.І. до судового засідання не з'явилась, надіслала на адресу суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність та заперечення проти позову в яких зазначила, що відповідно до ст.95 Конституції України виключно законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно статті 21-23 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України. До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Закону України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44. Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III. Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року. Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ. Для врегулювання питання виплати за рахунок державного бюджету застрахованим особам Урядом 28.05.2008 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» пунктом 12 якої передбачено що з 22 травня 2008 року допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається застрахованим особам органами праці та соціального захисту населення та виплачується за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме ці питання регулюються постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751. Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Тобто виплата застрахованим особам регулюється постановами Кабінету Міністрів України № 530 та № 1751. З 01.01.2011 року набув чинності Бюджетний кодекс України № 2456 від 08/07/2010, п.1 ст. 89 якого передбачено, що видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

4) соціальний захист та соціальне забезпечення;

б) державні програми соціального захисту.

Статтею 102 передбачено, що субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та наступні роки не передбачається виплата за рахунок Державного бюджету України допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ, а виплата регулюється постановами Кабінету Міністрів України № 530 та № 1751.

Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради з 19.04.2013 р., як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як працююча особа, ;ця виплата регулюється п.12 ПКМУ № 530 та пп. 17-22 ПКМУ №1751.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001р. № 1751, затверджено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень. Позивачка не надавала відповідного пакету документів для проведення перерахунку з урахуванням вимог цього пункту.

З огляду на вищезазначене, відповідач вважає що Позивачу допомога призначається та виплачується управлінням згідно чинного законодавства у повному обсязі. Управління праці не має законних підстав здійснювати виплату соціальної допомоги по догляду за дитиною до 3 років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», т.я. цим законом передбачено, що розміри зазначених виплат встановлюються правлінням Фонду та виплачуються за рахунок коштів фонду, та статтею 50 , передбачено що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків. Вважає, що для вирішення питання щодо перерахування та виплати позивачці, як застрахованій особі коштів згідно статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» позивачка повинна звернутись за основним місцем роботи . Згідно статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»,Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду, який є некомерційною самоврядною організацією. Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної вище, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_2, у зв*язку з чим з 26.08.2013 року перебуває на обліку в УПСЗН Ленінської районної в м. Донецьку Ради та отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як особа, застрахована у системі соціального загальнообов*язкового державного соціального страхування в сумі 130 грн. на місяць.

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності ЗУ від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України правовідносини щодо виплати допомоги регулювались Законом № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалась на осіб, не застрахованих в системі загальнообов*язкового державного соціального страхування (ст. 13) та Законом № 2240-ІІІ «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цим Законами. Зокрема ст.. 43 Закону № 2240-ІІІ було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у разі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 1 січня 2008 року відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та пункту 3 Прикінцевих Положень цього Закону, пункту 22 Порядку про призначення та виплату державної допомоги сім'ям з дітьми затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50%; з 1 січня 2009 року -75%; з 1 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупнім доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Пунктами 23,25 розділу ІІ Закону № 107-VІ були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-ІІІ. Зокрема змінами до ст.. 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-ІІІ було включено ст.. 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VІ, в тому числі й п. 25 розділу ІІ Закону № 107-VІ щодо виключення ст..ст. 40-44 Закону № 2240-ІІІ.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107- VІ було передбачено, що розділ ІІ цього Закону діє до 31 грудня 2008 року .

Таким чином, з часу проголошення рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-ІІІ, а з 01 січня 2009 року- ст.ст. 13,15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26.12.2008 року № 835-VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст.. 45 ЗУ від 27 квітня 2010 року № 2154-V «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009 -2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240 -ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім*ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (п. 1). Новий ряд уряду на виконання ст.. 45 Закону № 2154- VІ не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-ІІІ на виконання ст.. 45 Закону № 2154 Кабінету Міністрів України не визначалися.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-ІІІ на виконання ст.. 46 Закону № 835-VІ та 45 Закону № 2154- VІ Кабінетом Міністрів України не визначались.

В подальшому ані Закон України «Про Державний бюджет на 2011 рік» ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік» ані будь-якими іншими Законами не встановлювався інший розмір допомоги ніж в Законах № 2811-ХІІ та № 2240-ІІІ.

Оскільки судом встановлено, що спір виник щодо виплати допомоги у 2013 році особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов*язкового державного соціального страхування, то за таких обставин суд дійшов висновку що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240-ІІІ, відповідно до ст.. 43 якого, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасовою втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Крім того, слід зазначити, що така правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного Суду України від 21.08.2012 року по справі № К/9991/33496/12 та в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року у справі 21-410а12.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні, на обліку в УПСЗН Ленінської районної у м. Донецьку ради позивачка знаходиться з 26.08.2013 року, таким чином, її вимоги підлягають задоволенню саме з цієї дати до дня ухвалення постанови- 25.11.2013 року, тобто на час встановлення порушення прав позивачки. За період з 12.07.2013 року по 26.08.2013 року та до досягнення дитиною трирічного віку- задоволенню не підлягають, оскільки, в зазначений період позивачка не перебувала на обліку та у відповідності до вимог КАСУ захисту підлягають лише порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8,22,46,48 Конституції України, ЗУ «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст..ст. 5,15 ЗУ «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», Рішеннями КСУ від 14.12.2000 р. та № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, та ст.ст. 3, 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі, встановленому ст.. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в період з 26.08.2013 року по 14.11.2013 року- протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 26.08.2013 року по 25.11.2013 року, та виплатити цю допомогу з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Л.І.Хмельницька