Постанова № 35700333, 27.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3284/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Арустамян А.Е.

відповідача: Нестерук М.І., Гончарової Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагротех" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагротех" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Інтерагротех" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ ГУ МІндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акту перевірки №2194/22-02/35997084 від 26.06.2013 року Вінницькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003282202 від 08.07.2013 року та № 0003272202 від 08.07.2013 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити , посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.06.2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагротех" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. Результати перевірки відображені в акті №2194/22-02/35997084 від 26.06.2013 року. На підставі акту 08.07.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003272202, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 481846,0 грн., штрафна санкція 92495,0 грн. (т. 1 а.с 7), та №0003282202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 368479,0 грн., штрафна санкція 92120,0 грн. (т. 1 а.с.8).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що нормами п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

У відповідності з пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 14.1.36 п.14. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами .

Відповідно пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При вирішенні спору по суті судом першої інстанції взято до уваги, що за висновками експертного дослідження за результатами проведення технічного та почеркознавчого дослідження № 594/595/13-21 від 12.04.2013 року, підписи у графах "Директор ОСОБА_5.", "Від постачальника", "Здав", "Відпуск дозволив", "(підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну)" перед "ОСОБА_5.", "Відвантажив(ла) на копіях товарно-транспортних накладних, копіях податкових, копіях видаткових накладних ТОВ "Кормотрейд", ТОВ "ТД "Кормотрейд" виконані не ОСОБА_5, а іншою особою. На цій підставі судом першої інстанції зроблено висновок про те, що надані позивачем документи не відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і не являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок передчасним і помилковим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні у суді першої інстанції допитаний у якості свідка ОСОБА_5 підтвердив, що підписи на зазначених документах виконував він власноручно. Представником позивача надано суду висновок почеркознавчого дослідження №788 від 16.10.2013 року (т.2 а.с. 237-244), з якого встановлено, що підписи на податкових, видаткових накладних та інших наданих для дослідження оригіналах документів, виконані саме ОСОБА_5

Колегія суддів звертає також увагу на те, що висновок експертного дослідження від 12.04.2013 року №594/595/13-21 (т. 1 а.с. 152-166), на який посилався суд першої інстанції, проводився відносно копій (а не оригіналів) документів бухгалтерського обліку. Апеляційний суд вважає цю обставину істотною при вирішенні спору по суті, оскільки зазначене дослідження проводилось щодо зображення підписів на електрофотокопіях документів, та не може бути достатньою і вагомою підставою для висновку про порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, та не може бути належним доказом у справі. Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду України у постанові від 05.03.2012 року у даному випадку є помилковими, оскільки у зазначеній справі судом розглядався спір, у якому особа, підпис якої містився на документах, заперечувала сам факт підписання нею будь-яких документів.

Що стосується витрати ТОВ "Інтерагротех", пов'язаних з наданням послуг ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували у трудових відносинах з позивачем, займаючи посади менеджерів-консультантів, а також були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи. При перевірці складеного ФОП ОСОБА_6 акту здачі-прийняття робіт ОУ - 0004 від 28.11.2012 року податковим органом встановлено його невідповідність умовам договору, а також неможливість виконання робіт в реальному часі, оскільки згідно з наказом № 123 від 28.11.2012р. менеджер-консультант ОСОБА_6 в цей же день 28.11.2012р. перебував у відрядженні на ТОВ «Сервісагроумань» (Черкаська область, Уманський район, с. Оксанина), отже не міг одночасно надавати послуги у географічно досить віддалених населених пунктах. Вказане підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №163 від 29.11.2012 р. Проте судом першої інстанції не було враховано, що дата складання акту виконаних робіт та дата виконання робіт є різними в часі, оскільки фактично складання акту за місцем надання послуг було неможливим або ускладненим. Крім того, види діяльності ОСОБА_6 як підприємця та як менеджера, не збігаються. Що стосується витрат за виконані послуги ФОМ ОСОБА_8, то висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у цій частині зводиться виключно до дублювання виконуваних ним робіт з тими, що здійснював ФОП ОСОБА_6 Оскільки інших доказів та підстав для такого висновку у податкового органу немає, колегія суддів вважає його необґрунтованим і неправомірним.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги докази, надані позивачем на підтвердження його доводів.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагротех" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагротех" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0003282202 від 08.07.2013 року та № 0003272202 від 08.07.2013 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "02" грудня 2013 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.