Постанова № 35702894, 10.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р. Справа № 804/9771/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представників позивача представника відповідача Саєнко О.О. Епіфанової Ю.О. Шаповал В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Розівський елеватор" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000051503 від 15.04.2013

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Розівський елеватор" 07 липня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000051503 від 15.04.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що не погодившись з податковим повідомленням рішенням № 0000051503 від 15.04.2013р. товариством було подано первинну скаргу на податкове повідомлення - рішення до ДПС у Дніпропетровській області. Рішенням про продовження строку продовження строку розгляду скарги від 08.05.2013 р. № 1970/10/10-25 термін розгляду скарги Товариства продовжено до 23 червня 2013 року. При цьому до 12 липня 2013 року Товариство рішення про результати розгляду скарги не отримували. Таким чином, позивач вважає, що скарга ПАТ «Розівський елеватор» була повністю задоволена, на підставі п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України».

Крім того, позивач зазначає, що акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1008/225/0095433 від 27.03.2013р. «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Розівський елеватор» з питання здійснення експорту товарів не власного виробництва за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.», на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000051503 від 15.04.2013р., не містить доказів факту порушення Товариством вимог п. 14.1.179, 14.1.181 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПК України з урахуванням норм п. п. 14.1.36, п.п.14.1.231, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Позивач вважає,що висновки, зроблені в акті перевірки відносно заниження товариством ПДВ на суму 841 474 грн. є безпідставними та недоведеними.

Представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача надав заперечення проти позову та просив відмовити в задоволенні. Представник позивача надав рішення №481/10/10-28 від 17.06.2013, скаргу ПАТ «Розівський елеватор» залишено без задоволення. На підтвердження направлення рішення на адресу позивача надав реєстр П371-РП(д+о+у) почтових відправлень, відповідно до якого рішення було направлено позивачу 17.06.2013р. В обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення - рішення представник відповідача посилався на п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме на відсутність у підприємства розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарських операцій з придбання та реалізації олії. в підтримку даної правової позиції представник відповідача надав судову практику, а саме ухвалу Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. у справі №К-5418/09.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 348 від 15.03.2013р. була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПАТ «Розівський елеватор» (код ЄДРПОУ 00954337).

Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Розівський елеватор» (код ЄДРПОУ 00954337) з питання здійснення експорту товарів не власного виробництва за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС був складений акт № 1008/225/0095433 від 27.03.2013р. В акті ДПІ у Бабушкінському районі в акті перевірки зробила такі висновки:

«Документальною перевіркою порушено встановлено порушення п. 14.1.179, 14.1.181 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПК України з урахуванням норм п. п. 14.1.36, п.п.14.1.231, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено наступне: заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 841 474 грн., в т.ч.: вересень 2012р. у сумі 650 601 грн., грудень 2012р. - 190 873 грн.»

На підставі акту № 1008/225/0095433 від 27.03.2013р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС був складений акт № 1008/225/0095433 від 27.03.2013р. було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000051503 від 15.04.2013р., відповідно до якого ПАТ «Розівський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 1262 211 грн. (в т.ч. за основним платежем - 841 474 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 420 737 грн.).

ПАТ «Розівський елеватор», не погодившись з прийнятим рішенням подало до ДПС у Дніпропетровській області первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення № 59 від 24.04.2013р., яка була отримана відповідачем 24.04.2013р., що підтверджується штампом ДПС у Дніпропетровській області.

Рішенням про продовження строку розгляду скарги від 08.05.2013 р. № 1970/10/10-25 термін аорти Товариства продовжено до 23 червня 2013 року.

Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.06.2013р. № 481/10/10-28 скаргу ПАТ «Розівський елеватор» № 59 від 24.04.2013р. залишено без задоволення.

Представник позивача стверджує, що рішення про результати розгляду скарги до 12.07.2013р. товариство не отримувало.

На підтвердження викладеного позивач надав лист - відповідь Поштампу ЦПЗ №1 Дніпропетровської дирекції Державної адміністрації зв'язку УДППЗ «Укрпошта» від 02.08.2013р. № 5-06-4372 на звернення ПАТ «Розівський елеватор» від 12.07.2013 за № 97, стосовно надання інформації, про надходження на адресу ПАТ «Розівський елеватор» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122), рекомендованого листа за номером поштового відправлення (штрихкодом) №4900005684752 від ДПС у Дніпропетровській області. (Даний номер, як зазначає представник позивача був повідомлений позивачу Державною податковою службою у Дніпропетровській області). В даному листі Центр пощтового зв'язку №1 зазначив, що перевіркою виробничої документації по відділенню поштового зв'язку № 33 за період з 01.06.2013 по 12.07.2013 встановлено, що на ім'я ПАТ «Розівський елеватор» за адресою: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122, рекомендований лист № 4900005684752 в надходженні та врученні не значаться.

Представник відповідача стверджує, що рішення про результати розгляду скарги було направлено ПАТ «Розівський елеватор» на податкову адресу: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122. На підтвердження даних обставин посилається на реєстр Р371-РП(д+о+у) поштових відправлень ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, станом на 17.06.2013р., інших доказів, таких як, чек з описом вкладення, поштове повідомлення чи повернутий конверт, на підтвердження відправлення рішення ПАТ «Розівський елеватор» саме за адресою: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122, відповідач не надав.

Дослідивши даний реєстр, суд встановив, що в реєстрі відправлень за 17.06.2013р. зазначено лише одне підприємство ПАТ «Розівський елеватор» адреса: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122. Крім того, не заповненні графи: вага, № відправлення та сума.

Відповідно до п. 42.1-42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до п. п. 56.1 - 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.8 - 56.9. ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не надав належних доказів направлення позивачу рішення про розгляд скарги в строки передбачені п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що у вересні та жовтні 2012 року ПАТ "Розівський елеватор" придбало у ТОВ "Сталь" (код ЄДРПОУ 35394737) (постачальник) товар - олія соняшникова нерафінована на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 5'048'845,1 грн.

Придбаний товар ПАТ "Розівський елеватор" у жовтні 2012 року реалізовано на експорт наступним підприємствам - Hetterington Group LTD. Vanterpool Plaza P.O. Box 873. Wickhams Cayl. Road Town. Tortola. British Virgin Islands. Країна призначення - Італія, Туреччина. Загальна сума реалізації склала 4'223'922,35грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Розівський елеватор" 26.09.2012р., в подальшому «Продавець» уклав Контракт № 35/201/4 з Фірмою Hetterington Group LTD, (Тортола, Британські Вінгірські острови), в подальшому «Покупець», відповідно до якого продавець зобов'язався продати покупцю товар - олію соняшникову нерафіновану, українського походження, із насіння врожаю 2011 - 2012р. Код УКТ ЗЕД 1512119100, наливом, на умовах, що вказані в цьому Контракті. Виробник товару (за вибором) продавця: ПАТ «Запорізький масложиркомбінат», м. Запоріжжя. Відповідно до п. 3.1.-3.2. контракту Товар поставляється продавцем на умовах зазначених у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною контракту. Умови поставки у відповідності з «Інкотермс» в редакції 2000р., за виключенням застережень передбачених Контрактом і додатках до нього.

Ціна і кількість товару вказана у відповідних Специфікацій, що підписуються на кожну окрему партію товару і являється невідємною частиною даного Контракту. Загальна сума Контракту складає суму всіх Специфікацій підписаних в період дії даного Контракту.

Згідно Специфікації №01 до Контракту №35/201/4 від 26.09.2012р. ПАТ "Розівський елеватор" і Фірмою Hetterington Group LTD, (Тортола, Британські Вінгірські острови) уклали цю Специфікацію про наступне: кількість товару складає 470 тон +/- 5%. Кількість поставленого товару визначається у відповідності з пунктами Контракту. Ціна товару складає 1072,01 доларів США за 1 тн. товару. Загальна вартість 503 844,70 доларів США. Строки поставки: з 26 вересня 2012р. до 30 листопада 2012р.

Умови поставки СРТ ТОВ "МП Термінал - Укрхарчозбутсировина" (Дніпро-Бугський

морський порт, м. Миколаїв) «Інкотермс» в редакції 2000р. Товар поставляється в цистернах, наданих для погрузки "Продавцем". Кількість поставленого Товару визначається у відповідності до Контракту. Вантажовідправник: ПАТ "Запоріжський оліяжиркомбінат", м. Запоріжжя, Україна; ТОВ "ТЕП Транско", м. Черкаси, Україна; ПАТ «Розівський елеватор». Вантажоотримувач : ТОВ МП Термінал - Укрхарчозбутсировина, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 63, Україна.

Відповідно до наданих митних декларацій №3137 від 18.10.12, №3193 від 31.01.2012р.

ПАТ "Розівський елеватор" передав у власність Hetterington Group LTD, (Тортола, Британські Вінгірські острови) товар відповідно до специфікацій № 1від 26.09.2012р. у кількості 492,955 тон на загальну суму 528 452,69 доларів США за курсом 7,993, що в еквіваленті складає 4 223 922, 35 грн.

ПАТ "Розівський елеватор" 29.09.2012р. уклав Контракт на придбання продукції у ТОВ "Сталь" №143/2-1, згідно якого ПАТ "Розівський елеватор" на протязі періоду з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. придбало продукцію, яка в подальшому була реалізована - Hetterington Group LTD. Vanterpool Plaza P.O. Box 873.Wickhams Cayl. Road Town. Tortola. British Virgin Islands. Країна призначення - Італія, Туреччина.

Згідно Контракту від 29.09.2012р. №143/2-1 ТОВ "Сталь", що у подальшому іменується «Продавець» і ПАТ "Розівський елеватор", у подальшому іменується "Покупець", уклали цей Контракт про наступне:

"Продавець" продає, а "Покупець" отримує і сплачує за олію соняшникову нерафіновану, українського походження, із насіння врожаю 2011 - 2012р. Код УКТ ЗЕД 1512119100, наливом, на умовах, що вказані в цьому Контракті.

Товар поставляється "Продавцем" на умовах, що вказані у відповідних Специфікацій, які підписуються на кожну окрему партію товару і являються невід'ємною частиною даного Контракту.

Умови поставки здійснюються у відповідності з «Інкотермс» в редакції 2000р., за виключенням застережень передбачених Контрактом і додатках до нього.

Ціна і кількість товару вказана у відповідних Специфікацій, що підписуються на кожну окрему партію товару і являється невідємною частиною даного Контракту. Загальна сума Контракту складає суму всіх Специфікацій підписаних в період дії даного Контракту.

Згідно Специфікації №01 до Контракту №143/2-1 від 29.09.2012р. ТОВ "Сталь" і ПАТ "Розівський елеватор" уклали цю Специфікацію про наступне: кількість товару складає 492,955 тон +/- 5%. Кількість поставленого товару визначається у відповідності з пунктами Контракту. Ціна товару складає 8 535,00 грн., крім того ПДВ 1 707,00 грн., всього 10242,00

грн. за 1 тону товару. Загальна вартість 4 207 370,93грн., крім того ПДВ 841 474,18 грн., всього 5 048 845,11 грн. +/-5%. Строки поставки: з 29 вересня 2012р. до 15 жовтня 2012р.

Умови поставки СРТ ТОВ "МП Термінал - Укрхарчозбутсировина" (Дніпро-Бугський

морський порт, м. Миколаїв) «Інкотермс» в редакції 2000р. Товар поставляється в цистернах, наданих для погрузки "Продавцем". Кількість поставленого Товару визначається у відповідності до Контракту. Вантажовідправник: ПАТ "Запоріжський оліяжиркомбінат", м. Запоріжжя, Україна; ТОВ "ТЕП Транско", м. Черкаси, Україна. Вантажоотримувач : ТОВ МП Термінал - Укрхарчозбутсировина, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 63, Україна.

Таким чином, ПАТ "Розівський елеватор" реалізував товар за ціною нижчою від ціни за яку він придбав даний товар, різниця складає 824 922,75 грн.

За період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. ПАТ "Розівський елеватор" задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість (ряд.9 кол. Б Декларації з ПДВ) у сумі 869'991грн.

За період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. ПАТ "Розівський елеватор" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість (ряд. 17 кол. Б Декларації з ПДВ) у сумі 852'580грн.

В акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі зазначила: «При порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції (олія соняшникова нерафінована) по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 824'922,76грн.

Реалізація олії соняшникової нерафінованої без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля олії соняшникової нерафінованої та їх подальша реалізація на експорт згідно Контракту за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.»

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В даному випадку, господарські операції, які були підставою для формування податкового обліку за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що свідчить про реальність цих господарських операцій. Також, відповідач не заперечує факт реальності здійснення позивачем господарських операцій, які були підставою для формування податкового обліку за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,

виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без

мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 5 Господарського кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного

регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом

правових засад і гарантій підприємництва; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист

державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території

України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до ст. ч. 3 ст. 189 ГК України суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI (із змінами та доповненнями) державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Згідно п. п. 14.1.71. ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до статті 39 цього Кодексу, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.

Під час декларування товару, який був експортований ПАТ «Розівський елеватор» у жовтні 2012р., Декларантом була заявлена митна вартість товару. Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, які експортувалися ПАТ «Розівський елеватор» у жовтні 2012р., не приймалося, що підтверджує той факт, що на момент експортування відповідного товару, ціна товару не підлягала державному регулюванню і ПАТ «Розівський елеватор» мало право використовувати вільні ціни за згодою сторін по контракту про експорт №35/201/4 від 26.09.2012р.

Відповідно до бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків» за жовтень 2012р. ціна на олію соняшникову нерафіновану складає 1142-1155 грн. за 1 тн., за листопад 2012р. ціна на олію соняшникову нерафіновану складає 1142-1152 грн. за 1 тн., Тобто, сторони в контракті №35/201/4 від 26.09.2012р. використали ринкову ціну на олію соняшникову нерафіновану.

Суд, аналізуючи вищезазначені норми та обставини справи, приходить до висновку, що законодавством закріплено свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, тобто позивач мав право здійснювати господарську діяльність та розпоряджатися власним майном на свій розсуд, йому надано свободу дій щодо вибору контрагентів, укладанні договорів та визначені ціни договору (ціни на товар). Законодавством не заборонено реалізовувати товар за ціною нижчою від ціни купівлі товару.

Відповідачем не доведено протиправність дій позивача в частині формування показників податкової звітності, та невідповідність податкових зобов'язань первинним документам, регістрам бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документам, пов'язаним з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, суд вважає, що зазначені в акті перевірки № 1008/225/0095433 від 27.03.2013р. висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства не підтвердженні відповідними фактами та базуються на припущеннях відповідача.

Згідно п.п. 4 - 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12. 2010 №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Розівський елеватор" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000051503 від 15.04.2013 р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000051503 від 15 квітня 2013 року, яке винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Публічного акціонерного товариства "Розівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954337).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Розівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954337) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2013 року

Суддя Д.О. Власенко