Ухвала суду № 35713319, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 816/2614/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 816/2614/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ «Кременчуцький елеватор», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012 №0013462301/244, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2011 року на 12663,00 грн, №0013452301/1911, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 22 410,00 грн, з яких: 22 409,00 грн за основним платежем, 1,00 грн штрафні (фінансові) санкції, а також №0013442301/1910, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 40299,00 грн, з яких: 40299,00 грн за основним платежем.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.11.2012 №0013452301/1911 та від 29.11.2012 №0013442301/1910 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 771,00 грн. основного платежу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судового збору .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Кременчуцький елеватор", Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби подали апеляційні скарги.

ТОВ "Кременчуцький елеватор" в апеляційній скарзі просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форма "р" від 29.11.202 року № 0013442301/1910 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 14528,00 грн., форма "В4" від 29.11.2012 року № 0013462301/244 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12663,00 грн.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012 №0013452301/1911 та від 29.11.2012 №0013442301/1910 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 771,00 грн. основного платежу..

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.10.2012 по 30.10.2012 згідно наказу від №2588 від 26.10.2012 та повідомлення від 26.10.2012 №33730/10/22 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Кременчуцький елеватор» з питань взаємовідносин з ПП «Мін Агро» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 та ТОВ «Інтер Агро-Союз» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на 40299,00 грн (за ІІ квартал 2011 року на 25771,00 грн, за ІV квартал 2011 на 14528,00 грн), а також заниження ПДВ за травень 2011 року на 22409,00 грн, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року у сумі 12 633,00 грн, чим порушено вимоги пункту 135.1., підпункту 135.5.4. пункту 135.5. статті 135, підпункту 138.1.1. пунктів 138.1., 138.4., статті 138, пунктів 198.1., 198.6. статті 198, пункту 201.6., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт перевірки №4472/22-209/33081783 від 30.10.2012 /том 1 арк. с. 26-40/.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 №0013462301/244, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2011 року на 12663,00 грн, №0013452301/1911, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 22 410,00 грн, з яких: 22 409,00 грн за основним платежем, 1,00 грн штрафні (фінансові) санкції, а також №0013442301/1910, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 40299,00 грн, з яких: 40299,00 грн за основним платежем /том 1 арк. с. 54-56/.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.11.2012 №0013452301/1911 та від 29.11.2012 №0013442301/1910 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 771,00 грн. основного платежу за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 40299,00 грн та з ПДВ у розмірі 22409,00 грн стали господарські правовідносини позивача з ПП «Мін Агро», ТОВ «Інтер Агро-Союз», ФОП ОСОБА_1

20.04.2011 між позивачем та ПП «Мін агро» укладено договір поставки соєвих бобів /том 1 арк. с. 117/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Мін агро» позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, виписки по особовому рахунку /том 1 арк. с. 118-136/.

Транспортування товару здійснювалось власним транспортом контрагента, на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні /том 1 зворотній бік арк. с.119, 123, 127, 131/.

20.06.2011 між позивачем та ТОВ «Інтер Агро-Союз» укладено договір поставки соєвих бобів /том 1 арк. с. 138/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтер Агро-Союз» позивачем надано рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладну, виписку по особовому рахунку /том 1 арк. с. 138-142/.

На підтвердження зазначених операцій позивачем також надано журнали-ордери та карти по рахункам /том 1 арк. с. 143-146/.

З метою подальшої реалізації придбаної сої позивач уклав договір переробки давальницької сировини з ТОВ «Сільгосппродукт», на підтвердження чого позивач надав договір, акти передачі сировини на переробку, акти розрахунку виходу продукції з давальницької сировини, акт прийняття-передачі продукції з давальницької сировини /том 1 арк. с. 232-242/.

Перероблену продукцію, а саме: жим соєвий та масло соєве позивач реалізовував ТОВ «Агро-Овен», ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровский» /том 2 арк. с. 1-12/.

На підставі господарських операцій з ПП «Мін агро», ТОВ «Інтер Агро-Союз» позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит у розмірі 22409,00 грн.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Мін агро», ТОВ «Інтер Агро-Союз» на час здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Кременчуцький елеватор» відповідач не надав.

Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з ПП «Мін агро», ТОВ «Інтер Агро-Союз», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача щодо заниження позивачем ПДВ у розмірі 22409,00 грн та заниження податку на прибуток на 25771,00 грн.

Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення від податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року №№0013452301/1911, 0013442301/1910 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на 25771,00 грн. та з ПДВ 22410,00 грн. прийняті за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосуванні норм законодавства.

Колегія суддів також вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форма "Р" від 29.11.202 року № 0013442301/1910 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 14528,00 грн., форма "В4" від 29.11.2012 року № 0013462301/244 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12663,00 грн. , з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 30.03.2011 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання останнім послуг по перевезенню /том 1 арк. с. 147/.

На підтвердження отриманих послуг перевезення позивачем надано рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки по особовому рахунку /том 1 арк. с. 148-157/.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання - передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг), який повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», або інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовґязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.

Як вбачається з актів виконаних робіт №№44, 46, 47 /том 1 зворотній бік арк. с. 148, 151, 154/ ФОП ОСОБА_1 виконано послуги по перевезенню.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, що вказані акти не містять переліку послуг, які було виконано ФОП ОСОБА_1 та їх вартості, тому акти виконаних робіт не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Прикладені до актів переліки населених пунктів із зазначеною вагою та прізвищем також не дають змоги конкретизувати господарську операцію, оскільки не містять кілометражу та іншого населеного пункту (з якого чи в який здійснювалось перевезення). Крім того, зазначені переліки не є частиною актів виконаних робіт.

Зазначені акти як і податкові накладні не дають змоги встановити зв'язок між отриманими позивачем послугами по перевезенню від ФОП ОСОБА_1 зазначеними в цих актах та наданими товарно-транспортними накладними /том 2 арк. с. 13-86/.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про заниження податку на прибуток у розмірі 14528,00 грн та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 12633,00 грн по господарським операціям з отримання послуг перевезення від ФОП ОСОБА_1.

Отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 №0013462301/244 та №0013442301/1910 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 14 528,00 грн прийняті податковим органом у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства .

На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 816/2614/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.