Постанова № 35700673, 25.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 р. Справа №805/15645/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:40 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді

головуючого судді Мальцевої Н.Г.

за участі секретаря судового засідання Ростова Я.С.

представника позивача не з'явився

представника відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, м.Добропілля

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка мешкає в м.Добропілля

про стягнення коштів

Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку в розмірі 1181,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, яка є платником податків і зборів повинна сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Відповідач порушив вимоги діючого законодавства, внаслідок чого станом на 07.10.2013 року має податковий борг по сплаті єдиного податку в розмірі 1181,86 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, 18.11.2013 року до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи без участі представника.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підриємців, наданим позивачем, зареєстрована Реєстраційною службою Добропільського міськрайонного управлінням Донецької області 27.01.2011 року (а.с.5-6).

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків №1305071400044 від 10.10.2013 року форми №4-ОПП фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взята на облік в органах державної податкової служби 28.01.2011 року за №14030, перебуває на обліку в Добропільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області (код ДПІ - 507) (а.с.7).

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, та знаходиться на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 2-ої групи.

Згідно з приписом пункту 291.3. ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 291.4. ст.291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п'ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп; 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень; 4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень; 5) п'ята група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена; обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень; 6) шоста група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Судом встановлено, що згідно з критеріями поділу платників єдиного податку на групи, визначені пунктом 291.4. ст.291 Податкового кодексу України, відповідач належить до ІІ групи платників єдиного податку.

Пунктом 293.2. ст.293 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

За рішенням Добропільської міської ради №6/18-85 від 05.01.2012 року встановлено ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, згідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1, яка належить до ІІ групи платників єдиного податку, є платником виду місцевого бюджету 50 з фіксованою ставкою єдиного податку 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (а.с.8-11).

Згідно з пунктом 295.1. ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Пунктом 295.2. ст.295 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до пункту 295.4. ст.295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Зі зворотного боку облікової картки платника податків, вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) станом на 07.10.2013 року має податковий борг по сплаті єдиного податку у розмірі 1181,86 грн. (а.с.4,5).

Таким чином, судом встановлено, що податковий борг по сплаті єдиного податку утворився по розрахунку, здійсненому Добропільською ОДПІ за заявою відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування №1283 від 19.01.2012 року в сумі 149,56 грн. по строку сплати до 20.03.2013 року, 229,40 грн. по строку сплати до 20.04.2013 року, 229,40 грн. по строку сплати до 20.05.2013 року, заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №1283 від 19.01.2012 року в сумі 229,40 грн. по строку сплати до 20.06.2013 року (а.с.14).

Окрім того, Добропільською ОДПІ була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати єдиного податку під час якої, виявлено порушення відповідачем вимог п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, про що складено акт №445/17 від 30.05.2013 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0005801701 від 30.05.2013 року про нарахування штрафних санкцій в розмірі 344,10 грн., яке отримано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 10.06.2013 року (а.с.15).

Пунктом 57.3. ст.57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Приписом пункту 38.1. ст.38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, станом на 07.10.2013 року у відповідача існує податковий борг по сплаті єдиного податку в загальному розмірі 1181,86 грн.

З припису підпункту 16.1.4. пункту 16.1. ст.16 Податкового кодексу України платник подаків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з п.п. 14.1.156. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

20.06.2013 року Добропільською ОДПІ виставлена податкова вимога №52-19 форми «Ф» про сплату суми податкового боргу платника податків за узгодженми грошовими зобов'язаннями станом на 19.06.2013 р в сумі 608,36 грн., яка направлена фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом, що повернувся на адресу ОДПІ з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.13).

Відповідно до п.п.14.1.137. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 41.1. ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до п.87.11. ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги ті обставини, що податковий борг з єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 існує та не сплачений у встановлені законом строки, позов Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції в Головного управління Міндоходів у Донецькій області підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8 - 11, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) податковий борг з єдиного податку в розмірі 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. на р/р 31519970700035, за кодом бюджетної класифікації 18050400, ОКПО 37755456, МФО 834016, ГУДКСУ у Донецькій області, м/б м.Добропілля.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мальцева Н.Г.