Рішення № 35718839, 02.12.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/7080/13-ц

02 грудня 2013 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бабій С.О., при секретарі судового засідання Сліпченко С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання неправомірною відмову відділення у направленні позивача на МСЕК та зобов'язання Відділення направити позивача на МСЕК для встановлення ступеня втрати професійної працездатності. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до наказу Павлоградської міської санітарно-епідеміологічної станції № 1539 від 04.08.10 «Про розслідування випадку хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1» було затверджено комісію та наказано провести позапланове комісійне розслідування випадку хронічного захворювання у ОСОБА_1, на ліквідованому підприємстві. За результатами розслідування комісією 16.08.10 був складений акт за формою П-4 щодо професійного захворювання ОСОБА_1, з діагнозом пневмоконіоз, який виник у зв'язку з тривалою дією шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалістю технологічних процесів, та який затверджений головним державним лікарем м. Павлограда. Позивач звертався до відповідача із заявою про видачу направлення на МСЕК для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності у зв'язку з отриманням професійним захворюванням - пневмоконіозом. Однак відповідач відмовив позивачу у видачі направлення на МСЕК у зв'язку з оскарженням до суду акту за формою П-4 від 16.08.10.

05.12.12 позивач на свій запит отримав відповідь від Дніпропетровського окружного адміністративного суду про те, що відповідний позов до суду не надходив.

Позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, проте ухвалою суду від 17.04.2013 р. провадження у справі було закрито з мотивів належності спору до цивільної юрисдикції.

В судове засідання позивач не прибув, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Ліневич Л.В. у судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову. Зазначив, що звернення позивача до суду є передчасним, оскільки відповідачем було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов про визнання недійсним та скасування акту за формою П-4 від 16.08.10 р. Також вважає, що позивач не позбавлений можливості позивача отримати направлення на огляд від лікувального закладу або профспілкового органу. Також вважає, члени комісії не мали підстав для підписання акту за формою П-4, оскільки підприємство, робота на якому викликала виникнення у ОСОБА_1, хронічне професійне захворювання - Шахтобудівельне управління №1 - ліквідовано, а Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою КМУ від 25.08.04 №1112, розслідування випадків хронічних професійних захворювань в разі ліквідації підприємства без правонаступника не передбачено.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 05.08.2010 р. та затвердженого головним державний санітарним лікарем м. Павлограда Петленко Г.М. 16.08.10, за формою П-4, позивачу визначений діагноз пневмоконіозу, який виник у зв'язку з тривалою дією шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалістю технологічних процесів (а.с.7). Від підписання акту вдмовився з викладенням окремої думки члена комісії Сидорова Н.М., яка була представником комісії від відповідача, а саме: термін перебування ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих і важких умов праці під час трудового процесу в ШБУ № 1 комбінату «Дніпрошахтобуд»складав приблизно 5 місяців; після припинення контакту Павленко із шкідливими виробничими факторами та важкими умовами праці пройшло більше 13 років, так як 10.06.1997 року був звільнений за власним бажанням; звільнення з ШБУ № 1 комбінату «Дніпрошахтобуд»ОСОБА_1 на підставі запису в трудовій книжці було здійснено без медичних застережень (а.с.9)

Відповідач, як вбачається із змісту його листа від 14.08.12 №3064 відмовив позивачу у виданні направлення на огляд МСЕК для встановлення ступеню втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, отриманим на виробництві (а.с.5).

Відповідно до п. 68 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ №1112 від 25 серпня 2004 року, чинного на час виникнення відповідних правовідносин, професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікульно-профілактичного закладу. У разі необхідності до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем знаходження підприємства, первинної організації профспілки.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», огляд потерпілого для визначення ступеню втрати працездатності проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.

Згідно з п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03 грудня 2009 року №1317, медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Пунктом 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03 грудня 2009 року №1317, ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров'я яких пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури.

Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання.

Відповідно до підп.3 п.81 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою КМУ від 25 серпня 2004 року №1112, у разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання, лікувально-профілактичний заклад, що обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, направляє потерпілого на МСЕК для встановлення ступеня втрати ним професійної працездатності.

Отже, за наявності інших необхідних документів, для можливості огляду потерпілого працівника на МСЕК для встановлення ступеня втрати ним професійної працездатності, обов'язковим є відповідне направлення. Причому, саме відповідач являється однією з установ, яка повинна надавати таке направлення.

У позивача як потерпілого в силу вищезгаданих нормативних актів є право вибору установи, яка повинна надати дане направлення, а у відповідача - обов'язок його видати за зверненням особи.

До того ж, відповідачем не надано доказів того, що позивач працював станом на 05.08.2010 р. чи був або залишався членом профспілки, отже міг взяти це направленні у профспілкового органу, в роботодавця, чи у лікувальному закладі, який обслуговує підприємство.

Самостійне звернення позивача до органів МСЕК (після одержання акту від 05.08.2010 р. за формою П-4) для визначання ступеня втрати професійної працездатності неможливе лише за заявою потерпілого без вищезгаданого направлення, адже не є повторним,

На думку суду, лише певні недоліки акта за формою П-4 також не могли бути законною підставою для видачі позивачу такого направлення відділенням Фонду, оскільки в цілому акт відповідає встановленій формі, представник даного відповідача (на якого в силу п.83 «Порядку…», затвердженого Постановою КМУ від 25 серпня 2004 року №1112 покладено контроль за документальним оформленням розслідування причин профзахворювань) брав участь у складанні акту, хоча і відмовився від його підписання із викладенням окремої думки.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом враховується, що позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у із позовом, відповідач та позовні вимоги за якими є тотожними тим, які є у даній справі, і ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р. провадження у справі було закрито.

Право кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановлений законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (зокрема, рішення ЄСПП у справі «X і Y проти Нідерландів»).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються (для позивача це стаття 1 Першого Протоколу), має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі. На національному рівні має бути гарантований правовий захист задля реального забезпечення прав і свобод, передбачених цією Конвенцією, коли держава має певну свободу розсуду щодо форм засобів захисту, але, у всякому випадку забезпечує їх ефективність як на практиці, так і за законом: можливість розглянути вимогу за суттю і надати захист в сенсі запобігання чи припинення подальшого тривання стверджуваного порушення (рішення ЄСПП у справі «Кудла проти Польщі»).

Відповідно до ч.1., абз. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зобов'язання відповідача надати позивачу направлення на проходження МСЕК відновить його права, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13, оскільки не суперечить положенням ст. 16 ЦК України. Зокрема, ч. 2 указаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова відповідача видати позивачу на МСЄК направлення була безпідставною, тому вважає необхідним позов задовольнити, зобов'язавши відповідача надати позивачу відповідне направлення.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подачу позову.

Керуючись ст.ст.16 ЦК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004року за №1112, ст. ст. 5-8, 10,11, 57, 60, 84, 88, 209, 212, 214-215, 224-228, 294 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати відмову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області у направленні ОСОБА_1 на МСЕК неправомірною.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 направлення на проходження МСЕК для встановлення втрати професійної працездатності.

Стягнути з Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлоград на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. О. Бабій