Постанова № 35702834, 28.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 року Справа № 17/5005/5996/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2 від 05.04.07, фізична особа -підприємець;

від відповідача: Шахов Д.А., довіреність №25/09-13 від 25.09.13, предстанвик;

представники третьої особи-1,2,3 у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі № 17/5005/5996/2011

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "АМО", м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство "RIGEL-VTL", м. Харків

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство "Гледіс", м. Дніпропетровськ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: дочірнє підприємство "Контакт" відкритого акціонерного товариства "Житлобудмеханізація-2", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі № 17/5005/5996/2011 (суддя Суховаров А.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що не вбачається суперечності відносин лізингу за спірним договором звичайним умовам та сучасній діловій практиці, невідповідності умов лізингової угоди положенням чинного законодавства та підстав визнання спірної лізингової угоди недійсною.

Не погодившись з вказаним рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі № 17/5005/5996/2011 скасувати, позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що майно передане ним у лізинг позивачу належить саме йому (відповідачу), оскільки надані документи не мають посилань на заводські номери баштових кранів, придбаних відповідачем у третьої особи-1, що унеможливлює їх ідентифікацію, а оплата 20% вартості кранів, яка за умовами п.2.5 договору поставки № 15/06-08-2 визначає момент переходу права власності від Продавця ПП "RIGEL-VTL" до ТОВ «АМО» завершилась лише 03.09.08р., тобто на дату підписання лізингової угоди відповідач не був власником техніки. Крім того 13.06.2008р. ту саму техніку, яка є предметом лізингової угоди було отримано ДП «Контакт» ВАТ «Житлобудмеханізація-2» та за заявою останнього баштові крани були зареєстровані в державній інспекції промислової безпеки. Скаржник зазначає, що всупереч вимогам ч.1 ст.3 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ЦК України передане йому у лізинг майно не може бути визначено як наділене індивідуальними ознаками, оскільки не містить таких ознак.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі №17/5005/5996/2011 прийнята до розгляду колегією суддів: головуючий суддя Верхогляд Т.А.- доповідач, судді: Парусніков Ю.Б., Тищик І.В.

Розпорядженням голови суду Величко Н.Л. від 20.08.2013р. визначено склад колегії суддів по розгляду справи №17/5005/5996/2011 у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А.- доповідач, судді: Білецька Л.М., Джихур О.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 10.09.2013р. справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А.- доповідач, судді: Тищик І.В., Науменко І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 24.09.2013р. визначено склад колегії суддів по розгляду справи №17/5005/5996/2011 у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А.- доповідач, судді: Білецька Л.М., Тищик І.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. задоволено заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А.- доповідач, судді: Білецька Л.М., Тищик І.В.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду Малої О.В. від 27.09.2013р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року апеляційна скарга була прийнята до свого провадження та призначена у судове засідання на 04.11.2013 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О.- доповідач, судді: Березкіна О.В., Подобєд І.М.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 25.06.2008 року між відповідачем (лізингодавцем) та позивачем (лізингоодержувачем) було укладено лізингову угоду №ОЕМ02_39624_03 (далі - Договір), за умовами якої лізингодавець зобов'язався передати позивачу в оперативний лізинг обладнання (два баштові крани ST5515B 2008 року випуску, максимальною вантажопідйомністю 8,0 т., довжиною стріли по 55 метрів, висотою під крюком 52,2 м та 67,2 м. (специфікація обладнання (додатки 5.1 та 5.2 до Договору (а.с. 28-29, т. І)), а лізингоодержувач зобов'язався сплачувати за обладнання обов'язкові лізингові платежі згідно узгодженого сторонами графіку (додатки 1.1 та 1.2 до Договору).

Відповідно до пунктів 2.5 Договорів поставки № 15/06-08-1 та № 15/06-08-2 право власності на Товар переходить від продавця (Третьої особи-1 ) ПП "RIGEL-VTL" до покупця (відповідача) ТОВ «АМО» з моменту 20% оплати суми Договору.

Перерахування вищезазначеної суми відповідачем Третій особі-1 відбулося з 07.07.2008р. до 03.09.2008р.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

За змістом наведеної норми матеріального права, набуття лізингодавцем права власності на предмет лізингу завжди передує укладанню самого договору фінансового лізингу, як у випадку з прямим лізингом, так і у випадку з непрямим лізингом, різниця між якими полягає лише у способі набуття лізингодавцем права власності на предмет лізину, а саме без попередньої домовленості з лізингоодержувачем у першому випадку та відповідно до встановлених останнім специфікацій та умов (попередня домовленість) - у другому випадку.

За таких обставин посилання позивача про те, що спірний Договір сторонами укладено до виконання відповідачем зобов'язань, визначених п.п.2.5 Договорів № 15/06-08-1, № 15/06-08-2 і відповідно до набуття права власності на крани, підтверджуються наданими доказами і приймаються до уваги колегією суду.

Крім цього колегією приймаються до уваги доводи апелянта про те, що зміст Договору щодо такої його істотної умови як предмет договору лізингу суперечить приписам ст.3 Закону України « Про фінансовий лізинг» та ст.ст.184, 807 ЦК України з огляду на наступне.

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Аналогічна вимога міститься в ч.1 ст.3 Закону України „Про фінансовий лізинг", відповідно до якої предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Статтею 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

З умов Договору вбачається, що предметом фінансового лізингу є два баштові крани ST5515B 2008 року випуску.

Втім, відповідно до п.5.1.10 Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00-1.01-07), виготовлені вантажопідіймальні крани мають бути споряджені, зокрема, таким експлуатаційним документом як паспорт.

Пунктом 5.1.13 зазначених Правил визначено, що відомості про виготовлені вантажопідіймальні крани або машини, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, виробник має занести в книгу обліку та спорядити табличкою, укріпленою на видному місці із зазначенням: - назви виробника та його товарного знака; - максимальної вантажопідіймальності (вантажного моменту); - дати виготовлення; - порядкового номера за нумерацією виробника та інших відомостей відповідно до вимог технічних умов на конкретний виріб.

За змістом розділу 6 зазначених Правил, „Вимоги до вантажопідіймальних кранів, машин і їх складових частин, придбаних за кордоном", дана техніка також має бути споряджена, крім іншого, паспортом, викладеним українською мовою.

Відповідно до п.7.1.3 вищезазначених Правил, для реєстрації вантажопідіймальних кранів в територіальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці суб'єкт господарювання, у якого у власності або в користуванні (оренда, лізинг тощо) є вантажопідіймальний кран, та який має намір його експлуатувати, подає письмову заяву та паспорт вантажопідіймального крану.

Згідно із Додатком № 6 до вищезазначених Правил, паспорт баштового крану має містити, зокрема, наступні відомості: виробник та його місцезнаходження; тип крана; індекс крана; заводський номер; рік виготовлення крана; призначення крана; група класифікації (режиму роботи) крана; тип приводу (електричний тощо); навколишнє середовище, у якому може працювати кран: температура, сейсмічність, відносна вологість повітря та інше; допустима швидкість вітру для робочого та для неробочого стану; допустимий ухил кранової колії; рід електричного струму, частота, напруга і кількість фаз; основні нормативні документи, відповідно до яких виготовлений кран.

Відповідно до п.2.9.5 ГОСТ 13556-91 „Крани баштові будівельні. Загальні технічні умови" (дата введення - 01.07.1992 р.), до крана має додаватися, зокрема, паспорт, технічний опис та інструкція з експлуатації тощо.

З огляду на вищевикладене, судова колегія доходить висновку про те, що індивідуальними ознаками крана баштового в розумінні ст.3 Закону України „Про фінансовий лізинг" та ст.184 Цивільного кодексу України є дані, які мають міститись в паспорті крана, зокрема, про його заводський номер, про виробника крану та його місцезнаходження тощо.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності зі ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність винесення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, зокрема 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.9 т.1), 85 грн. витрат по сплаті державного мита (а.с. 10 т.1), 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги (а.с.122 т.2), 573грн.50коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.156 т.3).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі № 17/5005/5996/2011 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсною лізингову угоду №ОЕМО2_39624_03 від 25.06.2008р., укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "АМО" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Телевезійна, 12/50, код ЄДРПОУ 32998860) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ід.номер НОМЕР_1) 937 грн. судових витрат по справі.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 03.12.2013р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В.Березкіна Суддя І.М.Подобєд