Ухвала суду № 35709393, 27.08.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9813/13 Головуючий в 1 інстанції - Ісаєвська О.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рейнарт І.М.

при секретарі Мившук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПАТ «Банк Кіпру» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги мотивував тим, що 27.05.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 14/18-675/2011 та надано відповідачу кредит у розмірі 549 000,00 грн. Однак ОСОБА_2 свої зобов'язання перед позивачем не виконує, станом на 22.01.2013 року має заборгованість у розмірі 683 345 грн. 48 коп. Зазначив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 3468. У зв'язку з чим, просив в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: звернути стягнення на нежиле приміщення № 11 (одинадцять) (в літ. А), що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (ідентифікаційний код 19358784) за Кредитним договором № 14/18-675/2011 від 27.05.2011 року в сумі 683 345 (шістсот вісімдесят три тисячі триста сорок м'ять) грн..48 коп., з яких: заборгованість за простроченим кредитом - 55 538,35 грн., заборгованість за простроченими процентами - 137 939,70 грн., залишок за кредитом - 479 471,93 грн., нараховані проценти за кредитом - 10 395,50 грн. -

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, який посвідчений нотаріально 27.05.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 3467, а саме: звернуто стягнення на нежиле приміщення № 11, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62,60 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації - на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» судовий збір в розмірі 3 441 грн. 00 коп.

Не погодившись з таким рішенням , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі посилався на те, що при розгляді даної справи судом порушено норми процесуального права (ст. 224 ЦПК України) та неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначив, що судом не враховано того, що відповідач не згоден з сумою боргу, яку вказує банк в позовній заяві та вважає, що позивач зависив суму боргу по договору, а суд першої інстанції прийнявши рішення без участі відповідача позбавив відповідача можливості надати суду докази сплати платежів по кредитному договору та захистити себе від неправомірних вимог банку, чим порушив норми процесуального права, передбачені ч.2 ст.10 ЦПК України згідно яких, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та ч.4 ст.10 ЦПК України, згідно яких суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Посилався на те, що судом при розгляді даного спору безпідставно не застосовано норми ч.3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд безпідставно стягнув достроково всю суму отриманого кредиту, не дивлячись на те, що кредит видавався банком на сім років та термін його погашення ще не настав. Апелянт вважає, що вимога банку про дострокове погашення кредиту без розірвання або припинення кредитного договору суперечить умовам кредитного договору. Зазначив, що судом не враховано того, що в матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує отримання позичальником кредиту в сумі 549000,00 грн. Судом не взято до уваги той факт, що оскільки кредитні кошти за укладеним кредитним договором надавалися для споживчих потреб, то на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у даній справі поширюється Закон України «Про захист прав споживачів». Крім того, судом не враховано того, що позивачем не надано доказів в підтвердження заявлених вимог. Виписка з рахунку не підписана посадовою особою, не містить належних реквізитів, які повинен мати документам та не завірена печаткою позивача, тобто рішення першої інстанції повинно бути скасовано оскільки базується на неналежних доказах.

До апеляційного суду відповідач та його представник не з`явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач не повідомив про причини своєї неявки до апеляційного суду.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, через перебування його в іншому суді, колегія суддів відхилила, так як долучена до клопотання повістка не містить ні штампу ні печатки суду, а тому не є доказом відсутності представника відповідача з поважних причин.

Представник позивача доводи апеляційної скарги не визнала, просила залишити рішення суду без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 27.05.2011 року між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір № 14/18-675/2011 (а.с. 24).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці грошові кошти, що підтверджується випискою з поточного рахунку (а.с. 11).

Згідно умов п.3.3.5. кредитного договору банк має право розірвати цей договір та достроково стягнути раніше наданий кредит, проценти за ними та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення в разі погіршення фінансового стану позичальника, затримок погашення кредиту та сплати процентів, ухилення від контролю з боку банку, погіршення стану заставленого майна, а також у разі, якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

Судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язань між позивачем та відповідачкою 27.05.2011 року було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, запис в реєстрі №3468.

Згідно даних договору від 27.05.2011р. предметом іпотеки є нерухоме майно - нежиле приміщення № 11 (одинадцять) (в літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, згідно п.2.4.3.цього договору банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем будь - яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Судом встановлено, що позивач вимогою від 01.03.2012 р. повідомив відповідачку в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, відповідачем не вчинено жодних спроб, які б свідчили про добровільний намір погасити заборгованість.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 14/18-675/2011 виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно даних розрахунку (а.с. 6) станом на 22.01.2013 року становить 683 345,48 грн., в тому числі:

залишок за кредитом - 479 471,93 грн.;

прострочена заборгованість за кредитом - 55 538,35 грн.;

нараховані проценти за кредитом - 10 395,50 грн.;

прострочені нараховані проценти за кредитом - 137 939,70 грн.;

пеня - 0,00 грн.;

заборгованість за строковою комісією - 0,00 грн.;

заборгованість за простроченою комісією - 0,00 грн.

Вказана заборгованість відповідно до вищенаведених норм права та умов укладеного договору може бути стягнута, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та вимогам Закону.

При ухваленні рішення, судом першої інстанції дотримані вимоги ст.39 Закону України Про іпотеку, згідно якої, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не надав оцінки обставинам справи на предмет справедливості умов оспорюваного договору та не проаналізував положення договору на предмет справедливості та збалансованості прав і обов'язків сторін є безпідставними, судом першої інстанції надано оцінку кредитному договору на предмет справедливості та збалансованості прав і обов'язків сторін відповідно до законодавства, що діяло на момент його укладення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано керувався ЗУ «Про іпотеку», та дав правильну оцінку співмірності суми заборгованості за кредитною угодою та вартості іпотечного майна.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем зроблений невірний розрахунок заборгованості, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідачем не надано розрахунку який спростовував би розрахунок наданий позивачем та не заявлялося клопотання щодо проведення судової бухгалтерської експертизи ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді, щодо визначення розміру заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд стягнув з позичальника та поручителя достроково всю суму отриманого кредиту, не дивлячись на те, що кредит видавався банком на сім років та термін його погашення ще не настав, колегія суддів не приймає, оскільки це передбачено умовам п. 3.3.5 кредитного договору та ч2.ст.1050 ЦК України .

Посилання апелянта на те, що дострокове стягнення заборгованості можливе лише в разі розірвання договору не ґрунтується на законі.

Доводи скарги про те, що в матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує отримання позичальником кредиту в сумі 549000,00 грн., спростовуються випискою з банківського рахунку позичальника (а.с. 11)

Посилання відповідача на те, що виписка з рахунку є належним чином не завірена не відповідає дійсності, так як на вказаному документі поставлена печатка банку та підпис виконавця. Крім того відповідачем не надано будь-яких доказів та не наведено доводів про те, що відомості зазначені у виписці не відповідають дійсності.

Доводи щодо порушення процесуальних прав сторони в процесі не відповідають дійсності, тому, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином був повідомлений судом про розгляд справи, подав суду свої заперечення через представника, проте не скористався своїм правом в установлені ЦПК України строки подати суду докази на підтвердження своїх заперечень, щодо висунутих йому вимог.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність ухваленого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді: