Постанова № 35702831, 28.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 року Справа № 904/4389/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. - доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є,

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.,

Представники сторін:

від відповідача: Коваленко О.В. представник, довіреність №1000 від 19.04.2013.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі №904/4389/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі №904/4389/13 (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 3 696 600, 55 грн., 77 594, 82 грн. пені, 31 037, 92 грн. 3% річних, 3 705, 83 грн. інфляційних та 67 926, 99 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року по справі №904/4389/13 в частині зменшення та відмови у стягненні 111682, 09 грн. нарахованої пені, зменшення та відмови у стягненні 6817, 46 грн. нарахованих 3% річних, зменшення та відмови у стягненні 10189, 96 грн. збитків від інфляції. Прийняти в цій частині рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 111682, 09 грн. пені, 6817, 46 грн. 3% річних та 10189, 96 грн. збитків від інфляції задовольнити повністю. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року по справі №904/4389/13 залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до положень статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне зясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Позивач не погоджується з рішенням в частині відмови у стягненні 111682, 09 грн. пені, 6817, 46 грн. 3% річних, 10189, 96 грн. збитків від інфляції, вважає, що рішення в зазначеній частині прийняте з порушенням норм матеріального (стаття 233 Господарського процесуального права України, статті 22, 549-552, 625 Цивільного кодексу України), та процесуального (статті 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального права України) права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

На його думку рішення не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Апелянт вважає, що при розгляді даної справи, суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України; в оскаржуваному рішенні не вмотивовано, не наведено та не обґрунтовано, в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі, відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обставин.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі обставинами виходячи з наступного.

Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи було досліджено усі наявні в матеріалах справи докази, заслухані пояснення представників сторін, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині рішення. Таким чином судом першої інстанції було постановлено рішення на підставі повного та всебічного дослідження істотних обставин справи, надання належної оцінки наданих сторонами доказів та керуючись діючим законодавством України.

Не виконання умов договору з боку позивача призвело до того, що відповідач не мав можливості у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ, в тому числі і за рахунок бюджетних коштів (ненадання актів приймання-передачі газу).

Відповідач вважає, що оскільки акти приймання-передачі газу, постачання якого здійснено позивачем протягом жовтня та листопада 2012 року, підписані з боку позивача 31 січня 2013 року, то остаточні розрахунки мали бути проведені після підписання зазначеного акту. Таким чином відповідач не має прострочення зобов'язання протягом періоду зазначеного розрахунку позивача, а тому здійснення нарахування пені за начебто допущене прострочення в строк до 31 січня 2013 року вважаємо безпідставним та необґрунтованим.

Посилання позивача в своїй апеляційній скарзі на відсутність у відповідача виняткових обставин, за яких суд першої інстанції мав право на зменшення розміру пені, є безпідставним, тому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі №904/4389/13 залишити без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Крутовських В.І. (доповідач), суддів: Орєшкіна Е.В., Пруднікова В.В..

На підставі розпорядження голови суду Величко Н.Л. від 27.08.2013 року, у зв'язку з перебуванням суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В. у відпустці, справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Крутовських В.І. (доповідач), суддів: Дмитренко А.К., Березкіна О.В..

У судовому засіданні 27.07.2013 року оголошено перерву до 19.09.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року розгляд справи відкладено на 01.10.2013 року.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 27.09.2013 року, у зв'язку з виходом на роботу судді Прокопенко А.Є. члена постійно діючої колегії суддів, справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Крутовських В.І. (доповідач), суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є..

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року справу №904/4389/13 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 01.10.2013 року оголошено перерву до 14.11.2013 року.

На адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду 01.11.2013 року надійшло доповнення до відзиву на апеляційну скаргі від відповідача.

У судовому засіданні 14.11.2013 року оголошено перерву до 28.11.2013 року.

28.11.2013 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28.

У судовому засіданні 28.11.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2306/11, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №4 від 28.12.2012 року, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 та у 2012-2013 роках імпортований природний газ (надалі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Відповідно до п. 11.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №4 від 28.12.2012 року, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до їх повного здійснення.

Згідно п. 2.1. договору, з урахуванням додаткових угод №2 від 01.08.2012 року, №3 від 03.12.2012 року, №4 від 28.12.2012 року, продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 974, 559 тис. куб.м, у 2012 році до 10 600 тис. куб.м., а з 01.10.2012 року обсяги, що передаються за договором в ІV кварталі 2012 року, складають 8 600, 000 тис. куб.м, у січні-грудні 2013 року газ в обсязі до 0 тис.куб.м..

Відповідно до п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 3.4. договору покупець зобов'язується не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач протягом жовтня - грудня 2012 року поставив відповідачу природний газ обсягом 5 108, 095 тис. куб.м. на загальну суму 6 687 517, 98 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2013 року за жовтень 2012 року, листопад 2012 року від 31.01.2013 року та за грудень 2012 року (а.с.22-24).

Відповідно до п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктом 6.1. договору передбачена оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у розмірі 2 990 917, 43 грн., станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 696 600, 55 грн..

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

В статті 526 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно п. 7.2. договору, з урахуванням додаткової угоди №2/3 від 30.11.2012 року, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за жовтень 2012 року за період з 15.11.2012 року по 21.11.2012 року у розмірі 654, 52 грн., а також 3% річних у розмірі 130, 90 грн..

Відповідно до ч. 1 статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Судом першої інстанції при винесені рішення не було враховано, що зниження розміру неустойки (штраф, пеня) застосовується у виняткових випадках.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідачем не було надано суду документів, які підтверджували б винятковість випадку з ним та обставини, які були б підставами для зменшення розміру пені.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 приймаючи рішення зі спору, господарський суд повинен мати на увазі, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за листопад 2012 року за період з 15.12.2012 року по 29.03.2013 року у розмірі 69 847, 71 грн., а також 3% річних у розмірі 13 969, 54 грн..

Оскільки, в порушення п.п. 3.3., 3.4. договору, акт приймання-передачі газу за листопад 2012 року позивачем підписано лише 31.01.2013 року, обов'язок відповідача щодо проведення остаточного розрахунку виник після підписання зазначеного акту. Враховуючи те, що відповідач остаточний розрахунок за спожитий природний газ за листопад 2012 року здійснив 29.03.2013 року, прострочення виконання зобов'язання було з 01.02.2013 року по 29.03.2013 року.

Суд перерахувавши пеню, 3% річних за листопад 2012 року за період з 01.02.2013 року по 29.03.2013 року, встановив, що пеня становить 37 934, 11 грн., а 3% річних - 7 586, 82 грн..

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за грудень 2012 року за період з 15.01.2013 року по 01.04.2013 року у розмірі 118 774, 67 грн., 3% річних у розмірі 23 754, 93 грн..

Суд перерахувавши пеню та 3% річних за грудень 2012 року за вказаний період, встановив, що пеня становить 117 255, 52 грн., а 3% річних - 23 451, 10 грн..

Загальна сума пені, яка підлягає до стягнення з 01.02.2013 по 29.03.2013 року становить 155 189, 63 грн., а 3% річних - 31 037, 92 грн..

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні, які нараховані за зобов'язаннями листопада 2012 року у розмірі 6 484, 12 грн., а також за зобов'язаннями грудня 2012 року у розмірі 7 411, 67 грн., що разом становить 13 895, 79 грн..

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466, листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року №62-97р та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем не застосовано індекси інфляції за місяці, в яких індекс інфляції був меншим за одиницю, тобто мала місце дефляція.

Оскільки позивачем заявлені вимоги за період на 01.04.2013 року суд, перерахувавши інфляційні, які нараховані за зобов'язаннями листопада 2012 року, за період з лютого 2013 року по березень 2013 року включно, встановив, що сукупний індекс інфляції має від'ємне значення. Отже, сума заборгованості внаслідок інфляційних процесів не збільшилась. Тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню. Що стосується інфляційних за зобов'язаннями грудня 2012 року, то за період з січня 2013 року по березень 2013 року вони становлять 3 705, 83 грн..

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі №904/4389/13 скасувати частково в частині зменшення пені.

Резолютивну частину викласти в наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 8 Березня, 42, ЄДРПОУ 23645975, р/р26008060367294 банк ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 305299) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720, р/р26002301921 банк АТ "Ощадбанк" МФО 300465) заборгованість у розмірі 3 696 600, 55 грн. (три мільйони шістсот девяносто шість тисяч шістсот грн. 55 коп.),

155 189, 63 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять грн. 63 коп.) пені,

31 037, 92 грн. (тридцять одна тисяча тридцять сім грн. 92 коп.) 3% річних,

3 705, 83 грн. (три тисячі сімсот п'ять грн. 83 коп.) інфляційних,

67 926, 99 грн. (шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять шість грн. 99 коп.) судового збору по позовній заяві,

775, 95 грн. (сімсот сімдесят п'ять грн. 95 коп.) судового збору по апеляційній скарзі.

В іншій частині залишити без змін.

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.12.2013 року.

Головуючий суддя В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко