Ухвала суду № 35703843, 20.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р.

справа № 2а-8023/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А. FONT>

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2009р. у справі №2а-8023/09/1170

за позовом Дочірнього підприємства "Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки" Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент"

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» (далі по тексту – позивач, ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент») звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Кіровограді, яким визначено суму штрафних санкцій з земельного податку, а саме:

- №0008201800/0 від 26.07.2006 р. на суму 2147,49 грн.,

- №0008211800/0 від 26.07.2006 р. на суму 1075,25 грн.,

- №0008211800/0 від 26.07.2006 р. на суму 926,48 грн.,

- №0008221800/0 від 26.07.2006 р. на суму 1065,93 грн.,

- №0008231800/0 від 26.07.2006 р. на суму 123,67 грн.

На обґрунтування позову зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки прийняті з порушенням ст.250 Господарського кодексу України.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що в даному випадку ст.250 Господарського кодексу України не застосовується, що слід керуватися нормами пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон), відповідно до якої податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Суд також дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом з порушенням строку, встановленого ст.15 вищевказаного Закону, у зв’язку з чим такі рішення є протиправними.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ст.99 КАС України, згідно з якою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» зареєстроване Реєстраційною палатою виконкому Кіровоградської міської Ради народних депутатів як суб'єкт підприємницької діяльності 17.07.1996 року за №02611-ІВ І, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с.33).

Згідно з матеріалами справи 29.01.2002 р. позивач подав до податкового органу розрахунок земельного податку №582 (а.с.11-15), в якому платником самостійно визначено податкові зобов'язання з земельного податку. З матеріалів справи також вбачається, що у період з 12 липня 2006р. по 13 липня 2006р. Державною податковою інспекцією в м.Кіровограді проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання. За результатами перевірки складено акт №550/15-3/13744765 від 13.07.2006 року, в якому зазначається про порушення ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку (а.с.99-105).

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення- рішення із застосуванням штрафних санкцій з земельного податку №0008201800/0 від 26.07.2006 р. в сумі 2147,49 грн. (а.с.5), №0008211800/0 від 26.07.2006 р. в сумі 1075,25 грн. (а.с.6), №0008211800/0 від 26.07.2006 р. в сумі 926,48 грн. (а.с.7), №0008221800/0 від 26.07.2006 р. в сумі 1065,93 грн. (а.с.8), №0008231800/0 від 26.07.2006 р. в сумі 123,67 грн. (а.с.9).

Судом встановлено, що в частині арифметичних обрахунків спір між сторонами відсутній. Крім того факт порушення позивачем не заперечується (а.с.11-15).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року N 2535-ХІІ.

Так, статтею 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Згідно з нормами зазначеного Закону власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок, а за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

За приписами Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Частиною І ст.17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом першої інстанції враховано те, що позивач не заперечував порушення ним граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, проте вказував, що ДПІ у м.Кіровограді порушило встановлені строки нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Суд вірно визначився, що штрафні санкції, передбачені пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-ІІІ, є податковим зобов'язанням, а тому при застосуванні цих штрафних санкцій податковий орган має дотримуватись строків, передбачених підпунктом 15.1.1 п.15.1 ст.15 вищевказаного Закону, а не встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що сплата податкових зобов'язань з земельного податку у спірному періоді позивачем здійснено протягом 16.05.2002р.-20.01.2003р., проте оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято 26.07.2006 року, тобто по за межами строків, визначених пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Суд також обґрунтовано не погодився з позивачем щодо застосування ст.250 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за порушення граничних строків сплати земельного податку не є адміністративно-господарськими в розумінні Господарського кодексу України, оскільки відносини між сторонами виникли у сфері податкових відносин. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки застосування штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки цей Закон (абзац 1 преамбули) є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Щодо застосування ч.2 ст.99 КАС України слід зазначити наступне. Частиною 2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому частиною 3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення-рішення, яким нараховується штрафна санкція, є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. Таким чином у спірних правовідносинах слід застосовувати строки давності, визначені статтею 15 зазначеного Закону, які становлять 1095 днів. Враховуючи подання позову 14.10.2008 року, суд першої інстанції вірно визначився щодо дотримання позивачем строку звернення до суду. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2009р. у справі №2а-8023/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2009р. у справі №2а-8023/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна