Рішення № 35715454, 03.12.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7120/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

при секретарі Тищенко К

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4,3-я особа ОСОБА_5,управління Держземагенства в м.Ірпені про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та про стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду із позовом,відповідно до якого зазначила,що їй по праву власності належить 0,1000 га земельної ділянки АДРЕСА_1.3-й особі по справі ОСОБА_5 також по праву власності належить 0,1000га земельної ділянки АДРЕСА_1.

Відповідачі по справі -їх сусіди.Їм також належить земельна ділянка АДРЕСА_2.24.08.2013р вони із сестрою вирішили на місці старого паркану встановити новий.Але встигли поставити лише 20 м.Відповідачі по справі почали сваритись,забороняли встановлювати паркан.Вона -позивачка змушена була викликати міліцію.До кінця вони паркан не встановили.Відповідачі почали претендувати на частину її земельної ділянки,вимагають,щоб вона відступила від межі майже 1 м 20 см,забороняють ставити паркан,перешкоджають їй у користуванні земельною ділянкою.Земельною ділянкою вона користується з 1999р.Рішенням Гостомельської селищної ради від 14.04.1998р ОСОБА_6-її матері було передано у приватну власність земельну ділянку площею 2000 кв.м.Площа та конфігурація земельної ділянки не змінювалась.Крім цього,відповідачі під час проведення на своїй земельній ділянці земляних робіт засипали частину її-позивачки земельної ділянки.Своїми незаконними діями відповідачі заподіяли їй моральну шкоду,яку вона оцінює в 10000гр.

Позивачка просить зобов»язати відповідачів не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 та в поновленні меж-встановленні нового паркану на місці старого.Зобов»язати відповідачів прибрати грунт з її земельної ділянки.Стягнути із відповідачів моральну шкоду 10000гр.

Позивачка та її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з»явилась,до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився,до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали,просили у позові відмовити з тих підстав,що

3-я особа ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник управління Держземагенства в м.Ірпені у судове засідання не з»явився,про день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд,заслухавши пояснення сторін,покази свідків,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси».

Відповідно до ст..11 ч 1 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі».

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України»Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.. 61 цього Кодексу».

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини».

У судовому засіданні встановлено,що згідно Державного акту на право власності на землю серії РЛ № 596423 від 28.07.2011р позивачка є власником земельної ділянки пл..0,1000га по АДРЕСА_1 (а.с.6).3-я особа ОСОБА_5 згідно Державного акту на право власності на землю серії РЛ № 598422 від 28.07.2011р також є власником земельної ділянки пл..0,1000га по АДРЕСА_1 (а.с.7)

Також,у судовому засіданні було встановлено,що відповідачка ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2012р купила у ОСОБА_3 земельну ділянку пл.. 0,0284га по АДРЕСА_2,що стверджується копією договору купівлі-продажу (а.с.43-44) та копією Державного акту на право власності на землю,виданого на ім.»я ОСОБА_3 10.03.2010р із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 (а.с.45).

Крім того,у судовому засіданні було встановлено,що відповідачка ОСОБА_4 15.05.2013р уклала договір з ПП «Геополісся» на виконання проектно-вишукувальних робіт по винесенню меж земельної ділянки АДРЕСА_2 у натурі (а.с.46-49).

У процесі виконання даних робіт було виявлено,що земельна ділянка ОСОБА_1 на 1м 19 см заступає на земельну ділянку ОСОБА_4,що стверджується зведеним планом земельних ділянок (а.с.50),а також показами свідка ОСОБА_8,який працює в ПП «Геополісся».

Крім того,у судовому засіданні було встановлено,що у серпні 2013р позивачка та 3-я особа по справі ОСОБА_5 мали намір встановити паркан,який розділяє земельні ділянки позивачки та відповідачів,але в ході встановлення даного паркану між сторонами виник спір.

Позивачка просить зобов»язати відповідачів не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 та в поновленні меж-встановленні нового паркану на місці старого.Дані позовні вимоги позивачки не підлягають до задоволення,поскільки суду не було надано доказів тих обставин,що відповідачі по справі чинять їй перешкоди у користуванні її земельною ділянкою та чинять перешкоди у встановленні паркану саме по межі,визначеній Державним актом на право власності на землю серії РЛ № 596423 від 28.07.2011р.

Позивачка згідно позову та у судовому засіданні зазначає,що межа ,яка розділяє земельні ділянки позивачки та відповідачів ніколи не змінювалась,що паркан по даний межі стоїть тривалий час і ніколи не переносився. Однак,у судовому засіданні було встановлено,що на земельну ділянку АДРЕСА_1 декілька раз виготовлялись Державні акти на право власності на землю.Так,у 1999р спірна земельна ділянка АДРЕСА_1 пл.. 2000 кв.м була передана у приватну власність ОСОБА_6,що стверджується копією державного акту (а.с.77,103-118).У 2003р ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.01.2003р отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 пл.. 0,1999 га,що стверджується копією Державного акту (а.с.76,130-142).У 2004р позивачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину отримала Державний акт на земельну ділянку АДРЕСА_1 пл.. 2000 кв.м (а.с.9,70-83).22.12.2004р позивачка подарувала 3-й особі ОСОБА_5 1\2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с.119-129).28.07.2011р позивачка та 3-я особа ОСОБА_5 отримали Державні акти на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 (а.с.6,7,84-102).

При розгляді даної справи по суті позивачкою не було надано до суду доказів тих обставин,що межі земельної ділянки,яка перебуває у її власності та користуванні та яка була вигороджена парканом,відповідають межам,зазначеним у її Державному акті серії РЛ № 596423 від 28.07.2011р., не надано доказів тих обставин,що позивачка ставила новий паркан відповідно до межі,визначеної даним Державним актом ,з даного приводу відсутній висновок спеціалістів,з даного приводу позивачка не зверталась до Гостомельської селищної ради і дане питання не розглядалось відповідною комісією.При вирішенні спору по суті суд не може прийняти до уваги покази свідка ОСОБА_10 ,поскільки даний свідок не є спеціалістом у сфері земельних правовідносин і не може стверджувати той факт,що паркан,який стояв раніше та який хоче поновити позивачка, відповідає межі,зазначеній у Державному акті серії РЛ № 596423 від 28.07.2011р. Сама та обставина,що спірний паркан ніколи не переносився не може свідчити про те,що він стоїть по межі,визначеній Державним актом серії РЛ № 596423 від 28.07.2011р.

Крім того,як уже зазначалось раніше,у судовому засіданні було встановлено,що відповідачка ОСОБА_4 15.05.2013р уклала договір з ПП «Геополісся» на виконання проектно-вишукувальних робіт по винесенню меж земельної ділянки АДРЕСА_2 у натурі (а.с.46-49).У процесі виконання даних робіт було виявлено,що земельна ділянка ОСОБА_1 на 1м 19 см заступає на земельну ділянку ОСОБА_4,що стверджується зведеним планом земельних ділянок (а.с.50).Заперечуючи проти даного зведеного плану та показів свідка ОСОБА_8,позивачка не надала до суду доказів,які спростовують даний зведений план та покази свідка.

Крім того,позивачкою не оспорюється Державний акт на право власності на землю,виданого на ім.»я ОСОБА_3 10.03.2010р,який був підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2012р та який був підставою для переходу права власності на дану земельну ділянку до ОСОБА_4

Враховуючи викладене,суд відмовляє позивачці у позовних вимогах в частині зобов»язання відповідачів не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 та в поновленні меж-встановленні нового паркану на місці старого.

Позивачка також просить зобов»язати відповідачів прибрати грунт з її земельної ділянки. Дані позовні вимоги також не підлягають до задоволення,поскільки суду не було надано доказів тих обставин,що грунтом засипано саме земельну ділянку позивачки.Суд не приймає до уваги акт депутата,який був складений 08.09.2013 депутатом Гостомельської селищної ради Шальман Т.В ,поскільки з даного акту вбачається,що він був складений зі слів позивачки. Будь яких інших доказів з даного приводу суду надано не було.

Щодо вимог позивачки в частині стягнення із відповідачів моральної шкоди в суммі 10000гр.,то відповідно до ст. 1167 ЦК України "Моральна шкода,завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями ,діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою,яка її завдала,за наявності її вини,крім випадків,встановлених ч 2 цієї статті".При вирішенні питання про розмір завданої позивачам моральної шкоди суд керується Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р № 4 "Про судову практику відшкодування моральної(немайнової )шкоди,а саме п 9 даної постанови,згідно якого "Розмір відшкодування моральної(немайнової)шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань,з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.Зокрема,враховується характер і тривалість страждань,стан здоров"я потерпілого,тяжкість завданої травми,наслідки тілесних ушкоджень,істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках..."Суду не було надано жодного доказу на підтвердження тих обставин,що неправомірними діями відповідачів позивачці було заподіяно моральну шкоду,у чому дана моральна шкода полягає та який її розрахунок. Тому суд відмовляє позивачці у позовних вимогах про стягнення із відповідачів моральної шкоди.

На підставі ст. 152,155,158 ЗК України ,керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 у позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 03.12.2013р.

Суддя: С. І. Оладько