Ухвала суду № 35709903, 29.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-ц/796/10369 Головуючий у 1-й інстанції: Каліушка Ф.А.

Доповідач: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Круглик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОпалькоМирослави Іванівни - представника Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 768.47 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов укладеного між позивачем і відповідачем кредитного договору відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені договором, платежі, однак свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути.

Заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим заочним рішенням суду першої інстанції представник позивача в загальному порядку подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник позивача порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором у розмірі 768,47 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень) 47 коп., а також стягнути з гр. ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) витрати по сплаті судового збору у розмірі 344,10 грн. (триста сорок чотири гривні)) 10 коп., мотивуючи тим, що рішення суду є необґрунтованим та ухваленим з порушенням вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності, не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про посилання відповідача на застосування строків позовної давності, а тому застосовуючи строки давності суд порушив норми матеріального права, а саме статті 267 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача Опалько М.І. підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ « Дельта Банк», суд першої інстанції керувався тим, що вимоги позивача задоволенню не підлягають через пропуск строку позовної давності.

З таким висновком суду першої інстанції слід погодися з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 09 серпня 2006 року між ТОВ «КБ «Дельта», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 002-09118-090806.

Відповідно до п. 1.1 та п. 2.3 якого, позивач надає відповідачу грошові кошти (далі по тексту - кредит) в сумі 3 456 гривень на строк користування до 08 серпня 2008 року, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити відсотку у розмірі 5% річних та платежі за кредитом у встановлений у договорі строк в повному обсязі. А згідно з п. 2.8 цього договору погашення кредиту та оплата відсотків за його користування здійснюється починаючи з місяця що слідує за місяцем, в якому наданий кредит, щомісячно не пізніше 8 числа кожного місяця у розмір 235 грн.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, станом 23 січня 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним

договором становить 768, 47 грн., яка складається із заборгованості по відсоткам у розмірі 22,01 грн. та заборгованості за комісіями у розмірі 746,46 грн.

Згідно з ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі по тексту - ЗУ «Про захист прав споживачів») договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавць забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Аналогічні положення містяться у пункті 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» про те, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Встановивши, що між сторонами укладено споживчий кредит зі строком повернення кредиту до 08.08.2008 р., а з позовом до суду позивач звернувся 27.02.2013 р., тобто після спливу позовної давності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду без поважної причини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Опалько Мирослави Іванівни - представника Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» -відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: