Ухвала суду № 35703907, 12.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р.справа № 2а-8024/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Дочірнього підприємства "Особливе конструкторське бюро технічної оснастки" Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент"

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 р. у справі № 2а-8024/09/1170

за позовом: Дочірнього підприємства "Особливе конструкторське бюро технічної оснастки" Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент"

до: Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» (далі - позивач, ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент») звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді (далі - відповідач, податковий орган) від 29.05.2007р. №0001631511/0, яким позивачу нараховано штрафні санкції, передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в сумі 311,55 грн.

На обґрунтування позову зазначалось, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прийнято з порушенням ст.250 Господарського кодексу України.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд посилався на норми пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Суд в постанові також зазначив, що в даному випадку ст.250 Господарського кодексу України не застосовується.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Наполягає на застосуванні ст.250 Господарського кодексу України.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» зареєстроване Реєстраційною палатою виконкому Кіровоградської міської Ради народних депутатів як суб'єкт підприємницької діяльності 17.07.1996 року за №02611-ІВ І, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с.25).

29 травня 2007 року Державною податковою інспекцією в м.Кіровограді проведено документальну перевірку дотримання Дочірнім підприємством «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання. За результатами перевірки складено акт №163/1511/13744765 від 29.05.2007 року, (а.с.16). В акті перевірки зазначається про порушення ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість (а.с.85-95).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення №0001631511/0 від 29.05.2007р., яким до ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» застосовано штрафні санкції з податку на прибуток в сумі 311,55 грн. (а.с.4).

Аналіз матеріалів справи та норм права, як регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до п.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-Ш (далі - Закон), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За нормами пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Крім того, відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 та ст.5 Закону платник податків зобов'язаний подавати податкову декларацію до органів державної податкової служби щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

Згідно з п.5.1 зазначеного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. За пп.5.3.1 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. А у відповідності до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до вимог пп.17.1.7 Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приймаючи судове рішення суд першої інстанції врахував, що позивач не заперечив факт сплати узгодженого податкового зобов'язання поза межами граничних строків. При цьому спір між сторонам щодо обставин, викладених в акті перевірки щодо дати нарахування, дати сплати, суми сплати, кількості днів затримки, тощо) відсутній.

Колегія суддів погоджується з висновками суду. Як визначено преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Штрафні санкції, передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-ІІІ, є податковим зобов'язанням, тому при визначенні цих санкцій податковий орган має дотримуватись строків, передбачених підпунктом 15.1.1 п.15.1 ст.15 вищевказаного Закону.

Так, за приписами пп.15.1.1 ст.15 зазначеного Закону за винятком випадків, визначених пп.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. З огляду на наведені норми Закону, та беручи до уваги, що позивач не заперечує проти існування фактів порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і розміру узгоджених сум податкового зобов'язання, розміру погашеної суми податкового боргу позивачем не спростовано, суд приходить до висновку, що строк сплати податкового зобов'язання має бути визначений за пп.5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому суд вважає, що ДПІ у М.Кіровограді не пропущено строк для визначення ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Посилання позивача на ст.250 Господарського кодексу України є безпідставним, застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податку на додану вартість не є адміністративно-господарськими в розумінні Господарського кодексу України, оскільки строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначений Закон (см. абзац 1 преамбули) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 вказаного Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Матеріалами справи встановлено факт порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, встановлених пунктом 5.3 статті 5 вищевказаного Закону, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу. А з урахуванням встановленого спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у строки, визначені статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підстав для скасування даного акту не вбачається.

Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Особливе конструкторське бюро технічної оснастки" Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 р. у справі № 2а-8024/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010р. у справі № 2а-8024/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна