Постанова № 35699236, 21.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа№ 911/1396/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

в судове засідання з'явилася прокурор Біньковська А.В. - посв. від 15.10.2012 року № 009568

за участю представників

від позивача: Дяченко Л.Л. - дов. від 24.04.2013 року № 541/08

від відповідача: Кравчук М.А. - дов. від 22.10.2013 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Візит" на рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 року

у справі № 911/1396/13 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Прокурор Вишгородського району Київської області (м. Вишгород Київської області) в інтересах держави в особі Вишгородського районного комунального підприємства „Вишгородтепломережа" (м. Вишгород Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Візит" (м. Узин Білоцерківського району Київської області)

про стягнення 34 384 грн. 64 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернувся Прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородського районного комунального підприємства „Вишгородтепломережа" з позовом та уточненнями до нього до Товариства з обмеженою відповідальністю „Візит" про стягення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 27 620 грн. 49 коп., пені у розмірі 5 617 грн. 18 коп., 3% річних з простроченої суми у розмірі 1 146 грн. 97 коп.

Рішенням від 17.09.2013 року господарський суд Київської області позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Візит" на користь Вишгородського районного комунального підприємства „Вишгородтепломережа" 27 620 грн. 49 коп. заборгованості, 5 617 грн. 18 коп. пені та 1 146 грн. 97 коп. 3% річних. Стягнув з ТОВ „Візит" в доход Державного бюджету України 1 720 грн. 50 коп. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 46 716 грн. припинив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського ліквідатора ТОВ „Візит" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення строків на апеляційне оскарження та з заявою про відновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 року № 911/1396/13 в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року ТОВ „Візит" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/1396/13 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

В судовому засіданні 21.11.2013 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку з тим, що він не готовий до судового засідання. Після обговорення судова колегія відхилила дане клопотання, оскільки моменту прийняття апеляційної скарги до провадження та до судового засідання було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки представника. Крім того зазначена представником обставина не є підставою для відкладення розгляду відповідно до положень ст. 77 ГПК України. В судовому засіданні 21.11.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечувала.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 14.01.2013 року Вишгородське районне комунальне підприємство „Вишгородтепломережа" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Візит" (споживач) уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді за №22703, відповідно до умов якого постачальник, який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії, зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. 7.4 договору від 14.01.2013 року оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку на оплату та акту виконаних робіт.

П. 7.5 договору від 14.01.2013 року сторони узгодили, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за звітним (розрахунковим).

П. 7.6 договору від 14.01.2013 року визначено, що обов'язок отримати рахунок та акт виконаних робіт для оплати покладаються на споживача.

Відповідно до п. 8.4 договору від 14.01.2013 року у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені у цьому договорі, споживач сплачує на користь постачальника за весь час прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 11.1 договору від 14.01.2013 року договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013 року і поширює свою дію на правовідносини сторін, що виникли з 01.01.2013 року.

Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

На виконання умов договору позивач за період січня 2013 року - квітня 2013 року надав, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 190 574 грн. 77 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та рахунками-фактурами за період з січня 2013 року по квітень 2013 року.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 27620,49 грн., що складається з 853 грн. 16 коп. заборгованості за січень 2013 року, 662 грн. 53 коп. заборгованості за лютий 2013 року, 759 грн. заборгованості за березень 2013 року. 25 345 грн. 79 коп. заборгованості за квітень 2013 року

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості у вищезазначеному розмірі.

З огляду на вищевикладене місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 27 620 грн. 49 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.4 договору від 14.01.2013 року у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені у цьому договорі, споживач сплачує на користь постачальника за весь час прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів здійснила перерахунок пені та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що її розмір складає 5 617 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Колегія суддів здійснила перерахунок пені та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що її розмір складає 1 146 грн. 97 коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Візит" на рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 року по справі № 911/1396/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 року по справі № 911/1396/13 залишити без змін.

3. Справу № 911/1396/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__22.11.2013 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич