Рішення № 35704816, 21.11.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.2013 Справа № 5008/903/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Соло", с. Клячаново Мукачівського району

до відповідача - 1 Івановецької сільської ради, с. Іванівці Мукачівського району

до відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика", м. Мукачево

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держземагенства у Мукачівському районі, м. Мукачево

про визнання незаконними та скасування рішень; визнання недійсними договорів оренди землі.

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників сторін:

від позивача - Сабов І. І. - представник по довіреності від 01.10.2013 року

від відповідача - 1 - не з'явився

від відповідача - 2 - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

Суть спору: ТОВ "Соло" заявило позов до Івановецької сільської ради Мукачівського району та до ТОВ " Експрес Транспорт і Логістика" про визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради 15 сесії 4 скликання від 20.07.2004 року "Про надання дозволу на розробку проекту довідводу земельної ділянки"; визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради 4 сесії 6 скликання від 12.01.2011 року № 45 "Про надання земельної ділянки у оренду"; визнання недійсними договорів оренди землі від 15.02.2006 року та від 10.06.2011року, укладених між Івановецькою сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика".

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.12.2012 року у даній справі, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 15.04.2013 року, позовні вимоги задоволені в повному обсязі: визнано недійсними рішення Івановецької сільської ради 15 сесії 4 скликання "Про надання дозволу на розробку проекту довідводу земельної ділянки" та рішення 4 сесії 6 скликання від 12.01.2011року № 45 "Про надання земельної ділянки у оренду"; визнано недійсними договори оренди від 15.02.2006 року та від 10.06.2011року, укладені між Івановецькою сільською радою та ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика".

Постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2013 року постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 15.04.2013 року у справі № 5008/903/2012 та рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2012 року, в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення 4 сесії 6 скликання Івановецької сільської ради від 12 січня 2011 року № 45 "Про надання земельної ділянки в оренду" та визнання недійсними договорів оренди землі від 15 лютого 2006 року та від 10 червня 2011 року, укладених між Івановецькою сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" скасовано, і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. В решті рішення та постанову залишено без змін.

Справа № 5008/903/2012 прийнята до провадження, в частині визнання недійсним рішення 4 сесії 6 скликання Івановецької сільської ради від 12 січня 2011 року № 45 "Про надання земельної ділянки в оренду"; визнання недійсними договорів оренди землі від 15 лютого 2006 року та від 10 червня 2011 року, укладених між Івановецькою сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика".

З урахуванням наведеного та заяви позивача від 01.10.2013 року про заявлення додаткової вимоги, предметом спору є: визнання незаконними та скасування рішення 4 сесії 6 скликання Івановецької сільської ради від 12 січня 2011 року № 45 "Про надання земельної ділянки в оренду" та рішення 23 сесії IV скликання Івановецької сільської ради № 401 від 03.11.2005 року "Про відведення земельної ділянки в оренду"; визнання недійсними договорів оренди землі від 15 лютого 2006 року та від 10 червня 2011 року, укладених між Івановецькою сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика".

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статті 95, 125, 126, 141, 142 Земельного кодексу України та статі 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК№ 002361, виданого 05.07.2001 року, ТОВ "Соло" є землекористувачем земельної ділянки площею 5,81 га, яка розташована в с. Клячаново, вул. Мукачівська, 131, частина якої (0,8669 га) використовується ТОВ " Експрес Транспорт і Логістика" на підставі оскаржуваних рішень сільської ради та укладених на їх підставі договорів оренди землі, проте, згода на вилучення частини земельної ділянки, позивачем не надавалась, що свідчить про порушення норм закону при прийнятті оскаржуваних рішень та укладенні договорів, а також про порушення прав позивача.

ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика" просило відмовити у задоволенні позовної заяви вказуючи на те, що ТОВ "Соло" у листі від 18.01.2005 року № 1 не заперечувало проти вилучення земельної ділянки площею 0,8669 га для наступної її передачі ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика", відповідач на законних підставах протягом багатьох років на підставі відповідних документів користується спірною земельною ділянкою, при цьому, згідно акта погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами та землевласниками від 17.02.2011 року укладення такого акта без застережень було погоджено ТОВ "Соло", в той час, як земельна ділянка, яка використовується позивачем не зареєстрована в складі Державного реєстру земель України, фактичні межі її не визначено, кадастровий номер не присвоєно. Крім того, згідно інформації, наданої Мукачівською райдержадміністрацією від 12.09.2012 року на запит відповідача про надання копії рішення Івановецької ради народних депутатів від 26.01.2001року, на підставі якого ТОВ "Соло" було оформлено державний акт на право постійного користування землею, таке рішення не значиться у документах сільської ради.

Ухвалою суду від 30.10.2013 року у справі № 5008/903/2012 судом залучена в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Держземагенства у Мукачівському районі, яка не забезпечила явку уповноваженого представника для участі в судовому засіданні та не висловила свою позицію стосовно спору.

Відповідач - 1 (Івановецька сільська рада) позов не визнав, проте письмового відзиву суду не надав.

В судових засіданнях, за клопотанням представників сторін, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд оголошував перерви до 30.10.2013 року, до 20.11.2013 року та до 21.11.2013 року до 17:00.

Під час нового розгляду справи, вивчивши та оцінивши матеріали справи в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та, врахувавши вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.

ТОВ "Соло" на праві постійного користування належить земельна ділянка, розташована в с. Клячаново, вул. Мукачівська, 131, площею 5,81 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 002361 від 05.07.2001року, зареєстрованим міським управлінням Держкомзему у м. Мукачево і Мукачівському районі.

20.07.2004 року рішенням Івановецької сільської ради 15 сесії 4 скликання "Про надання дозволу на розробку проекту довідводу земельної ділянки" (а. с. 57, Т. 1) ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика" надано дозвіл на розробку проекту довідводу земельної ділянки площею 0,8669га в с. Клячаново, вул. Мукачівська, 131б; вилучено земельну ділянку площею 0,8669га від ТОВ "Соло" за його згодою; матеріали погодження земельної ділянки представити на розгляд сесії сільради.

15.02.2006 року між Івановецькою сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика" (орендар) було укладено договір оренди землі строком на 5 років.

12.01.2011року рішенням Івановецької сільської ради № 45 "Про надання земельної ділянки у оренду" земельну ділянку площею 0,8669 га, розташовану в с. Клячанові, вул. Мукачівська, 133, було передано в оренду ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика" строком на 5 років (відповідно до довідки Івановецької сільради вул. Мукачівська, 131б та вул. Мукачівська, 133 - одна і та ж адреса).

10.06.2011року між Івановецькою сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика" (орендар) було укладено договір оренди землі строком на 5 років.

03.11.2005 року рішенням Івановецької сільської ради 23 сесії IV скликання № 401 "Про відведення земельної ділянки в оренду" вилучено із земель, що надані в постійне користування ТОВ "Соло", земельну ділянку площею 0,8669 га; затверджено проект відведення та надано за рахунок цих земель в короткострокову оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,8669 га для розміщення стоянки для автомобілів в с. Клячаново Мукачівського району по вул. Мукачівській, 131б ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика".

Вважаючи, що вказані рішення є незаконні, порушують право ТОВ "Соло" на користування частиною земельної ділянки, яка йому належить на праві постійного користування, останнє звернулося до суду з позовом у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі, враховуючи Постанову Вищого господарського суду від 27.08.2013 року та заяву позивача від 01.10.2013 року, є вимога ТОВ "Соло" про визнання незаконними та скасування рішень Івановецької сільської ради від 12.01.2011 року № 45 "Про надання земельної ділянки у оренду" та визнання недійсними укладених між Івановецькою сільською радою та ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика" договорів оренди земельної ділянки від 15.02.2006 року та від 10.06.2011року та рішення від 03.11.2005 року № 401 "Про відведення земельної ділянки в оренду" з посиланням, зокрема, на статті 95, 125, 126, 141, 142 Земельного кодексу України та статі 215 Цивільного кодексу України, з огляду на передання ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика", прийнятими на підставі оскаржуваних рішень за спірними договорами, земельної ділянки за відсутності добровільної відмови позивача від постійного користування земельною ділянкою площею 0,8669 га.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, у разі порушення їх прав або законних інтересів.

Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт а) частини 1 вказаної норми).

За приписами статті 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

При новому розгляді справи, судом встановлено обставини, які свідчать про волевиявлення ТОВ "Соло". В матеріалах справи, міститься, зокрема, копія листа ТОВ "Соло" від 18.01.2005 року № 1 згідно якого ТОВ "Соло" не заперечувало проти вилучення земельної ділянки площею 0,8669 га для наступної її передачі ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика", що свідчить про обізнаність позивача ще у 2005 році про отримання ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика" вказаної земельної ділянки саме за погодженням самого позивача.

В матеріалах справи також міститься рішення Івановецької сільської ради № 401 від 03.11.2005 року, яким вилучено земельну ділянку у ТОВ "Соло" та про передачу цієї земельної ділянки в оренду ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика", і саме це рішення ради від 03.11.2005 року, яке є чинним і не скасовано, стало підставою для вилучення земельної ділянки з постійного користування ТОВ "Соло" та укладення договору оренди землі від 15.02.2006 року з ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика".

Спірна земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика" з 2006 року, а ТОВ "Соло" у 2011 році було погоджено існуючі межі земельних ділянок, що також є підтвердженням погодження ТОВ "Соло" та спростовує доводи позивача.

Крім того, на акті погодження меж земельної ділянки площею 0,8669 га в с. Клячаново із суміжними землевласниками та землекористувачами від 17.02.2011 року наявна печатка ТОВ "Соло" (а. с. 78, Т.2).

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що товариством заява про відмову від частини земельної ділянки не заявлялась, і про існування заяви, на яку посилається відповідач - 2 (ТОВ "Експрес Транспорт і Логістика") датовану 2005 роком, йому невідомо, і оспорюваними рішеннями та договорами оренди землі порушується право позивача на користування землею.

Отже, враховуючи викладене, повно і всебічно перевіривши доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вимоги про скасування рішень ради та визнання недійними договори оренди, заявлені неправомірно та безпідставно, а відтак не підлягають задоволенню. Відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови в позові.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір віднести на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошена 21.11.2013р.

Рішення складено 03.12.2013р.

Суддя Бобрик Г.Й.