Рішення № 35702826, 26.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

26 листопада 2013 року Справа № 927/1350/13

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова",

вул. 19-го Березня, 7, с.Озеряни, Варвинський район, Чернігівська область, 17612

Відповідач: Фермерське господарство "Ніжинське",

вул. Радгоспна, 23, с.Крути, Ніжинський район, Чернігівська область, 16645

про стягнення 188878,19 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Буряк О.І. - представник, дов. № 10-10/07 від 10.10.13 р.

Від відповідача: Беребенець В.М. - представник, дов. № 18-10/07 від 18.10.13 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" подано позов до Фермерського господарства "Ніжинське" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 188878,19 грн.

Ухвалою суду від 21.10.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1350/13, розгляд справи призначено на 26.11.13 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що СТОВ «Дружба-Нова» платіжним дорученням № 7346 від 30.08.13 р. із зазначенням в якості призначення платежу «надання позики згідно договору № 07/05/13-21 від 07.05.13 р. без ПДВ» були перераховані відповідачеві грошові кошти в сумі 188878,19 грн., проте вищевказаний договір між сторонами укладений не був, отже грошові кошти в зазначеній сумі є безпідставно набутим майном і підлягають поверненню позивачеві на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

В судове засідання 26.11.13 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 21.10.13 р. представником позивача подано письмове клопотання б/н від 26.11.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Представник позивача судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні 26.11.13 р. представником відповідача надано письмовий відзив б/н від 25.11.13 р. на позовну заяву, який разом з доданими документами долучений судом до матеріалів справи.

У відзиві відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на факт укладання між сторонами договору позики на суму 188878,19 грн. у спрощений спосіб.

Як зазначає відповідач, платіжне доручення № 7346 від 30.08.13 р., яким позивачем перераховані відповідачеві кошти в сумі 188878,19 грн., з юридичної точки зору є саме тим іншим документом, яким на підтвердження укладення договору позики посвідчується надання позикодавцем позичальнику визначеної грошової суми у позику, про який йдеться у ч. 2 статті 1047 Цивільного кодексу України, згідно приписів якої на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, відповідач вважає, що грошові кошти у розмірі 188878,19 грн. набуті ФГ «Ніжинське» на підставі укладеного у спрощений спосіб договору позики № 07/05/13-21 від 07.05.2013 року, а оскільки останній не встановлює строк виконання відповідачем зобов'язання по поверненню суми позики, то сторони при виконанні відповідного зобов'язання повинні керуватися нормою ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, яка встановлює порядок виконання зобов'язання з невизначеним строком (терміном) виконання.

У зв'язку з тим, що позивачем не направлялись на адресу відповідача вимоги про повернення суми позики за укладеним у спрощений спосіб договором позики № 07/05/21-04 від 07.05.2013 року (позивачем направлялася лише вимога про повернення безпідставно набутого майна), то, як стверджує у відзиві відповідач, і строк виконання зобов'язання по поверненню суми позики вважається таким, що не настав.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач вважає відсутніми будь-які правові підстави для задоволення позовної заяви, оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з позовною заявою за захистом прав, які ще не були порушені і, відповідно, судовий захист права, порушення якого ще не відбулось, є неможливим в силу приписів ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.11.13 р. представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Подані представниками сторін письмові клопотання від 26.11.13 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2013 р. Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" платіжним дорученням № 7346 було перераховано на поточний рахунок Фермерського господарства "Ніжинське" грошові кошти в сумі 188878,19 грн.

Як свідчать матеріали справи, в графі «призначення платежу» вищевказаного платіжного доручення зазначено «надання позики згідно договору № 07/05/13-21 від 07.05.13 р. без ПДВ».

Факт перерахування відповідачу вказаних коштів підтверджується також наявною в матеріалах справи випискою АТ «УкрСиббанк» за особовим рахунком СТОВ «Дружба-Нова» за 30.08.13 р., в якій відображено здійснення платежу в сумі 188878,19 грн. на користь ФГ «Ніжинське».

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідного договору про надання позики за № 07/05/13-21 від 07.05.13 р. між СТОВ «Дружба-Нова» та ФГ «Ніжинське» укладено не було.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічна правова позиція закріплена в ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як передбачено ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України для договорів позики, в яких позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми позики, встановлена вимоги щодо письмової форми таких договорів.

Як вбачається із ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зважаючи на те, що і позивач, і відповідач є юридичними особами, договір позики повинен укладатися у письмовій формі незалежно від суми позики.

Згідно матеріалів справи, договору позики № 07/05/13-21 від 07.05.13 р., укладеного між позивачем та відповідачем, представниками сторін суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи та пояснення представників сторін, суд доходить висновку, що договір позики між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не складався.

Згідно до ч.1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проте, суду не надано жодних листів, телеграм, інших письмових повідомлень, будь-яких документів, або доказів вчинення конклюдентних дій, які б підтверджували укладення сторонами договору позики як у письмовій формі так і у спрощений спосіб. Платіжне доручення № 7346 від 30.08.13 р. суд розцінює лише як письмовий доказ передачі позивачем відповідачеві грошових коштів в сумі 188878,19 грн., а отже, даний доказ не є обставиною, достатньою для того, щоб дійти висновку про існування між сторонами договірних відносин на які вказує відповідач.

Інших доказів існування договору, на який є посилання в платіжному дорученні у графі «призначення платежу», як і доказів, що між сторонами був укладений правочин, спрямований на настання реальних наслідків, ні позивачем, ні відповідачем не надано.

При цьому суд зазначає, що для правомірного набуття зазначених грошових коштів в якості позики між сторонами мали бути належним чином оформлені відповідні правовідносини, а саме, враховуючи вимоги ст. 1047 Цивільного кодексу України між СТОВ "Дружба-Нова" та ФГ "Ніжинське" мав бути укладений відповідний письмовий договір, при цьому згідно формулювання призначення платежу, яке було вказано в платіжному дорученні № 7346 від 30.08.13 р., яким перераховані кошти в сумі 188878,19 грн., такий договір повинен мати номер "№ 07/05/13-21" та дату"07.05.2013 р.".

Тобто, враховуючи відсутність доказів укладання між сторонами договору позики у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що кошти у розмірі 188878,19 грн. були отримані відповідачем без достатньої правової підстави і є безпідставно набутим майном.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення договору позики, тобто отримані ФГ «Ніжинське» без достатніх правових підстав.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідач після отримання грошових коштів в сумі 188878,19 грн. зобов'язаний повернути їх позивачу.

Позивач 14.10.13 р. звернувся до відповідача з вимогою № 14/10-30 про негайне повернення безпідставно набутого майна в сумі 188878,19 грн. згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, факт направлення якої підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 6029 та описом вкладення до цінного листа від 15.10.13 р. Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів в сумі 188878,19 грн. відповідач не виконав, станом на день подання позову у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в зазначеній сумі, яку позивач просив стягнути у позовній заяві.

Приписи частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, встановлюючи обов'язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, не визначають строк, в межах якого таке повернення мало б бути здійснено, і до настання якого, вимога потерпілого не може бути задоволена.

Невизначеність такого строку зумовлена природою правовідносин з набуття (збереження) чи знаходження майна без достатньої правової підстави та однозначно вказує на приписи законодавства з негайного здійснення повернення майна потерпілому. Зазначені особливості правового регулювання кондиційних зобов'язань об'єктивно виключають існування строку для належного (непростроченого) виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів недоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Змістом даних зобов'язань є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Таке ж зобов'язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України).

Отже, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави - юридичного факту - для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Причому обов'язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.

За висновками суду, обов'язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів в розмірі 188878,19 грн., настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Тобто, обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту прийняття ним грошових коштів на своєму поточному рахунку в банківській установі, на який були перераховані кошти.

Крім того, позивачем було направлено вимогу № 14/10-30 про негайне повернення безпідставно набутого майна в сумі 188878,19 грн., факт отримання якої підтверджено матеріалами справи, а також у відзиві ФГ «Ніжинське» та представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які свідчать про проведення ним своєчасного повернення безпідставно набутих грошових коштів.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів укладення між сторонами договору позики № 07/05/13-21 від 07.05.13 р., як і належних доказів наявності інших правових підстав отримання спірних 188878,19 грн. відповідачем суду не надано.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неповернення відповідачем безпідставно набутих коштів, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення будь - яких доказів щодо повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 188878,19 грн. відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд має право покласти на нього судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3777,58 грн.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 599, 610, 612, 626, 628, 1046, 1047, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 180, 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Ніжинське" (вул. Радгоспна, 23, с.Крути, Ніжинський район, Чернігівська область, 16645, п/р 26007000620136 в ПАТ Банк „Демарк", МФО 353575, код 37915684) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (вул. 19-го Березня,7, с.Озеряни, Варвинський район, Чернігівська область, 17612, п/р 2600492285001 в ПАТ „Банк „Київська Русь", МФО 319092, код 31333767) безпідставно набутих 188878,19 грн. та 3777,58 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 грудня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон