Ухвала суду № 35708364, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р.Справа № 820/117/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. по справі № 820/117/13-а

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд:

- визнати недійсним акт перевірки № 377/172/НОМЕР_1 від 25.04.2012 р.;

- визнати недійсним рішення Західної МДПІ м Харкова про застосування фінансових санкцій від 14.05.2012р. №0000581722, №0000571722.

В обґрунтування позову вказав, що податковий ревізор-інспектор при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем та його контрагентом, недійсним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.13 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсними рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками Західної МДПІ м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Костарика-10" ( код ЄДРПОУ 37365226) за період березень 2011 р.

За наслідками перевірки було складено акт № 377/172/ НОМЕР_1 від 25.04.2012 р. яким встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та п.4 ст. 14 ДКМУ " Про прибутковий податок з громадян".

На підставі зазначеного вище акту перевірки керівником Західної МДПІ у м. Харкові було винесено податкове повідомлення рішення від 14 травня 2012 року № 0000581722 на загальну суму 1750,52 грн. та від 14.05.2012 року № 0000571722 на загальну суму 2167, 71 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 377/172/ НОМЕР_1 від 25.04.2012 р. є підтвердженими та правомірними, а податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2012 року № 0000581722 на загальну суму 1750,52 коп. та від 14.05.2012 року № 0000571722 на загальну суму 2167, 71 коп. є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Костарика-10" 23.03.2011 року було укладено угоду у відповідності до якої ТОВ "Косарика - 10" зобов'язувався надати послугу по фасуванню по 25 кг., розвантаженню та навантаженню "дріжджів кормових".

За наслідками угоди та у відповідності до акту № 10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по фасуванню по 25 кг., 19, 85 т. на загальну суму 8270,83 грн. (без ПДВ).

ФОП ОСОБА_2 було сплачено ТОВ "Костарика-10" 08.04.2011 року п/д 184 суму 9925,00 грн. та зазначену суму було включено до складу валових витрат у відповідний період - 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що товар, а саме дріжджі кормові, позивачем були придбані у ТОВ "Завод кормових добавок" на підставі угоди від 04.01.2010 року та згідно ТТН № 87 від 22.03.2011 року вище зазначений товар у кількості 19,85 грн. було перевезено у мішках на адресу позивача.

Колегія суддів зазначає, що факт отримання від ТОВ "Завод кормових добавок" вище вказаного товару у мішках фасованих по 25 кг. позивачем не заперечувався, але позивач зазначив що вага мішків була приблизно 23-27 кг., але була необхідна точна вага.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, як зазначається у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742, слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів, аналізуючи зміст ТОВ "Косарика-10" зазначеної вище господарської операції між позивачем та ТОВ "Косарика-10", приходить до висновку, що зазначена господарська операція є фіктивною, оскільки позивачем у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України та на вимогу суду першої інстанції, не було надано доказів фактичного виконання ТОВ "Косарика-10" вище зазначених робіт по фасуванню дріжджів кормових, доказів придбання додаткових мішків для фасування, наявності вантажно-розвантажувальних робіт дріжджів до та після додаткового пересипання в мішки, доказів економічної доцільності проведення вище зазначених робіт та внесення відповідних затрат до вартості дріжджів.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що кількість працюючих на підприємстві - три особи.

Директор підприємства також є посадовою особою одноособово в підприємствах ТОВ "Самай 10" код 37365252, ТОВ "Спарта 10" код 37365247, ТОВ "Футур 10" 37365231. Підприємство не здійснює експортно-імпортні операції. У підприємства відсутні основні фонди, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; платник був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (у відношенні платника раніш були складені акти (довідки) перевірок, в яких зазначалось про дефекти у статусі їх контрагентів, відсутність реєстрації контрагентів як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних, тощо). Платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 377/172/ НОМЕР_1 від 25.04.2012 р. є підтвердженими та правомірними, а податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2012 року № 0000581722 на загальну суму 1750,52 коп. та від 14.05.2012 року № 0000571722 на загальну суму 2167, 71 коп. є законними та обґрунтованими.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 06.03.2013 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. по справі № 820/117/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2013 р.