АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/8147/13 Головуючий в 1 інстанції - Кушнір С.І.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Кацідим В.О.
за участю представника позивача: Передерєєва В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника банку, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № K2ORK23490751 від 22.06.2006 року в розмірі 141743,5 грн., посилаючись на те, що відповідно до умов договору № K2ORK23490751 від 22.06.2006 року відповідачу було надано кредит в розмірі 9440 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.06.2007 р. Станом на 16.01.2013 року заборгованість за кредитом становить 9440 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 46931,3 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1574,64 грн., пеня - 83797,56 грн. В порушення умов кредитного договору відповідач не сплачує заборгованість.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2013 року в задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, представник ПАТ Комерційний Банк «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В скарзі вказував на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що при ухвалені рішення судом не було враховано того, що позовна давність визначена п. 5.5 кредитного договору становить 5 років, а тому строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентів не можна визнавати пропущеним. Крім того, вказував, що відповідно до умов укладеного договору, а також відповідно до наказу ПАТ Комерційний Банк «Приватбанк» від 24.05.2005р. за № С-89 Договір складається з Заяви на видачу кредиту, Умов надання банківських послуг та Тарифами банку. Відповідно до Заяви Позичальника, яка є невід'ємною частиною Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов.
В апеляційному суді представник банку доводи скарги підтримав.
Відповідач до суду не з'явився, про дату судового засідання повідомлений.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Судом встановлено, що 22.06.2006 р. між ПАТ Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_3та продавцем СПД ОСОБА_4 укладеного договір K2ORK23490751. Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність позичальнику товар - панель SAMSUNG PS-42. В день підписання договору позичальник здійснює часткову оплату товару в сумі 2360,0 грн., решта вартості підлягає сплаті за рахунок кредиту, наданого банком позичальнику.
Відповідно до п.1.2 договору банк зобов'язується надати позичальнику строковий кредит на строк до 22.06.2007 р. в розмірі 9440,0 грн. на наступні цілі: купівля ТНП зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 1% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту і сплатою комісій щомісячно в період сплати в розмірі 1,39%.
Відповідно до розрахунку заборгованості наданої позивачем, станом на 16.01.2013 р. заборгованість за кредитом становить 9440 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 46931,3 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1574,64 грн., пеня - 83797,56 грн.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Відповідно до п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Відповідно до п.31 Постанови № 5 «Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 14 від 18.12.2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, а доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності суду не надано.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме кредитним договором, що кінцевий термін повернення кредиту 22.06.2007 року, а тому з цієї дати і почав перебіг строку позовної давності, а позов про стягнення заборгованості за кредитним договором банком подано до суду лише 24.01.2013 року.
Враховуючи вказані обставини та наведені норми, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо подання банком позову поза межами строку, встановленого статтею 257 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що при ухвалені рішення судом не було враховано того, що позовна давність визначена п. 5.5 кредитного договору становить 5 років, а тому строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентів не можна визнавати пропущеним, колегія суддів вважає безпідставними, так як в кредитному договорі № K2ORK23490751 від 22.06.2006 року, який підписаний відповідачем, вищезазначений пункт, в якому збільшувалась, встановлена законом, позовна давність - відсутній.
Посилання представника позивача на те, що Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), а відповідно до Умов позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонам встановлено тривалістю п'ять років, колегія суддів не приймає, оскільки доказів про те, що відповідачем як стороною кредитного договору такі умови підписані не надано, крім того вони не є складовою самого кредитного договору, хоча збільшення позовної давності є істотною умовою при укладанні кредитного договору.
Також колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач звернувся з позовом до відповідача 24.01.2013 року, тобто більше ніж через п'ять років з моменту як він дізнався (повинен був дізнатися) про порушення його прав чи інтересів як кредитора.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором кредиту дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - відхилити.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді:
Судове рішення № 35709209, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 18.06.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 22-ц/796/8147/2013. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: