Постанова № 35712798, 07.11.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року справа № 823/453/13-а

17 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача -Чепурної С.А. (за довіреністю),

представника відповідача - Левенець А.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мареллі» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мареллі» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013р. №0000722301 та №0000732301 на загальну суму 126 233 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 21.01.2013р. №19/22-12/36262384 «Про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мареллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП «УкрПромСпецКомплект-3» у період з 01.11.2011р. по 30.06.2012р.», згідно з висновками якого встановлено включення до податкового обліку господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «УкрПромСпецКомплект-3», які фактично не здійснювались, внаслідок чого позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість на загальну суму 20980 грн., та п.1.32 ст.1, п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 100008 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ «Мареллі» та ПП «УкрПромСпецКомплект-3» підтверджені договорами купівлі-продажу товару, видатковими, податковими накладними, які складені у відповідності до вимог законодавства, товар оплачений позивачем у повному обсязі та використаний у власній господарській діяльності. Також на момент здійснення господарських операцій в ЄДР містився запис про державну реєстрацію юридичної особи ПП «УкрПромСпецКомплект-3», яке знаходилось на податковому обліку та було зареєстроване як платник податку на додану вартість і сплатило всі податки до бюджету. Вважає, що висновки перевірки обґрунтовані порушеннями податкового законодавства, встановленими при проведенні перевірки контрагента позивача ПП «УкрПромСпецКомплект-3», однак з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право віднесення господарських операцій до податкового обліку не може ставитися в залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, неправомірні дії контрагента позивача стосуються лише господарської діяльності вказаного контрагента і не доводять порушення податкового законодавства позивачем. З огляду на зазначене висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях зазначив, що надані позивачем до перевірки видаткові накладні складені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них не зазначені всі необхідні реквізити, зокрема, прізвище, ім'я по батькові осіб, які відпустили та отримали товар, місце складання видаткових накладних. Також відповідно до пункту 2.2 договору купівлі-продажу запасних частин передбачено, що поставка здійснюється визначеним сторонами способом, який вказується у додатках. Проте, додатки до договору позивачем не надані. Також відповідно до пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, однак підписи на податкових накладних візуально різняться, відповідно підписувалися не уповноваженою особою. Також за висновком перевірки контрагента ПП «УкрПромСпецКомплект-3» за період 01.01.2011р. по 27.06.2012р. господарські операції між вказаною юридичною особою та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються, виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. З огляду на вказані обставини прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення є законними і скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мареллі» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 19.11.2008р. (ідентифікаційний код юридичної особи 36262384). Згідно свідоцтва № 100255673 від 28.11.2009р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мареллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП «УкрПромСпецКомплект-3» у період з 01.11.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 21.01.2013р. №19/22-12/36262384.

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, внаслідок чого завищено валові витрати за період 01.01.2011р. по 31.03.2011р. на суму 5062 грн., та порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2-4 квартали 2011р. та 1-2 кв. 2012р. на загальну суму 94946 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011р. на суму 16030 грн., за 3 кв. 2011р. на суму 24608 грн., за 4 кв. 2011 на суму 24037 грн., за 1 кв. 2012р. на суму 8258 грн. за 2 кв. 2012р. на суму 22013 грн.

За висновком перевірки в результаті вказаного порушення встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 100008 грн., в т.ч. за 1 кв. 2011р. на суму 5062 грн., за 2-4 кв. 2011р. на суму 64675 грн., за 1-2 кв. 2012р. на суму 30271 грн.

Також перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. встановлено порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. на суму 20980 грн., в т.ч. в січні 2011р. на суму 314 грн., в лютому 2011р. на суму 286 грн., в березні 2011р. на суму 412 грн., в квітні 2011р. на суму 1676 грн., в травні 2011р. на суму 325 грн., в червні 2011р. на суму 1239 грн., в липні 2011р. на суму 1418 грн., в серпні 2011р. на суму 1748 грн., в вересні 2011р. на суму 1773 грн., в жовтні 2011р. на суму 844 грн., в листопаді 2011р. на суму 2996 грн., в грудні 2011р. на суму 883 грн., в січні 2012р. на суму 1075 грн., в лютому 2012р. на суму 164 грн., в березні 2012р. на суму 412 грн., в квітні 2012р. на суму 1219 грн., в травні 2012р. на суму 1761 грн., в червні 2012р. на суму 2435 грн..

За висновком перевірки в результаті вказаного порушення занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 20980 грн., в т.ч. за лютий 2012 року у сумі 15153 грн., за березень 2012 року у сумі 412 грн., за квітень 2012 року у сумі 1219 грн., за травень 2012 року у сумі 1761 грн., за червень 2012 року у сумі 2435 грн.

Фактичною підставою виявлених порушень податкового законодавства стало відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з придбання товару (запасних частин) ПП «Укрпромспецкомплект-3», які на думку відповідача фактично не здійснювались, тому надані до перевірки податкові та видаткові накладні не відображають реальних господарських операцій і не є первинними документами бухгалтерського обліку, тому їх відображення у податковому обліку здійснено з порушенням вимог податкового законодавства.

На підставі акта перевірки від 21.01.2013р. № 19/22-12/36262384 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013р. №0000722301, яким зменшив позивачу від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 100008 грн., в тому числі 69737 грн. за основним платежем і 30271 за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013р. №0000732301, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26 225 грн., в тому числі 20 980 грн. за основним платежем та 5245 грн. за штрафними санкціями.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, що регулював відносини у сфері справляння податку на прибуток до 31.12.2010р., передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 вказаного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З 01.01.2011р., відносини, що виникають у сфері справляння податків, а в частині оподаткування податком на прибуток - з 01.04.2011р., регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Кодексу витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (нарахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом вказаних норм право на валові витрати, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (з 01.04.2011р.) та право на податковий кредит виникає у платника податків лише у разі фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів чи послуг.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 138.2 вказаної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відтак, здійснення господарських операцій повинно підтверджуватись первинними документами бухгалтерського обліку, які відображають їх фактичне здійснення. При відсутності фактичного здійснення господарських операцій первинні документи бухгалтерського обліку не мають юридичної сили та не підтверджують право платника податків на валові витрати, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (з 01.04.2011р.) та право на податковий кредит.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «УкрПромСпецкомплект-3» (Продавець) були укладені договори купівлі-продажу від 18.01.2012р. № 33/1 та від 18.11.2012р. № 10/16, на виконання яких ПП «УкрПромСпецкомплект-3» передав, а позивач прийняв товар (запасні частини) за видатковими накладними, перелік яких зазначено у акті перевірки, всього на загальну суму 125812 грн. 84 коп., в т.ч. ПДВ 20968 грн. 80 коп. Крім цього, ПП «УкрПромСпецкомплект-3» за вказаними господарськими операціями видав податкові накладні, перелік яких міститься у акті перевірки, на загальну суму 125881 грн. 24 грн., в т.ч. ПДВ 20980 грн. 20 коп. Копії видаткових та податкових накладних містяться в матеріалах справи.

Разом з цим, за висновком перевірки видаткові накладні не відображають реальні господарські операції між позивачем та ПП «УкрПромСпецКомплект-3».

Вказаний висновок обґрунтований порушеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: відсутністю у видаткових накладних місця складання, прізвищ особи, яка відвантажила товар, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, відповідальну за складання документа, та відображенням у видаткових накладних господарських операцій, які фактично не здійснювались.

На думку відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ПП «УкрПромСпецКомплект-3» свідчать ті обставини, що вказане підприємство створене ОСОБА_3 з метою незаконної конвертації грошових коштів, без наміру здійснювати господарську діяльність та його рахунки використовувались для ухилення від сплати податків і легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, підприємствами реального сектору економіки. На підтвердження вказаних обставин відповідач послався на акт ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. № 463/22/11/31489369 про результати проведення перевірки ПП «Укрспецкомплект-3» (код 31489369) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р., висновки якого в свою чергу ґрунтуються на висновку ГВПМ ДПІ у м. Черкасах від 02.07.2012р. №2266/07-513.

Крім цього, постановою слідчого СУ ДПС у Черкаській області лейтенанта податкової міліції Таборової К.Ю. від 18.07.2012р. про порушення кримінальної справи №2511200038 встановлено, що ОСОБА_3, будучи директором і головним бухгалтером ПП «УкрПромСпецКомплект-3», використовуючи реквізити вказаного підприємства та завідомо підроблені документи, проводив безтоварні операції, прикриваючи таким чином незаконну діяльність, надавши незаконні послуги по мінімізації податкових зобов'язань по сплаті податків до державного бюджету та по переведенню безготівкових коштів у готівкові різними суб'єктами господарської діяльності Черкаської області та інших регіонів України.

Також на думку відповідача відсутність реального здійснення господарської діяльності ПП «УкрПромСпецКомплект-3» підтверджується відсутністю останнього за місцезнаходженням, а саме: м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, буд. 189/1, кв.70.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-Х1У первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач посилається на відсутність у видаткових накладних прізвища особи, яка відвантажила товар, разом з цим цей реквізит первинного документа бухгалтерського обліку статтею 9 вказаного Закону як обов'язковий не передбачений, тому порушення в цій частині відсутнє.

Щодо місця складання видаткових накладних суд зазначає, що у досліджених у судовому засіданні видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, місце їх складання не вказане.

Разом з цим, відповідно до статті 4 Закону №996 одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, який передбачає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

У видаткових накладних особами позивача, які отримували товар, вказані працівники позивача Лазаревич С.А. та Гладун В.О., які, будучи у судовому засіданні представниками позивача, пояснили, що отримували товар за адресою: м. Черкаси, вул. Енгельса, 243/1, кім. 106.

У досліджених у судовому засіданні договорах купівлі-продажу від 18.01.2012р. № 33/1 та від 18.11.2012р. № 10/16 у реквізитах ПП «УкрПромСпецКомплект-3» також зазначена вказана адреса.

Оскільки місце передачі товару підтверджено додатковими доказами, суд приходить до висновку, що відсутність у видаткових накладних місця їх складання сама по собі не позбавляє позивача права відображати вказані видаткові накладні у бухгалтерському та податковому обліку.

У судовому засіданні 29.10.2013р. представник позивача Лазаревич С.А. також пояснив, що ним дійсно, на підставі доручень, були одержані резино-технічні матеріали (підшипники, сальники, тощо) від працівника ПП «УкрПромСпецКомплект-3» за адресою: вул. Енгельса, 243/1, кім. 106, м. Черкаси, транспортування матеріалів здійснювалось легковим автомобілем позивача, оскільки товар був не об'ємний, а тому не потребував транспортування вантажними автомобілям. Отримані товари були передані ним до ремонтно-механічного цеху позивача та у подальшому використані для ремонту обладнання.

Аналогічні пояснення надані у судовому засіданні 04.11.2013р. представником позивача Гладуном В.О.

Згідно з наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.1995р. затверджено типову форму N2 "Подорожній лист вантажного автомобіля", яку введену в дію з 01.01.1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Крім того, згідно з наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» № 74 від 17.02.1998р. затверджено типову форму N3 «Подорожній лист службового автомобіля» та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу застосування подорожнього листа типової форми N3 та виконання положень Інструкції всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями, є обов'язковим.

Позивачем на підтвердження транспортування товару надані подорожні листи вантажного та легкового автомобіля, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, транспортування товару підтверджується належними письмовими доказами.

Представник позивача бухгалтер Скринська Н.М. пояснила, що отримані у період з 01.11.2011р. по 30.06.2012р. запасні частини від ПП «УкрПромСпецКомплект-3» проведені (оприбутковані) по бухгалтерському обліку, що підтверджується доданими до матеріалів справи звітами за вищезаначений період та використані на поточний ремонт обладнання ТОВ «Мареллі», що також підтверджується наявними у матеріалах справи актами про списання.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надані наявні в матеріалах справи звіти про оподаткування товару та акти списання.

Актом перевірки позивача встановлено факт оплати товару, придбаного позивачем у ПП «УкрПромСпецКомплект-3»

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено факт одержання товару (запасних частин) від ПП «УкрПромСпецКомплект-3», його транспортування, оплати та використання у власній господарській діяльності.

Суд відкидає доводи відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною першою статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем не надано до суду висновок ГВПМ ДПІ у м. Черкасах від 02.07.2012р. №2266/07-513 та постанову слідчого СУ ДПС у Черкаській області лейтенанта податкової міліції Таборової К.Ю. від 18.07.2012р., тому посилання на вказані документи як на докази, що підтверджують відсутність господарської діяльності ПП «УкрПромСпецКомплект-3» є необґрунтованим.

Відповідачем додано до матеріалів справи повідомлення ф. 18-ОПП від 07.06.2012р. та від 06.09.2012р. про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а саме: м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Рози Люксембург, буд. 189/1, кв. 70, та рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «УкрПромСпецКомплект-3» від 28.08.2012р. № 60/15-610.

Однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013р. у справі № 823/264/13-а вказана обставина спростована.

Крім цього, суд бере до уваги, що оспорювані господарські операції були здійснені за іншою адресою, ніж зареєстрована у ЄДР адреса місцезнаходження, та до встановлення податковим органом відсутності вказаного підприємства за місцезнаходженням м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Рози Люксембург, буд. 189/1, кв.70.

З огляду на зазначене посилання відповідача на відсутність ПП «УкрПромСпецКомплект-3» за місцезнаходженням як на обставину, що підтверджує відсутність господарської діяльності останнього є необґрунтованим.

Додатки до договорів купівлі-продажу не є первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому їх наявність чи відсутність не свідчить про реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 кодексу платник податку на додану вартість зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Судом встановлено, що особою, яка підписала податкові накладні, вказано ОСОБА_3, який є директором ПП «УкрПромСпецКомплект-3».

Посилаючись на підписання податкових накладних неуповноваженою особою, відповідач вказує на візуальну різницю підписів на податкових накладних, стверджуючи таким чином, що податкові накладні підписані іншою, ніж ОСОБА_3, особою.

Разом з цим, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998р. за №705/3145 обставина щодо виконання підпису від імені особи у документі тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою встановлюється висновком почеркознавчої експертизи.

Відповідач не надав висновку судової експертизи, тому його посилання на вказану обставину є недоведеним.

Актом ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. № 463/22/11/31489369 про результати проведення перевірки ПП «Укрспецкомплект-3» (код 31489369) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р., встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р. щодо придбання ПП «Укрспецкомплект-3» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям (в тому числі позивачу) на суму 2430662 грн. не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, ПП «Укрспецкомплект-3» здійснювало діяльність, спрямовану на реалізацію операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, внаслідок чого не здійснювало господарської діяльності в розумінні п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Разом з цим, відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком платника податку є обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

За змістом вказаного припису межі юридичної відповідальності кожного платника податків поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування валових витрат чи податкового кредиту.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), яким визначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не надані докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача та його контрагентів щодо незаконного отримання позивачем податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями, тому вказана обставина є недоведеною.

Стаття 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи встановлені обставини за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та ПП «УкрПромСпецКомплект-3» за період з 01.11.2011р. по 30.06.2012р., і, як наслідок, не доведені порушення позивачем податкового законодавства, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013р. №0000722301 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Мареллі» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 100 008 (сто тисяч вісім) гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013р. №0000732301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Мареллі» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20980 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень за основним платежем та 5245 (п'ять тисяч двісті сорок п'ять) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 26 225 (двадцять шість тисяч двісті двадцять п'ять) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мареллі» (18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 37, ідентифікаційний код 36262384) 1 262 (одну тисячу двісті шістдесят дві) гривні 33 копійки судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Руденко

Повний текст постанови виготовлений 12 листопада 2013 року.